Ухвала

від 14.04.2015 по справі 808/8693/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/2509/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судових засідань: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року

по справі № 808/8693/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762211 від 12.04.2013 року та визнання протиправними дій по проведенню перевірки та складанню акту перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у даній справі року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000762211 від 12.04.2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно наказу ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 14.03.2013 року № 134 «Про проведення фактичної перевірки» на підставі п. 80.2.4, п.80.2.6 ст. 80 Податкового кодексу України було проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 01.04.2013 року за №0075/08/00/22/31376819/0010/08/29/22/31376819. Зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог п.2.6, п.2.8, п.7.25 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення), а саме: не оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 695983,00 грн.; перевищення ліміту каси на загальну суму 67124,00 грн.

Так, на підставі вищевказаного податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762211 від 12.04.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3614167,29 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову повністю, апеляційний суд виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом правомірно.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п.2.6 г.2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно абз.2 п.4.2 г.4 Положення кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заповнювалась касова книга в зв'язку з тим, що у період з листопада 2012 року до лютого 2013 року знаходились на перевірці у податкового органу, що фактично унеможливлює її заповнення. Отже, твердження податкового органу про те, що у позивача була можливість своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повному обсязі оприбуткувати готівку, яка надійшла до підприємства протягом листопада - грудня 2012 року, є безпідставними.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що надходження готівкових коштів за відсутності касової книги велося уповноваженою особою позивача в електронному вигляді, як то передбачено п.4.4 г.4 Положення.

Пунктом 4.4 г.4 Положення передбачено, що підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовим особам податкового органу під час проведення перевірки були надані касові документи, а саме: прибуткові та видаткові касові ордери, квитанції, банківські виписки тощо. Крім того, присутнім під час перевірки головним бухгалтером позивача було повідомлено перевіряючих про ведення касової книги в електронному вигляді, що не було ними прийнято до уваги.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень, передбачених п. 2.6 г.2 Положення.

Щодо невідповідності ліміту готівкових коштів у касі підприємства колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2.8 г.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Так, під час перевірки перевіряючими було взято до уваги наказ голови підприємства №2 від 03.01.2012 року, відповідно до якого ліміт залишку готівки в касі підприємства на 2012 рік складає 1780,00 грн., за рахунок чого було зроблено висновки щодо порушення позивачем вимог вищевказаного пункту Положення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підприємстві було збільшено ліміт залишку готівки в касі відповідно до наказу №37 від 02.07.2013 року (10500,00 грн.).

Відповідно до п.5.2 г.5 Положення встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Неприйняття до уваги вищевказаного наказу підприємства про збільшення ліміту залишку готівки в касі підприємства призвело до неправомірного нарахування штрафних санкцій позивачу.

Твердження податкового органу про відсутність у позивача відомостей на видачу заробітної плати, у яких видача готівки не підтверджена підписами одержувачів, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи містяться вказані відомості на видачу готівки. Крім того, видача заробітної плати згідно відомостей, наданих позивачем, підтверджується підписами одержувачів, що також спростовує твердження відповідача про їх відсутність.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі № 808/8693/13-а.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 17.04.2015 р.