Постанова

від 22.01.2014 по справі 906/1365/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 906/1365/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Шевченко Ю.В. (довіреність №б/н від 01.10.2013 року)

відповідача за первісним позовом: Очич А.Ю. (довіреність №б/н від 07.10.2013 року);

Сачко А.В. (довіреність №б/н від 07.10.2013 року)

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом ТОВ "Стоун-3" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.2013 року у справі № 906/1365/13 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-3"

про стягнення 324000,00 грн. та повернення орендованого майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-3"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет-1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ломакіна Олександра Олександровича

про визнання недійсним договору оренди №1 від 08.01.2009 року

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2013 року у справі №906/1365/13 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет-1" (12301, смт.Черняхів, Житомирської області, вул.Індустріальна 24-в, код ЄДРПОУ 35449450) (надалі - позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-3" (12316, с.Горбулів, Черняхівського району, Житомирської області, вул.50-річчя Жовтня 19-а, код ЄДРПОУ 32277057) (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 324000 грн. та повернення орендованого майна задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет-1" 324000,00 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди № 1 від 08.01.2009 року, 36000,00 грн. неустойки, 30000,00 грн. збитків, 2370,00 грн. 3% річних та 7847,40 грн. судового збору з позовних вимог майнового характеру та 1147,00 грн. з позовних вимог немайнового характеру. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоун-3» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сет-1» про визнання недійсним договору оренди №1 від 08.01.2009 року, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ломакін Олександр Олександрович, відмовлено /а.с. 159-163/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що внаслідок неналежного виконання ТОВ «Стоун-3» своїх зобов'язань за договором №1 від 08.01.2009 року (несплата орендної плати) утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом в сумі 324000 грн., що підтверджується довідкою позивача №2 від 24.09.2013 року, рахунком-фактурою №1 від 01.07.2013 року, підписаним сторонами актом звірки станом на 01.07.2013 року, довідками позивача від 17.10.2013 року та від 31.10.2013 року та іншими матеріалами справи. Розміри неустойки в порядку статті 785 ЦК України та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України становлять, відповідно 36000 грн. та 2370 грн., є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству. Суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом своїми діями, а саме неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди №1 від 08.01.2009 року завдано позивачу за первісним позовом збитки у вигляді упущеної вигоди згідно договору оренди обладнання від 02.07.2013 року в розмірі 30000 грн.. Суд першої інстанції обґрунтував відмову в задоволені зустрічного позову тим, що в оспорюваний договір був укладений з перевищенням повноважень директором товариства, однак в подальшому даний правочин був схвалений ТОВ «Стоун-3».

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач за первісним позовом - ТОВ «Стоун-3» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити /а.с. 175-177/. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з невідповідністю висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що господарський суд Житомирської області помилково дійшов до висновку, що додатковою угодою №1 від 15.06.2009 року до договору оренди №1 від 08.01.2009 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2013 року, підписаного сторонами акту звірки станом на 01.07.2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоун-3» в особі генерального директора - Басалая Р.В. було схвалено правочин - договір оренди №1 від 08.01.2009 року; судом першої інстанції не надана правова оцінка доводам відповідача за первісним позовом стосовно того, що колишній директор діяв не в інтересах ТОВ «Стоун-3», оскільки вартість Установки канатного пилення (в комплексі з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLER) 2008 року випуску згідно акту передачі від 08 січня 2009 року становить 448000 грн., а згідно балансів ТОВ «Сет-1» розмір основних активів становить 56000 грн.; орендна плата на чотири роки в розмірі 6000 грн. за один місяць оренди майна вартістю якого становить 56000 грн. є завищеною, а тому договір укладений на вкрай невигідних умовах; в договорі оренди №1 ТОВ «Сет-1» з ТОВ «Стоун-3» відсутні індивідуальні ознаки Установки канатного пилення (перфоратор для свердління DRILLER) 2008 року випуску, а саме відсутній виробник, модель та будь-які інші ознаки.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 22 січня 2014 року /а.с. 174/.

Від позивача за первісним позовом - ТОВ «Сет-1» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с.186-190/.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у запереченні на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сет-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-3", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сет-1" (позивачем за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун-3" (відповідачем за первісним позовом) укладено договір оренди №1 /а.с.16/, згідно якого позивач за первісним позовом (орендодавець) надав, а відповідач за первісним позовом (орендар) прийняв у тимчасове платне користування установку канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску, що підтверджується актом прийому - передачі від 08.01.2009 року /а.с.19/.

Відповідно до п.2.3 договору орендар повертає орендодавцю установку канатного пиляння після закінчення строку договору оренди № 1 від 08.01.2009 року.

Згідно з п.6.1 договору, договір вступає в силу з 08.01.2009 року по 30.06.2013 року, до повного виконання умов, зобов'язань, порядку розрахунків згідно договору оренди №1 від 08.01.2009 року.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору сторони погодили орендну плату в розмірі 6000,00 грн. за повний місяць.

Згідно з п.4.2 договору, розрахунок за оренду установки канатного пиляння, за згодою обох сторін, буде здійснений в кінці строку оренди - 30.06.2013 року.

Відповідно до п.4.3 договору, орендодавець надає рахунок з зазначенням повної суми за період оренди - з 08.01.2009 року по 30.06.2013 року.

Орендар зобов'язався сплатити рахунок протягом трьох днів, після отримання рахунку (п.4.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, орендар зобов'язався після закінчення строку оренди повернути орендодавцю установку канатного пиляння в технічно справному стані протягом трьох днів.

Зазначений договір оренди підписано керівники ТОВ "Сет-1" Грикаловським І.І. та ТОВ "Стоун-3" - Козань П.М..

15.06.2009 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до вказаного договору оренди, згідно якої орендар, в особі нового директора Басалая Р.В., підтвердив, що він ознайомлений з умовами оренди та повернення майна, правами та зобов'язаннями, орендною платою, порядком розрахунків, строком договору оренди №1 від 08.01.2009 року та не має претензій /а.с.17/.

Позивачем за первісним позовом виписано рахунок-фактуру №1 від 01.07.2013 року на суму 324000,00 грн. за оренду установки канатного пиляння та направлено відповідачу /а.с.20/.

01.07.2013 року між сторонами договору підписано акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого сторони підтвердили, що орендодавцем було передано орендарю установку канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску згідно договору оренди № 1 від 08.01.2009 року та рахунок № 1 від 01.07.2013 року та, що орендар зобов'язався повернути орендодавцю орендоване майно і сплатити орендну плату у розмірі 324000,00 грн. до 05.07.2013 року /а.с.21/.

Крім того, 01.07.2013 року між сторонами також підписано акт звірки про те, що станом на 01.07.2013 року, згідно даних обох сторін, за ТОВ "Стоун-3" рахується заборгованість перед ТОВ "Сет-1" у розмірі 324000,00 грн. /а.с.22/.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що згідно даних ТОВ "Сет-1", внаслідок неналежного виконання ТОВ "Стоун-3" своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом в сумі 324000,00 грн., що підтверджується довідкою позивача №2 від 24.09.2013 року /а.с.14/, рахунком-фактурою №1 від 01.07.2013 року /а.с.20/, підписаним сторонами актом звірки станом на 01.07.2013 року /а.с.22/, довідками позивача від 17.10.2013 року та від 31.10.2013 року /а.с.70, 102/ та іншими матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри неустойки в порядку статті 785 ЦК України та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України становлять, відповідно, 36000,00 грн. та 2370,00 грн. /а.с.35, 36/.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає, що розрахунки обґрунтовані та відповідають чинному законодавству і укладеному договору.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлена вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 30000,00 грн. збитків.

Дану вимог ТОВ "Сет-1" обґрунтувало тим, що у зв'язку з припиненням 30.06.2013 року договору оренди № 1 від 08.01.2009 року позивач за первісним позовом 02.07.2013 року уклав з ТОВ "Гранітна хвиля" договір оренди обладнання, що є предметом спору за первісним позовом /а.с.59, 60/.

Відповідно до п.1.1 цього договору сторони: ТОВ "Сет-1" (орендодавець) та ТОВ "Гранітна хвиля" (орендар) погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування устаткування канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску (далі - обладнання), яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Орендар підтвердив свою обізнаність про те, що на момент укладення даного договору обладнання перебуває у користуванні ТОВ "Стоун-3" на підставі договору оренди №1 від 08.01.2009 року, строк дії якого закінчується 30.06.2013 року (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 договору, передача обладнання орендарю здійснюється 10.07.2013 року, при цьому обладнання передається орендодавцю та приймається орендарем за Актом прийому-передачі, що має містити наступні необхідні реквізити: дата підписання Акту, ідентифікуючі параметри обладнання.

Згідно з п.3.2 договору, орендна плата складає 10000,00 грн. з ПДВ за місяць користування обладнанням орендарем. Місяць, що сплачується починається з 10 числа поточного місяця і закінчується 09 числа наступного місяця.

Першій платіж в сумі 30000,00 грн. з ПДВ, що складає орендну плату за перші три місяці, на умовах попередньої оплати здійснюється у визначений договором день підписання акту прийому-передачі обладнання (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.4 даного договору, в подальшому, після спливу трьох місяців, орендна плата сплачується по 10000,00 грн. з ПДВ щомісячно до 10 числа поточного місяця на умовах попередньої оплати за кожен наступний місяць користування обладнанням.

Оскільки ТОВ "Стоун-3" своєчасно, а саме 30.06.2013 року, не повернув ТОВ "Сет-1" орендоване майно - установку канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску, тому останній не зміг його передати ТОВ "Гранітна хвиля" у строк погоджений договором, а саме 10.07.2013 року.

В результаті цього ТОВ "Гранітна хвиля" не сплатило позивачу за первісним позовом 30000 грн., що складає сумарну орендну плату за три календарні місяці.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Таким чином, на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Втім Цивільним кодексом передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів.

Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 29 березня 2011 року у справі №2/251, від 08 листопада 2011 року у справі №15/192-10-5481 та інших.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими, зокрема, засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до частини 1 статті 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Позивачем за первісним позовом в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 30000,00 грн. збитків подані суду належні докази - договір оренди обладнання від 02.07.2013 року, укладений з ТОВ "Гранітна хвиля" /а.с.59, 60/, вимогу ТОВ "Гранітна хвиля" від 12.09.2013 року /а.с.58/, а також доведено, що між порушенням зобов'язання відповідачем за первісним позовом щодо повернення майна позивачу за первісним позовом та неотриманням останнім 30000,00 грн. доходу від надання ТОВ "Гранітна хвиля" в оренду майна - установки канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску є причинно-наслідковий зв'язок.

Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем за первісним позовом своїми діями, а саме неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди № 1 від 08.01.2009 року завдано позивачу за первісним позовом збитки у вигляді упущеної вигоди згідно договору оренди обладнання від 02.07.2013 року в розмірі 30000 грн..

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач за первісним позовом доказів сплати боргу не подав.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував вищевикладені норми законодавства і дав вірну оцінку доказам та фактичним обставинам справи, які свідчать про обґрунтованість та законність позовних вимог ТОВ "Сет-1", а тому з ТОВ "Стоун-3" стягується на користь ТОВ "Сет-1" 324000,00 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди № 1 від 08.01.2009 року, 36000,00 грн. неустойки, 30000,00 грн. збитків, 2370,00 грн. 3% річних. Крім того, судом правомірно зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоун-3" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сет-1" орендоване майно - установку канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) протягом п'яти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

Відповідачем за первісним позовом - ТОВ "Стоун-3" було подано до місцевого господарського суду зустрічну позовну заяву від 17.10.2013 року про визнання недійсним договору оренди № 1 від 08.01.2009 року.

ТОВ "Стоун-3" вважає, що установка канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску фактично не передавалась йому в оренду та, що реально наслідки договору оренди № 1 від 08.01.2009 року не наступили, у зв'язку з чим даний договір є таким, що суперечить Цивільному кодексу України та є недійсним.

Позивач за зустрічним позовом, як у зустрічній позовній заяві так і у апеляційній скарзі, вказав, що директор - Козань П.М., укладаючи спірний договір оренди, діяв не в інтересах ТОВ "Стоун-3" та перевищив свої повноваження, оскільки договір оренди № 1 від 08.01.2009 року був укладений без погодження власника, що є порушенням п.8.11.9 Статуту ТОВ "Стоун-3", згідно якого передбачена необхідність погодження з загальними зборами учасників товариства вчинення (укладення) правочинів (угод), сума яких перевищує 100000,00 грн..

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що ТОВ "Стоун-3" майна в оренду не брало, а його директор Козань П.М. лише формально підписав договір оренди №1 від 08.01.2009 року з ТОВ "Сет-1" та, що вказане майно постійно перебувало в ТОВ "Стоун-3", так як власником майна являється Ломакін О.О., який є засновником ТОВ "Стоун-3". Тому, на думку позивача за зустрічним позовом, ТОВ "Сет-1" не мало права передавати в оренду вищезазначене майно, оскільки не є його власником.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 і частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4).

Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства визначається, що підставою для виникнення зобов'язання однієї юридичної особи перед іншою обов'язково має бути письмовий договір, в якому сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов.

Оспорюваний договір оренди №1 від 08.01.2009 року за всіма своїми ознаками відповідає вимогам законодавства.

Частиною 1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (частина 3 статті 92 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З договору оренди №1 від 08.01.2009 року судами обох інстанцій вбачається, що від імені ТОВ "Стоун-3" у відносинах з ТОВ "Сет-1" при укладенні даного договору діяв на підставі Статуту директор ТОВ "Стоун-3" - Козань П.М..

На момент укладення оспорюваного правочину документом, що визначав межі повноважень органів управління позивача за зустрічним позовом, є Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-3" /а.с.77-81/.

Відповідно до п.8.11 та п.8.11.3 Статуту ТОВ "Стоун-3", генеральний директор товариства є виконавчим органом товариства, до повноважень якого, зокрема, входить укладення правочинів (договорів, контрактів).

Пунктом 8.11.9 Статуту визначено, що генеральний директор погоджує з загальними зборами учасників товариства вчинення (укладення) правочинів (угод), сума яких перевищує 100000,00 грн.

Враховуючи зазначені положення статуту ТОВ "Стоун-3", суди обох інстанцій дійшли висновку, що директором ТОВ "Стоун-3" Козанем П.М. оспорюваний договір укладено з перевищенням своїх повноважень, а саме без погодження з загальними зборами учасників товариства, оскільки сума договору оренди № 1 від 08.01.2009 року становить 324000,00 грн..

Однак, відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 року, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Додаткової угоди №1 від 15.06.2009 року до договору оренди № 1 від 08.01.2009 року /а.с.17/, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2013 року /а.с.21/, підписаного сторонами акту звірки станом на 01.07.2013 року /а.с.22/, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун-3" в особі його нового генерального директора - Басалая Р.В. було схвалено правочин - договір оренди №1 від 08.01.2009 року шляхом підписання вказаних документів та визнання, зокрема, заборгованості по орендній платі згідно договору оренди № 1 від 08.01.2009 року в сумі 324000,00 грн..

Твердження апелянта про те, що його новим керівником не підписувалися вищевказані документи, а були підроблені, не підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Посилання ТОВ "Стоун-3" на те, що спірне орендне майно ніколи не перебувало у ТОВ "Сет-1", спростовується наступним: згідно фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва (балансів) ТОВ "Сет-1" за 2010, 2011 та 2012 роки - установка канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску, залишковою вартістю 56000,00 грн. знаходиться на балансі ТОВ "Сет-1", як єдине балансове майно товариства /а.с.136, 146-153/.

Крім того, згідно даних ТОВ "Сет-1", які не були спростовані ТОВ "Стоун-3", спірне майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Сет-1" було придбане разом з усім товариством у громадянина Ружилова О.В., як єдиного бувшого власника ТОВ "Сет-1", що підтверджується його заявою від 07.07.2010 року /а.с.154/.

Факт відсутності у власності або на балансі ТОВ "Стоун-3" спірного майна - установки канатного пиляння (в комплекті з запчастинами і перфоратором для свердління DRILLЕR) 2008 року випуску підтверджується також оригінальним переліком технічного обладнання, яке ТОВ "Стоун-3" мало намір використовувати при промисловій розробці родовища лабрадоритів /а.с.155/.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 11.11.13 р. у справі №906/1365/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-3" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1365/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.