Постанова

від 11.08.2009 по справі 11/480

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/480

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 серпня 2009 р.                                                                                    № 11/480  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКоваленка В.М.,

суддівЗаріцької А.О.,Білошкап О.В.

розглянувши касаційну скаргу

управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області

на постанову

за скаргою

на дії

Житомирського апеляційного господарського суду від 2 червня 2009 рокууправління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської областівідділу державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції

у справігосподарського суду№ 11/480Житомирської області

за позовомуправління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області

додочірнього підприємства "Пересувна механізована колона № 162" відкритого акціонерного товариства "Житомирводбуд"

простягнення 21 165, 04 грн.

за участю представників: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 19 лютого 2004 року у справі № 11/480 стягнуто з дочірнього підприємства "Пересувна механізована колона № 162" відкритого акціонерного товариства "Житомирводбуд" (далі –ДП "Пересувна механізована колона № 162" ВАТ                 "Житомирводбуд") на користь управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області (далі –УПФУ) 15 439 грн. збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 4 103, 50 грн. штрафних санкцій, 329, 65 грн. судових витрат.

Рішення набрало законної сили, на його виконання 5 березня 2004 року видано наказ (а.с. 50).

          УПФУ звернулося до господарського суду Житомирської області зі скаргою  на постанову відділу державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції (далі –ВДВС) про закінчення виконавчого провадження від 25 грудня 2008 року, в якій просило визнати незаконною постанову ВДВС про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 5 березня 2003 року у справі № 11/480, зобов'язати ВДВС відкрити виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2009 року (суддя Маріщенко Л.О.) в задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати, скаргу задовольнити.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від           2 червня 2009 року (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л. –головуючий, Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.) апеляційну скаргу УПФУ залишено без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду від 14 квітня 2009 року  - без змін.

В касаційній скарзі позивач просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії ВДВС.

При цьому заявник посилається на порушення Житомирським апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме              ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до розпорядження заступника голови судової палати з розгляду справ про банкрутство Вищого господарського суду України від     10 серпня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді  Коваленка В.М. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Білошкап О.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Залишаючи скаргу УПФУ без задоволення суди попередніх інстанцій виходили з того, що ВДВС у 2005-2008 роках на виконання вказаного вище наказу суду від 5 березня 2003 року було перераховано позивачу                       19 543, 04 грн., в підтвердження чого послались на виписки банку (а.с. 104-113).

Позивачем зазначене перерахування не заперечується, однак він вважає, що судами порушено вимоги ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки кошти перераховані на виконання рішення суду УПФУ були зараховані в порядку календарної черговості на погашення заборгованості попереднього наказу господарського суду від 29 травня 2002 року у справі № 10/1485, у зв'язку з чим підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у ВДВС не було.

Згідно із ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Частиною 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції ч. 5 ст. 106 вказаного Закону колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших нормативно-правових актів при виконанні органами державної виконавчої служби судових рішень та при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Вимоги ч. 8 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження, як наслідок повного виконання рішення (наказу) суду, для державної виконавчої служби є обов'язковими.

Призначення платежів, примусово стягнутих державною виконавчою службою з боржників на виконання конкретних рішень судів, при перерахуванні стягувачам зазначається у платіжних дорученнях із посиланням на наказ суду, на виконання якого перераховуються кошти.

Матеріалами справи стверджено, що ВДВС на виконання наказу від            5 березня 2003 року у даній справі було перераховано позивачу всю суму заборгованості.

 Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові Житомирського апеляційного господарського суду.   

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

З врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених           ч. 2 ст. 1115  та ст. 1117 ГПК України і виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                      ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Романівському районі Житомирської області залишити без задоволення.

          Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від                 2 червня 2009 року у справі № 11/480 залишити без змін.

Головуючий                                                                         В. Коваленко  

Судді                                                                                             А. Заріцька

                                                                                               О. Білошкап