Постанова

від 22.01.2014 по справі 5011-18/15906-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 5011-18/15906-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - (доповідача),

Гольцової Л.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи Скляренко Оксани

Миколаївни

на постанову Київського апеляційного господарського

суду 26.09.2013 року

у справі № 5011-18/15906-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи Скляренко Оксани

Миколаївни

до Київської міської організації

Партії регіонів

про стягнення 88 771,93 грн.

за участю представників:

позивача - Ковальчук М.А.

відповідача - Кобка В.Г.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2012 року Фізична особа-підприємець Скляренко Оксана Миколаївна звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київської міської організації Партії регіонів 43 266 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів з травня по вересень 2009 року за договором оренди приміщення № 01/01/08 від 15.01.2008 року, 35 411,61 грн. пені, 8 642,91 грн. заборгованості по сплаті комунальних платежів та витрат за телефон, 3 % річних в сумі 542,82 грн., 908,59 грн. інфляційних витрат, а також 1 776 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Київської міської організації Партії регіонів на користь Фізичної особи - підприємця Скляренко Оксани Миколаївни 37 721,58 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 3 658,62 грн. - по сплаті комунальних платежів, 827,86 грн. витрат по сплаті судового збору, 3 045,06 грн. витрат по оплаті проведення судово-економічної експертизи; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року (судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В., Рєпіна Л.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Скляренко Оксани Миколаївни на користь Київської міської організації Партії регіонів 1 433,75 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Фізична особа-підприємець Скляренко Оксана Миколаївна просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції. Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд скасував судовий акт місцевого господарського суду про часткове задоволення позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог про стягнення орендних платежів за період з травня по вересень 2009 року, оскільки дані зобов"язання відповідача на момент звернення до суду з позовом були припинені (01.10.2009 року) за домовленістю сторін, викладеній в додатковій угоді від 30.09.2009 року про розірвання договору оренди № 01/01/08 від 15.01.2008 року та шляхом повернення орендарем орендодавцеві об"єкта оренди на підставі акта від 30.09.2009 року.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Так, при винесенні постанови про відмову у стягненні орендних платежів, нарахованих позивачем відповідачу до моменту розірвання договору, апеляційна інстанція послалась на частину 3 статті 653 ЦК України, невірно розтлумачивши дану норму матеріального права.

Приписами цієї статті передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Проте, апеляційна інстанція зазначивши, що з розірванням за згодою сторін договору припиняються всі невиконані до моменту розірвання зобов"язання, передбачені таким договором (абз. 4 стор. 226 т. 1), невірно встановила момент припинення зобов"язань, який настає з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, тобто з 01.10.2009 року.

Також в частині 2 пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань".

Разом з тим, вирішуючи зазначений спір та задовольняючи частково позов Фізичної особи - підприємця Скляренко Оксани Миколаївни, місцевий господарський суд встановив, що 15.01.2008 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди приміщення № 01/01/08, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування для розміщення громадської приймальні та виконання статутних завдань Київського міського відділення Партії регіонів нежитлове приміщення, яке належить орендодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 12.

Строк дії договору визначено з моменту підписання акта приймання-передачі і складає 35 місяців.

Сторонами погоджено розмір орендної плати в сумі, еквівалентній 1 000 доларів США по курсу НБУ на день оплати, яка сплачується орендарем щомісячно без виставлення рахунків. Оплата послуг електропостачання, плата за користування телефонами не входить до вищезазначеної суми, а сплачується орендарем згідно виставлених рахунків експлуатуючих організацій (пункт 6.1. договору зі змінами в п. 1 додаткової угоди від 02.06.2009 року). Платежі здійснюються орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 3-го числа поточного місяця (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору вартість комунальних послуг оплачується орендарем на підставі рахунків, виставлених комунальними службами на ім'я власника приміщення.

Згідно п. 8.1 договору орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що у випадку затримки з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, він сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більше встановленої чинним законодавством. Якщо тривалість прострочення перевищить тридцять днів, орендодавець може направити повідомлення про дострокове закінчення терміну користування приміщенням і припинення договору або достроково розірвати договір. Крім того, орендар сплачує штраф в розмірі місячної плати за оренду.

30.09.2009 р. між сторонами підписано додаткову угоду про розірвання договору оренди № 01/01/08 від 15.01.2008 р., за якою сторони домовились про те, що з моменту набрання чинності цією угодою (з 01.10.2009 р.) зобов'язання сторін, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за договором та не мають претензій.

Крім того, цього ж дня між сторонами складено акт прийому-передачі, за яким відповідач повернув позивачу орендоване приміщення. В цьому ж акті також зазначено про відсутність у сторін претензій.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором щодо оплати орендних платежів в сумі 43 266 грн., за період з травня по вересень 2009 року, комунальних платежів у розмірі 8 642,91 грн., а також позивач вимагав застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені в сумі 35 411,61 грн., інфляційних витрат у розмірі 908,59 грн. та 3 % річних в сумі 542,82 грн.

На підтвердження наявності заборгованості позивач надав підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 30.09.2009 року про те, що на момент передачі приміщення відповідно до акта від 30.09.2009 року борг орендаря по договору оренди склав 37 721,58 грн. орендної плати, 4 984,29 грн. витрат за користування телефоном та 3 658,62 грн. вартості комунальних платежів.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, стверджував про їх безпідставність, посилаючись, при цьому, на припинення правовідносин сторін за цим договором на підставі додаткової угоди про розірвання від 30.09.2009 року. Крім того, відповідач заперечував вчинення підпису Головою Київської міської організації Партії регіонів Горбалем В.М. на актах звірки та повернення майна.

Відповідно до cтатті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього ж Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов»язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 цього ж Кодексу договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, правильно виходив з того, що за вказаний період Київською міською організацією Партією регіонів не сплачені кошти за оренду спірного приміщення, в зв"язку з чим утворився борг у визначеному актом звірки розмірі - 37 721,58 грн.

При цьому, спростовуючи доводи відповідача про відсутність права у орендодавця на стягнення зазначених коштів внаслідок припинення між сторонами 30.09.2009 року правовідносин та відсутність доказів на підтвердження факту наявності боргу, господарський суд першої інстанції вірно послався на висновок судово-економічної експертизи №11 від 04.04.2014 року, згідно якого борг орендаря становить 41 380,20 грн. (37 721,58 грн. по сплаті орендних платежів та 3 658,62 грн. по сплаті комунальних платежів).

Відтак, враховуючи висновок експерта, яким підтверджено розмір заборгованості відповідача по орендній платі за період з травня 2009 року по вересень 2009 року включно, в сумі 37 721,58 грн., суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Водночас, зважаючи на неможливість підтвердження витрат за користування телефоном у розмірі 4 984,29 грн., судом вірно задоволені позовні вимоги лише в частині стягнення комунальних платежів за спірний період.

Спростовуючи доводи відповідача про сумнівність підписання Горбалем В.М. актів звірки та повернення майна від 30.09.2009 року, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що вони скріплені печаткою Київської міської організації Партії регіонів, що є доказом схвалення їх останньою.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відтак, згідно норм Цивільного та Господарського кодексів України скріплюється печаткою не підпис, а сам документ.

Зважаючи на відсутність доказів спростування відповідачем обставин відтиску його печатки на спірному договорі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про необгрунтованість доводів відповідача з цього приводу.

Згідно частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, на виконання умов цього договору відповідачем протягом 2008-2009 років здійснювались часткові оплати орендних платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині вирішення спору щодо стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат.

Відтак, зважаючи на наявність доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, та порушення відповідачем норм чинного законодавства щодо своєчасного та належного виконання ним умов договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позову у вигляді стягнутих судом сум.

За таких обставин, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Скляренко Оксани Миколаївни задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду 26.09.2013 року у справі № 5011-18/15906-2012 скасувати.

Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі № 5011-18/15906-2012 залишити в силі.

Стягнути з Київської міської організації Партії регіонів (01011, м. Київ, вул. Хрещатик, 50, код ЄДРПОУ 20078754) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Скляренко Оксани Миколаївни (юридична адреса: 02217, м. Київ, вул. Драйзера, 8-Б, кв. 63, фактична адреса: 02218, м. Київ, пр. Ватутіна, 10-А, п. 54, ідентифікаційний код 2545601886) судовий збір у розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп., сплачений за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик Л.А. Гольцова