Постанова

від 10.12.2014 по справі 808/8693/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2014 рокусправа № 808/8693/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення та визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава» (далі - позивач або ТОВ «Автогосподарство «Козацька лава») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач 1 або ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області), Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач - 2 або ГУ Міндоходів у Запорізькій області) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000762211 від 12.04.2013 року та визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління Міністерства доходів у Запорізькій області, які полягають у протиправності проведення фактичної перевірки ТОВ «Автогосподарство «Козацька лава» та незаконному складанні Акту фактичної перевірки № 000076 від 19.03.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000762211 від 12.04.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач 1, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники позивача в судовому засіданні вважали, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 14.03.2013 року № 134 "Про проведення фактичної перевірки" на підставі п. 80.2.4., 80.2.6. ст. 80 Податкового Кодексу України було проведено фактичну перевірку з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у т.ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки було складено акт перевірки, який зареєстрований 01.04.2013 року за № 0075/08/00/22/31376819/0010/08/29/22/31376819. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: не оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 695 983, 00 грн.; перевищення ліміту каси на загальну суму 67 124 грн. 00 коп.

Так на підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000762211 від 12.04.2013 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 614 167, 29 грн.

Правові підстави ведення касової книги, її форма та зміст встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року № 40/10320 (далі - Положення).

Пунктами 4.1 і 4.2 Положення зазначено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою, підприємства повинні мати касу, всі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, форма якої встановлена в додатку 5 до Положення.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» підприємство, враховуючи особливості своєї діяльності, самостійно визначає облікову політику (наявність наказу про облікову політику на підприємстві), технологію обробки облікових даних. Цим Законом підприємствам надане право складання первинних облікових документів (у тому числі і касових книг) на паперових або на машинних носіях інформації (запобігаючи при цьому несанкціонованому виправленню здійснених записів).

Відповідно до пункту 4.4 Положення, підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" і "Звіту касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати "Звіт касира" разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у "Вкладному аркуші касової книги".

"Вкладний аркуш касової книги" протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) "Вкладний аркуш касової книги" формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Отже, ведення касової книги в електронній формі можливе за умов: касова книга може бути одна - або на паперовому носії, або в електронному вигляді; підприємство повинно забезпечити належне зберігання касових документів; запобігання несанкціонованому виправленню здійснених записів; форма і зміст електронної книги повинні співпадати з формою і змістом книги в паперовій формі; книга повинна вестись з початку року та нумеруватись автоматично в порядку зростання; в кінці місяця книга має роздруковуватися із зазначенням загальної кількості аркушів касової книги за цей місяць; роздруковані аркуші зобов'язаний підписати касир.

Надані позивачем до матеріалів справи аркуші Касової книги не відповідають в повній мірі умовам пункту 4 Положення, а саме: позивачем ведеться Касова книга в паперовій формі, тому не може вестись ще одна Касова книга, яка її дублює та її зміст не відповідає паперовій формі (є записи, які відсутні в паперовій формі або данні не співпадають); підписи касира і головного бухгалтера на прибуткових і видаткових касових ордерах, які виписані у 2012 році не співпадають з підписами в електронній формі Касової книги, аркуші якої надані до матеріалів справи у 2013 році; електронна Касова книга помісячно із зазначенням загальної кількості аркушів касової книги, за цей місяць не роздруковувались.

Зазначені факти свідчать про можливість внесення несанкціонованих виправлень чи будь-яких даних у будь-який час, тобто вся інформація надана Позивачем як електронна касова книга не є об'єктивною та може не відповідати дійсності.

Крім того, у позивача відсутній документ, що регулює облікову політику на підприємстві та встановлює електронну форму ведення касової книги, що також свідчить про необ'єктивність інформації.

До того ж, колегія суддів приймає до уваги, що при проведенні перевірки позивачем, представникам податкового органу не було повідомлено про ведення касової книги в електронній формі, про це було заявлено в суді першої інстанції при розгляді даної справи, що обгрунтовано ставить під сумнів існування останньої на час проведення перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.8 Г.8 Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Колегія суддів зауважує, що під час перевірки, перевіряючими обгрунтовано було взято до уваги наказ голови підприємства №2 від 03.01.2012, відповідно до якого ліміт залишку готівки в касі підприємства на 2012 рік складає 1 780 грн. 00 коп., за рахунок чого було зроблено висновки щодо порушення позивачем вимог вищевказаного пункту Положення.

Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги наказ від 02.07.2013 року № 37 про збільшення ліміту готівки до 10 500 грн., тому як останній на час проведення перевірки надано не було, будь-яких застережень щодо цього позивачем при наданні заперечень до акту не надавалось, останній було надано лише в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, що ставить під сумнів існування останнього саме на час перевірки.

Також до матеріалів надано завірені головним бухгалтером позивача копії відомостей на видачу заробітної плати за вересень 2012 року. На момент перевірки відомості не містили підписи осіб про отримання заробітної плати, що свідчило про наявність усієї суми (68 904,12 грн.) в касі позивача та перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі станом на листопад 2012 року (навіть за наявності наказу від 02.07.2012 року № 37 про встановлення ліміту у розмірі 10 5000 грн.).

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 12.04.2013 року № 0000762211.

Також слід зазначити, що відповідно до матеріалів перевірки, а саме наказу про проведення перевірки, яким чітко визначено підстави проведення перевірки, а саме пп. 80.2.4. та пп. 80.2.6 п.80.2 ст. 80 ПК України, абсолютно безпідставним є твердження позивача щодо порушення вимог проведення перевірки на підставі п. 8.6. ст.80 ПК України.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст. 81 ПК України.

Відповідно до зазначеного пункту, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Тільки непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що перевіряючих було допущено до перевірки підприємства, що свідчить про вчинення працівниками контролюючого органу всіх передбачених законом умов для проведення перевірки та наявності підстав.

Відповідно до ст. 86 ПК України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Враховуючи відсутність порушень в діях контролюючого органу під час проведення перевірки, є безпідставним твердження позивача щодо незаконності дій під час складання акту перевірки.

Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогосподарство «Козацька лава» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення та визнання дій протиправними - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай