Рішення

від 15.05.2009 по справі 9/420

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/420

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" травня 2009 р. Справа № 9/420

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Алексєєва М.В.  

за участю представників сторін

від позивача Жолобчук Л.В. дов. від 02.01.09.

від відповідача не з'явився  

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ТОВ "Ланжерон і К" в особі філії "Рівненська" ТОВ "Ланжерон і К" (м. Рівне)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" (м. Новоград-Волинський)

про стягнення 3699,62 грн.

Позивачем пред'явлена вимога про стягнення на його користь з відповідача 3699,62 грн., з яких: 3012,54 грн. заборгованості за отриманий товар, 340,01 грн. пені, 304,34 грн. інфляційних нарахувань, 42,73 грн. 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду  надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просить припинити провадження в частині основного боргу у зв'язку з ойого оплатою та стягнути з відповідача штрафні санкції, 19,02 грн. 3% річних та 334,27 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає вказану обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі домовленості, досягнутою між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю  "Ланжерон і К" в особі філії "Рівненська" ТОВ "Ланжерон і К" (далі - позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Верес" (далі  - відповідач), позивачем передано відповідачу товар,  що підтверджується накладними № РН-0015009 від 20.08.08р., №РН-0015012 від 20.08.08р.(а.с.7,9).

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі  - ЦК України) правочин, для якого законом не  встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст.  615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач за переданий  товар розрахунки не провів. Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар на день подання позову заборгованість становила у сумі 3012,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 04-796 від 29.12.08р. з вимогою в добровільному порядку погасити заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив про те, що  відповідач повністью  провів розрахунок в частині основного боргу, просить провадження в цій частині припинити.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно клопотання про уточнення позовних вимог 3% річних становить 19,02 грн., інфляційних нарахувань - 334,27 грн.

Також в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 340,01 грн. пені .

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня, штраф) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі.

Зазначена вимога кореспондується зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.

Отже позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді пені в певному розмірі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив.  

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково (з урахуванням уточнених позовних вимог) у сумі 353,29 грн. з яких: 19,02 грн. 3% річних та 334,27 грн. інфляційні нарахування. В частині стягнення 3012,54 грн. боргу провадження необхідно припинити, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 340,01 грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.  

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру обгрунтованих позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526,625 ЦК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 69, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Верес", м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна,6, ЗКПО 22051222

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Ланжерон і К" в особі філії "Рівненська" ТОВ "Ланжерон і К", 33016, м. Рівне, вул. Фабрична,12, ЄДРПОУ 35425106 - 19,02 грн. 3% річних,  334,27 грн. інфляційних нарахувань, 92,80 грн. державного мита та 107,35 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження в частині стягнення 3012,54 грн. боргу.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 340,01 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. 

Суддя Алексєєв М.В.

Дата підписання 20.05.09.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3 -  сторонам