Постанова

від 09.04.2009 по справі 11/480

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 09.04.2009

р.                                                                                

№ 11/480

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі: головуючого судді   

Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Давиденко Д.В., 

розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

За позовом

ОСОБА_1

до                  Державної податкової

інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про                зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду

з позовом про визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції у

Дніпровському районі міста Києва (надалі ДПІ у Дніпровському районі міста

Києва, відповідач), оформлене листом від 09.09.2008 р. НОМЕР_1 щодо відмови

повернути надмірно сплачений у 2007 році податок з доходів фізичних осіб у

зв'язку із застосуванням права на податковий кредит внаслідок сплати процентів

за іпотечним кредитом та зобов'язання повернути суму надмірно сплаченого у 2007

році податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4 858,71 грн.

Позовні вимоги викладені з

урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої позивачем 09.04.2009 р.

          Ухвалою суду від 10.12.2008 р.

відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.

          В судовому засіданні 09.04.2009 р. за

згодою сторін розпочато судовий розгляд.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю

висновків податкового органу, з яких позивачу відмовлено в застосуванні права

на податковий кредит по процентах за іпотечним кредитом, та наявністю у зв'язку

з цим підстав для отримання бюджетного відшкодування в сумі 4 858,71 грн., яка

розрахована позивачем у відповідності до чинного законодавства (фактично

сплачений податок у розмірі 15% (ставка податку) від суми загального річного

доходу у сумі 17 067,63 грн. мінус сума податку з оподатковуваного річного

доходу зменшеного на суму податкового кредиту 12 208,92 грн. ).

За твердженням позивача, позиція

відповідача, яка викладена у його листі (вих. НОМЕР_1 від 09.09.2008р.) та

полягає в тому, що оскільки у копіях квитанцій, наданих до річної податкової

декларації чітко не зазначено суму сплачених процентів за користування

іпотечним кредитом, то фактично позивачем не підтверджені фактично понесені ним

витрати, не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до пункту 1.5. ст. 1

Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»іпотечний житловий кредит -фінансовий

кредит, що надається фізичній особі, строком не менше п'яти повних календарних

років для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням квартири ...у власність

позичальника з прийняттям кредитором такого житла у заставу.

Відповідно до вимог пункту 5.2.1.

Закону, понесені позивачем витрати були підтверджені документально -

квитанціями про сплату відсотків за отриманий кредит, довідкою АКІБ

«УкрСиббанк»від 30.07.2008 р., а отже, вимоги Закону «Про податок з доходів

фізичних осіб», щодо реалізації права на податковий кредит, були повністю

виконані.

З посиланням на пункт 20.4. ст. 20

Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно з яким особою, яка несе

відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого

податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є

податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує

його розмір, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання здійснити виплату на

його користь надміру в сумі 4 858,71 грн.

Відповідачем позову не визнано,

заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи.

З посиланням на положення Закону

України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Інструкцію про порядок

нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів

фізичних осіб, відповідач зазначає, що платник податку має право включити до

складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим

кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. До фактично

понесених витрат включаються підтверджені платником податку документально, а

саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною,

іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця

товарів та визначають суму таких витрат. 

Виходячи з наведених положень,

відповідач стверджує, що податковий кредит надається саме на сплачені проценти

за іпотечним кредитом, але оскільки у копіях квитанцій, наданих позивачем до

річної податкової декларації про майновий стан і доходи чітко не зазначено суму

сплачених процентів за користування іпотечним кредитом, а також призначенням

платежу було погашення кредиторської заборгованості, то у ДПІ відсутні підстави

для розрахунку частини суми процентів за іпотечним кредитом, що підлягає

поверненню у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно

з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши

докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          Згідно поданої позивачем до ДПІ у

Дніпровському районі міста Києва декларації про доходи одержані з 1 січня по 31

грудня 2007 р. (вх. НОМЕР_2 від 12.08.2008р.) сума нарахованого доходу за

основним місцем роботи становила 119 113,31 грн., сума утриманого податку -17

067,63 грн. У додатку № 1 до декларації, яким є перелік сум витрат, що

включаються до складу податкового кредиту згідно із статтею 5 Закону України

«Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем у рядку 05 відображено суму 37

720,49 грн., що є частиною суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених

платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із

статтею 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

          За розрахунком суми податку з доходів

фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у

тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту (додаток № 2 до

декларації) у рядку 3 позивачем відображено суму 4 858,71 грн., яка є сумою

податку з фізичних осіб до повернення.

Оподаткування доходів, одержуваних

громадянами, регулюється Законом України від 22.05.2003р. № 889-ІУ "Про

податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями).

Порядок надання платникам податку з

доходів фізичних осіб податкового кредиту по процентах за іпотечним кредитом

визначено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та ст. 10 Закону. В п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5

Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003

року зазначено, що платник податку має право включити до складу податкового

кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених

платником податку, яка розраховується за правилами визначеними згідно із

статтею 10 цього Закону.

          Судом не приймається посилання відповідача

на відсутність підстав для віднесення суми сплачених відсотків до податкового

кредиту у зв'язку з тим, що у копіях квитанцій, наданих позивачем до річної

податкової декларації чітко не зазначено суму сплачених процентів за

користування іпотечним кредитом, через наступне.

Значення термінів, що вживаються в

законі «Про податок з доходів фізичних осіб»наведене у ст. 1 закону, згідно з

п. 1.5 якої, іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається

фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу

строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат,

пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового

будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим

будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з

прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи

присадибної ділянки) у заставу.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного

кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа

(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на

умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит

та сплатити проценти.

Визначення фінансового кредиту

міститься, зокрема в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»(п.

1.11.1) та основними ознаками такого є - кошти, які надаються банком-резидентом

або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із

законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами,

які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним

законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи

міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у

позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового

використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються

Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом

Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до

законодавства.          

Відповідно до статті 1 Закону

України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 року іпотека - це вид забезпечення

виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і

користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі

невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення

своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами

цього боржника у порядку, встановленому цим Законом".

Факт отримання позивачем кредиту в

сумі 74000 доларів США підтверджується наявністю Договору про надання

споживчого кредиту НОМЕР_3від 17.11.2006 р.; факт того, що цей кредит є

іпотечним підтверджується п. 1.4, 2.1 кредитного договору від 17.11.2006 р. та

договором іпотеки НОМЕР_4від 17.11.2006р. Предмет зазначеного Договору про

надання споживчого кредиту повністю відповідає визначенню кредитного договору

наданого в ЦК, предмет зазначеного Іпотечного договору повністю відповідає

визначенню іпотеки, що надано в Законі України „Про іпотеку" від 5 червня

2003 року.

В силу положень п. 10.1 ст. 10

Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платник податку - резидент

має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за

іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового

року. Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового

кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната),

визначений таким платником податку як основне місце його проживання.

Згідно п. 10.2 зазначеної статті

закону частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту

платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку

суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного

податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується

за такою формулою:

К = МП / ФП, де

К - коефіцієнт;

МП - мінімальна загальна площа житла,

яка дорівнює 100 квадратних метрів;

ФП - фактична загальна площа житла,

яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим

одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених

процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

          При здійсненні зазначених розрахунків

коефіцієнт про який вказано та який використовується при визначенні суми

податкового кредиту рівний 2,33 (100:43 кв.м.= 2,33), тобто до складу

податкового кредиту позивач має право включити суму фактично сплачених

відсотків в розмірі 37 720,49 грн.

Позивач одночасно із погашенням

кредиторської заборгованості сплачував відсотки згідно кредитного договору

НОМЕР_3, сплата цих сум підтверджується квитанціями НОМЕР_4 від 05.01.2007р. на

суму 6060,00 грн., НОМЕР_5 від 02.02.2007 р. на суму     4 923,75 грн., НОМЕР_6від 01.03.2007 р. на

суму 4 924,91 грн., НОМЕР_7 від 02.04.2007 р. на суму 5 050,00 грн., НОМЕР_7

від 03.05.2007 р. на суму 5 050,00 грн., НОМЕР_4 від 01.06.2007 р. на суму  5 050,00 грн., № 55 від 02.07.2007р. на суму

5 050,00 грн., НОМЕР_8 від 02.08.2007 р. на суму 5050,00 грн., НОМЕР_9 від

07.08.2007р. на суму 7 070,00 грн., НОМЕР_10від 03.09.2007р. на суму     5 050,00 грн., НОМЕР_11 від 01.10.2007 р.

на суму 5 050,00 грн., НОМЕР_12 від 02.11.2007р. на суму 6 565,00 грн.,

НОМЕР_13 від 04.12.2007 р. на суму 5050,00 грн. (в копіях наявні у матеріалах

справи).

В матеріалах справи наявна довідка

від 30.07.2008 р. НОМЕР_14, видана позивачу заступником начальника відділення

НОМЕР_15 АКІБ «УкрСиббанк», яка містить інформацію про те, що у період з

05.01.2007 р. по 29.12.2007 р. за користування кредитом клієнт сплатив 7 788

доларів 98 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на

30.07.2008 р. становить 37 720,49 грн. нарахованих відсотків.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції про

порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з

доходів фізичних осіб, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації

України від 22 вересня 2003 р. НОМЕР_16, до складу податкового кредиту

включаються наведені в пункті 3 цієї Інструкції фактично понесені витрати,

підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним

чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами

або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають

суму таких витрат.

Сума фактично сплачених процентів

за іпотечним кредитом повинна бути документально підтверджена платником податку

наявністю договору про іпотечний кредит та платіжних документів, які свідчать

про перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом

звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів,

платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів) (п. 3.1.1

Інструкції).

Таким чином, суд приходить до

висновку, що позивачем було надано документи, в яких чітко зафіксовано, що

витрати понесеніОСОБА_1. сплачуються на користь АКІБ «УкрСиббанк»в рахунок

погашення кредиту саме по кредитному договору НОМЕР_3від 17.11.2006 р. та

договору іпотеки НОМЕР_4від 17.11.2006р., згідно з якими сплачуються

заборгованість та відсотки. Несплата позивачем окремим платіжним документом

відсотків по кредитному договору не є підставою для відмови у застосуванні

права на податковий кредит по процентах за іпотечним кредитом, оскільки сума

сплачених відсотків у розмірі 37 720,49 грн. фактично було сплачена позивачем,

що підтверджується довідкою банку від 30.07.2008 р.     

          Податковий кредит - сума (вартість)

витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів

(робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного

року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на

суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного

доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених

цим Законом (п. 1.16 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).

          Таким чином, виходячи з даних

платника податку наведених у декларації про одержані доходи з урахуванням суми

сплачених відсотків, на яку підлягає зменшенню оподатковуваний дохід, сума

податку з доходів фізичних осіб яка мала бути сплачена позивачем за 2007р. складає

12 208,92 грн. (15% від суми 81 392,82 грн. (119 113,31 грн. (сума нарахованого

доходу за рік) -37 720,49 грн. (сума податкового кредиту -сплачені відсотки по

іпотечному договору)). Оскільки фактично з позивача було утримано 17067,63 грн.

податку, сума в розмірі 4 858,71 грн. (17 067,63 грн. -12 208,92 грн.) підлягає

поверненню на користь платника.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи

заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними

та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

На підставі вищевикладеного,

заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1

статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення

ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд

присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України.

Позивач не сплатив судовий збір при

поданні позову, оскільки згідно з п. 20.4.4 ст. 20 Закону України «Про податок

з доходів фізичних осіб»у разі коли податковий орган не здійснює або

відмовляється здійснювати зазначене відшкодування (його частини) всупереч

нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії

(бездіяльність) у суді (господарському суді) без попередньої сплати державного

мита у зв'язку з поданням позовної заяви (скарги).

Керуючись

ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

          2. Визнати протиправним рішення

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, оформлене

листом від 09.09.2008 року НОМЕР_1, щодо відмови повернути ОСОБА_1 надмірно

сплачений у 2007 році податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з застосуванням

права на податковий кредит внаслідок сплати процентів за іпотечним кредитом.

3. Зобов'язати Державну податкову

інспекцію у Дніпровському районі міста Києва повернути ОСОБА_1 суму надмірно

сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4 858,71 грн. (чотири

тисячі вісімсот п'ятдесят вісім грн. 71 копійку).

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної

скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства

України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки,

встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                           

                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі

-23.04.2009.