Постанова

від 21.01.2014 по справі 902/1309/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

21 січня 2014 року Справа № 902/1309/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Вінницької області від 12.11.13 р. у справі № 902/1309/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА"

до приватного підприємства "Дністер-В"

про стягнення 464 273,39 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 12.11.2013 р. у справі № 902/1309/13 (суддя Кожухар М.С.) задоволено частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСКОП Україна» до приватного підприємства «Дністер-В» про стягнення 464273,39 грн. Підлягає до стягнення з приватного підприємства «Дністер-В» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСКОП Україна» 398485,13 грн. богу, 39848,51 грн. штрафу, 10076,76 грн. пені, 15502,71 грн. річних, а також 9278,26 грн. судового збору. Відмовлено в частині стягнення з приватного підприємства «Дністер-В» 141,93 грн. пені та 218,35 грн. річних. Окрім того, підлягає до стягнення з приватного підприємства «Дністер-В» до державного бюджету України 1700 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач приватне підприємство «Дністер-В» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області та прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що у зв'язку зі змінами в складі учасників та керівників відповідача, відповідач фактично не мав можливості підготуватися до розгляду справи в судовому засіданні, про що повідомляв суд першої інстанції. Проте клопотання щодо відкладення розгляду справи судом задоволено не було, в зв'язку з чим відповідач не мав можливості захистити свої законні права та інтереси. Судом першої інстанції не встановлені факти існування та розміру виконаного зобов'язання, не були витребувані та як наслідок, не враховані під час прийняття рішення докази щодо проведення розрахунків між сторонами, не було надано можливість підготуватися та вивчити необхідні матеріали та обставини, які є суттєвими для розгляду справи, що є свідченням неповного та не об'єктивного розгляду справи судом першої інстанції.

Також, скаржник звертає увагу на невідповідність висновків суду обставинам справи, що спричинене не лише неповнотою з'ясування судом обставин справи, а й порушенням правила оцінки доказів, передбаченого ст. 43 ПІК України.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції, посилаючись у своєму рішенні на докази, які були надані позивачем, не дослідив їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та проігнорував докази (пояснення, доводи), які були надані відповідачем. Таким чином, неправильна оцінка доказів, а також оцінка кожного доказу окремо, а не в сукупності, призвела до прийняття неправильного рішення, яке у зв'язку з цим підлягає скасуванню.

Одночасно скаржник просить зупинити виконання рішення господарського суду Вінницької області № 902/1309/13 від 12.11.2013 р.. Колегія суддів залишила таке клопотання без задоволення яе безпідставне і необгрунтоване.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що суд першої інстанції неодноразово переносив розгляд по суті та вирішення даної справи, як за клопотаннями позивача, так і відповідача, тим самим сторонам були забезпечені рівні процесуальні можливості для надання обґрунтованих пояснень і доказів по суті спору. Відповідач не скористався правом на участь в судовому процесі, надання усних пояснень, не надав письмового відзиву та будь-яких заперечень і доказів проти вимог позивача, хоча був належним чином повідомлений судом першої інстанції про дати всіх судових засідань. На думку позивача, вказане свідчить про навмисне ігнорування відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі від 18.09.2013 р., про відкладення слухання від 15.10.2013 р. та від 29.10.2013 р.

Посилаючись на ст.33 ГПК України, позивач зазначає, що відповідач не навів жодних доказів, які б свідчили про виконання ним будь-яких розрахунків у будь-якій формі із позивачем, що є обов'язком доказування саме відповідача, а не позивача.

Позивач надіслав суду апеляційної інстанції письмове клопотання, в якому заперечує доводи апеляційної скарги та просить розглядати справу без участі представника позивача. /а.с.177/.

Сторони не забезпечили явку представників у судові засідання 24.12.2013 р. та 21.01.2014 р., хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.171-172/.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.04.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСКОП Україна» та приватне підприємство «Дністер-В» уклали договір купівлі-продажу насіння № 13НК002/ВІШО, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця сорта насіння згідно специфікацій - додатків до договору, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами договору. Відповідно до п.2.1. договору ціни, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у додатку (ах). В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування.

Відповідно до п.2.3. договору покупець здійснює 100% оплату товару не пізніше 01 вересня 2013 року.

За умовами пункту 2.5. договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця. В платіжному документі покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення продавцем). Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов'язанням. Якщо у покупця існує дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховується на погашення дебіторської заборгованості.

Згідно з п.2.6. договору зобов'язання покупця за цим договором забезпечується шляхом укладання між покупцем та/або майновим поручителем покупця та продавцем договору застави ліквідного майна та/або майнових прав покупця та/або майнового поручителя покупця до 05 травня 2013 року. У випадку неукладення договору застави у встановлений цим пунктом строк з причин, що не залежать від продавця, та фактичного виконання продавцем умов договору (поставка і передача у власність покупця товару), строк оплати всього отриманого по договору товару вважається таким, що настав, а продавець набуває права стягнення повної вартості всього отриманого покупцем товару по цьому договору з дня, наступного за останнім днем встановленого строку для укладення договору застави. Цей пункт не застосовується у випадку, якщо в ньому не зазначений строк для укладення договору застави.

Продавець здійснює поставку товару на умовах: доставки за адресою: Вінницька обл., Ямпільський р-н, с. Цекинівка (п.3.4. договору).

За умовами п.3.5. договору сторони погодили, що товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної. Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем (п.3.6. договору).

Згідно з п.6.4. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також - 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

Крім того, в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором (п. 6.5. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. договору).

Додатками № 1, № 2, № 3 до договору купівлі-продажу насіння від 10.04.2013 р. є специфікації від 10.04.2013 р., від 16.04.2013 р., специфікація від 08.05.2013 р., в яких визначено найменування товару, кількість та його ціна /а.с.14-16/.

Договір та додатки (спеціфікації) підписані представниками сторін і скріплені їх печатками /а.с.9-13, 14-16/.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі довіреностей № 2 від 18.04.2013 р., № 3 від 24.05.2013 р. за видатковими накладними № АГ000000750 від 19.04.2013 р. на суму 250 824,68 грн., № АГ 000000757 від 18.04.2013 р. на суму 59 950,80 грн., № АГ000003027 від 24.05.2013 р. на суму 87 709,65 грн. товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСКОП Україна» передало, а приватного підприємства «Дністер-В» прийняло товар на загальну суму 398 485,13 грн. Накладні містять посилання на договір № 13НК002/ВІШО від 09.04.2013 р., підписані представниками сторін. Товар прийнятий відповідачем без зауважень /а.с.17-21/.

Перелічені первинні документи мають необхідні реквізити відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (з подальшими змінами), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704, тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором купівлі-продажу) і, відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Отже, на умовах договору № 13НК002/ВІШО від 09.04.2013р. між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу, які регулюються нормами гл.54 Цивільного кодексу України. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідач оплату за отриманий товар не виконав, заборгованність становить 398 485,13 грн.

Враховуючи умови п.2.3. договору щодо виконання повної оплати за переданий товар до 01.09.2013 р. та вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 398485,13 грн. заборгованості. Враховано при цьому, що сторони не довели, що має місце неукладення договору застави до 05 травня 2013 року з підстав, які не залежали від продавця, як це передбачено умовами п.2.6. договору, тому строк оплати всього отриманого по договору товару вважається таким, що настав саме 01.09.2013 р., а не 06.05.2013 р.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За умовами п.6.4. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми. Крім того, в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором (п. 6.5. договору).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено відповідно до норм ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення пені в сумі 10218,69 грн., обрахованої за період прострочення з 02.09.2013 р. по 12.11.2013 р., є правомірною і підлягає задоволенню повністю. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстаноції про обрахування пені з 03.09.2013 р. з посиланням на положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, а саме те, що передбачений договором останній день для оплати товару (01.09.2013 р.) припадає на вихідний день, у зв'язку з чим право вимоги щодо пені та річних виникає з 03.09.2013 р. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки відповідач не виконав зобов'язання сплатити кошти до 01.09.2013 р., як це визначено умовами договору, тому відповідно до ч.5 ст.254 та ч.1 ст.255 ЦК України оплата мала бути вчинена до останнього дня строку, і невиконання оплати до 01.09.2013 р. та в день 02.09.2013 р. дає підстави для визначення цього дня як першого дня періоду прострочення.

Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовані наведені норми внаслідок чого відмовлено у стягненні з відповідача 141,93 грн. пені та 218,35 грн. річних, тому рішення в цій частині підлягає зміні відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Умовами п.6.4. договору сторони передбачили сплату покупцем 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, що відповідає нормам ст.625 ЦК України, де визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення 15721,06 грн. відсотків річних за період прострочення з 02.09.2013 р. по 12.11.2013 р. є підставною і підлягає задоволенню повністю.

Виконані позивачем розрахунки пені та відсотків річних перевірені колегією суддів і є арифметично правильними.

Крім того, оскільки має місце прострочення виконання оплати, є підставною і правомірно, на підставі умов договору і ст.ст.230-232 ГК України, ст.ст.549-551 ЦК України задоволена судом першої інстанції також вимога про стягнення 39 848,51 грн. грн. штрафу, обрахованого як 10% від загальної вартості специфікації 398 485,13 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог та часткову зміну оскаржуваного рішення. Разом з тим, колегія суддів не задовільняє апеляційну скаргу відповідача, враховуючи таке.

Доводи відповідача/скаржника щодо процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, є такими, що не відповідають матеріалам справи та не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення з урахуванням норм ч.2 ст.104 ГПК України.

Так, є безпідставними твердження скаржника, що судом першої інстанції не були витребувані та як наслідок, враховані під час прийняття рішення докази, щодо проведення розрахунків між сторонами, не було надано можливість підготуватися та вивчити необхідні матеріали та обставини, що є суттєвими для розгляду справи, що є свідченням неповного та не об'єктивного розгляду справи судом першої інстанції, - такі твердження спростовуються ухвалами господарського суду Вінницької області від 15.10.2013 р. та від 29.10.2013 р. про відкладення розгляду справи, з яких вбачається, що судом першої інстанції неодноразово витребовувались від відповідача докази щодо виконання умов договору /а.с.1,37,104/. Отже, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи і витребовував докази та надавав сторонам рівні можливості представити суду необхідні докази, пояснення чи клопотання. Відповідач одержав ухвали суду про призначення/відкладення розгляду справи завчасно /а.с.29, 73, 107/, на ухвали суду не відреагував, жодного доказу суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції не представив, не спростовуючи тим самим позовних вимог/доводів позивача в порядку ст.ст.22,33,34,59 ГПК України.

Відповідач також не надав пояснень, з яких причин ним не виконувались вимоги суду.

Таким чином, відповідач всупереч нормам ст.22 ГПК України ухилився від зобов'язання добросовісно користуватись процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єк тивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з 3.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. роз'яснено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК України).

З ухвали господарського суду Вінницької області від 18.09.2013 р. про порушення провадження у справі, з ухвал від 15.10.2013 р. та від 29.10.2013 р. про відкладення розгляду справи вбачається, що судом першої інстанції витребовувались від відповідача відзив, письмові пояснення і докази щодо виконання умов договору. Крім того, за текстом ухвал суд попереджав сторони про відповідальність за невиконання вимог суду. Однак, відповідач ухилився від участі у вирішенні спору в суді та не виконав викладені в ухвалах суду вимоги щодо надання необхідних для вирішення спору доказів по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача до державного бюджету 1 700 грн. штрафу на підставі п.5 ст.83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених судом.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.11.2013 р. у справі № 902/1309/13 прийняте на підставі матеріалів справи, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України. Враховано при цьому, що відповідач/скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, сплатив судовий збір в розмірі 4748,91 грн., що є більшим розміром, ніж встановлено законом. Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, зайво сплачена сума судового збору 109,78 грн. підлягає поверненню, про що колегією суддів приймається ухвала.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського господарського суду Вінницької області від 12.11.13 р. у справі №902/1309/13 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "Дністер-В" (с. Цекинівка, Ямпільський район, Вінницька область, 24545, код ЄДР 36237877, п/р 26003297164 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСКОП УКРАЇНА" (вул. Солом'янська, 5, кімната 415, м. Київ, 03680; поштова адреса: вул. Васильківська, 34, м. Київ, 03022, код ЄДР 32154038) 398485,13 грн. (триста дев"яносто вісім чотириста вісімдесят п"ять грн. 13 коп.) боргу, 39848,51 грн. (тридцять дев"ять тисяч вісімсот сорок вісім грн. 51 коп.) штрафу, 10218,69 грн. (десять тисяч двісті вісімнадцять грн. 69 коп.) пені, 15721,06 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять одна грн. 06 коп.) річних, та 9285,46 грн. (дев"ять тисяч двісті вісімдесят п'ять грн. 46 коп.) витрат на сплату судового збору.

Стягнути з приватного підприємства "Дністер-В" (с. Цекинівка, Ямпільський район, Вінницька область, 24545, код ЄДР 36237877, п/р 26003297164 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380305) до Державного бюджету України 1700 грн. (одну тисячу сімсот грн.) штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону."

Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.