Постанова

від 19.05.2009 по справі 20/416

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/416

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 травня 2009 р.                                                                                    № 20/416  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009

зі справи № 20/416

за позовом об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (далі – Підприємство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Гриліца" (далі –Товариство), м. Київ,

про зобов'язання укласти договір,

за участю представників сторін:

позивача – Ховхуна Ю.Е.,

відповідача –Спасибка А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Товариства укласти з ним договір про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав.

Рішенням названого суду від 19.12.2008 (суддя Палій В.В.) позов задоволено. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано обов'язковістю укладення Товариством згаданого договору з Підприємством.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 (колегія суддів у складі: Іваненко Я.Л. –головуючий суддя, судді Євдокимов О.В., Пантелієнко В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2008 скасовано та Підприємству в позові відмовлено повністю. Постанову апеляційного суду мотивовано недоведеністю позивачем обґрунтованості його позовних вимог, а також тим, що позивач є не єдиною уповноваженою організацією колективного управління, з якою можуть укладатися відповідні договори.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- Підприємство є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, а також контролювати правомірне використання таких фонограм (відеограм), що підтверджується свідоцтвом від 07.10.2003 № 3 (а.с. 17);

- Товариство є суб'єктом комерційного використання фонограм; відповідачем у приміщенні кафе "Гриліца" (м. Київ, пр-т Перемоги, 94/1) здійснюється публічне виконання музичних творів шляхом їх подання через відповідні технічні засоби (репродуктори), що підтверджується актом фіксації фактів публічного виконання музичних творів від 26.08.2008 (а.с. 22-23);

- 08.09.2008 позивач надіслав відповідачеві листа з пропозицію щодо укладення договору про виплату винагороди за комерційне використання фонограм, додавши до нього два примірники проекту договору; Товариством зазначене звернення залишено без відповіді;

- Товариство не подало ні доказів укладення відповідного договору з іншою уповноваженою організацією колективного управління, ані доказів вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на укладення такого договору.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за станом на час розгляду даної справи визначено три організації колективного управління, уповноважені здійснювати збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм: об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (свідоцтво від 07.10.2003 № 2); Підприємство (свідоцтво від 07.10.2003 № 3); всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" (свідоцтво від 24.03.2008 № 4), що підтверджується листом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 10.02.2009 № 16-07/736 та копіями відповідних свідоцтв (а.с. 85, 86, 87, 88);

- акт фіксації фактів публічного виконання музичних творів від 26.08.2008 складено невідомими особами за відсутності представників відповідача (а.с. 22-23);

- наданий позивачем відеозапис не дає можливості ідентифікувати місце проведення запису, час та джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом (а.с. 28).

Причиною виникнення спору є питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав.

Пунктом 3 статті 3 Цивільного кодексу України свободу договору визначено як одну із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 179 Господарського кодексу України (далі –ГК України) укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Отже, укладення Підприємством і Товариством договору про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав за рішенням суду можливе виключно за наявності прямої вказівки закону про обов'язковість укладення відповідного договору для цих суб'єктів господарювання.

Таку правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду України від 24.06.2008 зі справи № 30/370, від 19.08.2008 № 24/219 та інших.     

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України від 23.12.1993   № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Частинами другою і третьою цієї ж статті встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 затверджено Розмір винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати. Цим нормативним актом визначено й процедуру нарахування та виплати винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань.   

Пунктом 2 розділу ІІ цього нормативного акта (у редакції, чинній на час розгляду попередніми судовими інстанціями спору з даної справи) встановлено, що юридичні і фізичні особи, які здійснюють комерційне використання фонограм і відеограм, самостійно нараховують суми винагороди відповідно до розділу І цього додатка і перераховують її визначеним Міністерством освіти і науки України уповноваженим організаціям колективного управління майновими правами суб'єктів суміжних прав (далі - уповноважені організації), що створені суб'єктами суміжних прав і не є державними організаціями. Крім того, зазначені юридичні і фізичні особи на підставі договорів про виплату винагороди надають уповноваженим організаціям у письмовій формі в установлені договором терміни відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди, зокрема щодо найменування використаних фонограм і (або) відеограм та зафіксованих у них виконань, їх виробників та виконавців, тривалості кожного використання зазначених об'єктів суміжних прав, розміру одержаних доходів від діяльності, пов'язаної з використанням цих об'єктів, або розміру витрат на здійснення їх використання тощо.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач за станом на час прийняття судових рішень з даної справи був однією з трьох організацій колективного управління, уповноважених здійснювати збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм (межі повноважень яких у цій сфері є тотожними).  

З огляду на наведене апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого суду, встановивши відсутність на час судового вирішення даного спору прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення Товариством з Підприємством договору про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав та недоведеність порушення відповідачем прав саме позивача (однієї з трьох організацій з тотожними повноваженнями), дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відхилення позовних вимог Підприємства.

Доводи скаржника щодо помилковості оцінки судом апеляційної інстанції поданих позивачем доказів комерційного використання фонограм відповідачем не спростовують наведеного, а тому не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги.  

Подані ж Підприємством у судовому засіданні Вищого господарського суду України докази на підтвердження того факту, що з квітня 2009 року позивач є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного виконання і публічної демонстрації (свідоцтво від 02.04.2009 № 5/УО та витяг з рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 02.04.2009 № 7/2009-УО), не можуть бути враховані судом касаційної інстанції, оскільки вони не існували на час прийняття судовими інстанціями рішень зі справи, а тому не впливають на правильність таких рішень. Крім того, згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України        

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 зі справи № 20/416 залишити без змін, а касаційну скаргу об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" - без задоволення.  

Суддя                В.Селіваненко

Суддя                                                                                               І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                 Б.Львов