Постанова

від 19.02.2009 по справі 20/416

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/416

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.02.2009                                                                                           № 20/416

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Ховхун Ю.Е., довіреність № б/н від 06.10.2008 року

 від відповідача -Спасибко А.В., довіреність № б/н від 17.02.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриліца"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2008

 у справі № 20/416 (Палій В.В.)

 за позовом                               Об"єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Гриліца"

 про                                                   зобов"язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 року у справі № 20/416 позов Об'єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” (далі по тексту – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гриліца” (далі по тексту – відповідач) про зобов'язання укласти договір задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Гриліца” укласти з Об'єднанням підприємств „Українська ліга музичних прав” договір про виплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм у редакції, запропонованій Об'єднанням підприємств „Українська ліга музичних прав”. Стягнуто з  відповідача на користь позивача 85 грн. – державного мита та 118 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 29.12.2009 року (Вх. № 02-4.1/71 від 13.01.2009 року ), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 року у справі № 20/416 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ТОВ „Гриліца” не здійснює через належні останньому  та розташовані у кафе Гриліца системи відеозображення та звуку будь – якого публічного  відтворення  чи виконання музичних творів.

Також, відповідач вважає неналежними та недопустими ті докази, на які посилається позивач в своїй позовній заяві, як на підтвердження викладених в ній обставин та фактів.

Відповідач зазначає, що в жодному із доданих до позовної заяви доказів не зазначено про будь – які конкретні музичні твори, не надано будь – яких ідентифікаційних ознак музичних творів, які за припущенням Об'єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” ніби – то публічно відтворювалися у закладі швидкого харчування ТОВ „Гриліца” – кафе Гриліца. Крім того, докази, надані позивачем до позовної заяви, були оформлені абсолютно іншими особами, а не позивачем та лише затверджені директором Об'єднання підприємств „Українська ліга музичних прав”.

Відповідач не погоджується з висновком суду про те, що запропонований позивачем до укладання договір за своєю природою відноситься до договорів, які підлягають обов'язковому укладенню зі сторони відповідача, оскільки відповідно до чинного законодавства України, в тому числі положень Цивільного кодексу України та Закону України „Про авторське право і суміжні права”, суб'єкти господарювання є вільними у виборі контрагентів для укладення відповідних господарських договорів.

При цьому, відповідач зазначає, що у відповідності до інформації Державного департаменту інтелектуальної власності, на даний час в Україні, окрім позивача,  налічується декілька уповноважених організацій колективного управління, з якими у відповідності до вимог Закону України „Про авторське право і суміжні права” має бути укладений такий договір у разі здійснення суб'єктом господарювання публічного відтворення музичних творів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року у справі    № 20/416 апеляційну скаргу відповідача  було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2009 року о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 19.02.2009 року представники сторін підтримали свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач – Об'єднання  підприємств „Українська ліга музичних прав” відповідно до свідоцтва № 3 від 07.10.2003р. про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, уповноважений здійснювати збір винагороди (роялті) за публічне сповіщення і ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення, кабельного радіомовлення і (або) телебачення чи через мережу Інтернет у порядку, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. №71 „Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати”, та контроль за правомірним використанням таких фонограм (відеограм).

Відповідач є суб'єктом господарювання, одним із видів діяльності якого є утримання кафе „Гриліца”, в якому здійснюється публічне виконання музичних творів, шляхом їх подання через розташовані у приміщенні закладу технічні засоби.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про інформацію” всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Об'єднанням підприємств „Українська ліга музичних прав” проведено фіксацію факту публічного виконання музичних творів. Останнім надано Акт фіксації факту публічного виконання музичних творів як доказ у справі № 20/416,  який  місцевий господарський суд прийняв у якості належного та допустимого доказу публічного виконаним у приміщенні кафе „Гриліца” музичних творів, шляхом їх подання через репродуктори, розташовані у приміщенні зазначеного закладу.

Відповідно до ст. 43  Закону України „Про авторське право і суміжні права”  допускається без згоди  виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, пряме чи опосередковане комерційне використання фонограми і відеограми та їх примірників, зокрема,  публічне сповіщення   виконання, зафіксованого у фонограмі та їх примірників, по проводах (через кабель). Збирання і розподіл винагороди  за використання  опублікованих з комерційною  метою фонограм та зафіксованих  у них виконань  здійснюють уповноважені  організації колективного управління.

Оскільки відповідач є суб'єктом комерційного використання фонограм та зобов'язаний укласти з уповноваженою організацією колективного управління договір про виплату винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм, позивач, 08.09.2008р. надіслав на адресу відповідача пропозицію укласти договір про виплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм із двома примірниками проекту.

Проте, відповідач не відповів на надісланий лист і не повернув останньому підписаний примірник договору. Рекомендований лист на адресу позивача не повертався.

Позивач вважає, що відповідач ухиляється від укладення договору та здійснення виплати винагороди (роялті) за комерційне використання фонограм та їх примірників.

У зв'язку з наведеним, позивач просив суд зобов'язати відповідача укласти договір з позивачем про виплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм у редакції, запропонованій позивачем.

За таких обставин суд першої інстанції  прийшов до висновку, що оскільки  відповідач є суб'єктом комерційного  використання фонограм, останній  зобов'язаний  самостійно здійснювати нарахування  сум винагороди відповідно до розділу І Постанови  Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 року  „Про затвердження розміру  винагороди (роялті) за використання  опублікованих  з комерційною метою фонограм  і відеограм та порядку їх виплати” і перераховувати  її уповноваженим організаціям  колективного управління  на підставі  укладених з ними договорів, які, за своєю правовою природою відносяться до договорів, що підлягають  обов'язковому укладенню  зі сторони відповідача, а тому задовольнив  позовні вимоги Об'єднання  підприємств  „Українська ліга музичних прав” в повному обсязі.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком Господарського суду міста Києва, оскільки він не відповідає вимогам матеріального й процесуального законодавства та є помилковим.

Згідно ч. 2 ст. 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям – 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) – 50 відсотків.

Відповідно до ст. 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та у примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління.

Таким чином, у випадку використання об'єктів авторського права у своїй господарській діяльності відповідач зобов'язаний дотримуватися авторських прав у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно ст. 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” відповідач у випадку використання об'єктів авторського та/або суміжного права зобов'язаний укласти відповідний договір з будь-якою організацією колективного управління авторськими правами, що має статус уповноваженої.

В той же час, позивач не є єдиною організацією колективного управління, що згідно,   ст. 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” отримала статус уповноваженої.

Так, згідно з листом Державного департаменту  інтелектуальної власності  Міністерства освіти  і науки України  № 16-07/736 від 10.02.2009 року, станом на 06.02.2009 року   відповідно до  положень  ст. 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, постанови КМУ № 71 від 18.01.2003 року  „Про затвердження розміру  винагороди (роялті) за використання  опублікованих  з комерційною метою фонограм  і відеограм та порядку їх виплати”, наказу  Міністерства освіти  і науки України   від 21.05.2003 року № 309 „Про затвердження Порядку  визначення  уповноважених  організацій  колективного управління ”,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  04.06.2003 року за № 437/7758, визначені  наступні  організації  колективного управління, уповноважені  здійснювати  збирання  і розподіл  винагороди (роялті) за використання  опублікованих  з комерційною метою  фонограм і відеограм:

1.          Об'єднання підприємств „Український  музичний альянс”;

2.          Об'єднання підприємств „Українська ліга музичних прав”;

3.          Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнське  Агентство з авторських  та суміжних прав”.

Таким чином, відповідач, враховуючи положення ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України може укласти договір з будь-якою з існуючих уповноважених організацій, а не лише з позивачем.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку використання відповідачем у своїй господарській діяльності авторських та/або суміжних прав не може вважатися доведеним належними та допустимими доказами.

Зокрема, наданий суду акт фіксації не може бути належним доказом використання відповідачем фонограм музичних творів, так як складений за відсутності представників відповідача невідомими особами.

Щодо наданої відеозйомки, яку було здійснено  за допомогою  мобільного телефону „Моторола” і в подальшому  відтворено за допомогою комп'ютерної  техніки на диск для  лазерних систем зчитування, то вона також не може бути прийнята в якості належного доказу по справі, так як наданий суду відеозапис не дає можливості ідентифікувати місце проведення запису, час та джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про  зобов'язання  укласти договір про виплату  винагороди за комерційне  використання об'єктів суміжних прав  у редакції  запропонованій позивачем є доведеними належним чином.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гриліца” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 року у справі               № 20/416 - скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в позові Об'єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гриліца” про зобов'язання укласти договір відмовити повністю.

4.          Стягнути з Об'єднання підприємств „Українська ліга музичних прав” (01133,  м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5А, оф. 33, код ЄДРПОУ 32309633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гриліца” ( 03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 94/1, код ЄДРПОУ) 42 грн. (сорок дві гривні) 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

5.          Матеріали справи № 20/416 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 24.02.09 (відправлено)