Ухвала

від 27.01.2014 по справі 1952-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

27.01.2014Справа №5002-33/ 1952-2011 за позовом приватного підприємства «Силікон Трейд Плюс»

(вул. Ленінградська, 15, м.Ялта, 98600)

до Алупкінської міської ради

(вул. Червоногвардійська, 32, м. Алупка, 98676)

виконавчого комітету Алупкінської міської ради

(вул. Червоногвардійська, 32, м.Алупка, 98676)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

ОСОБА_2

(АДРЕСА_1)

Головне управління Державного казначейства України в АР Крим

(вул. Севастопольська 19, м. Сімферополь).

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення збитків

за скаргою Алупкінської міської ради

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України в АРК,

за участю зацікавлених осіб:

ПП «Силікон Трейд Плюс»

Виконавчий комітет Алупкінської міської ради

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від заявника: Борисов Сергій Сергійович, представник, довіреність б/н від 19.09.2013, Алупкінська міська рада;

Від зацікавленої особи: не з'явився, ПП «Силікон Трейд Плюс»;

Від зацікавленої особи: не з'явився, Виконавчий комітет Алупкінської міської ради;

Від зацікавленої особи: не з'явився, ОСОБА_1;

Від зацікавленої особи: не з'явився, ОСОБА_2;

Від зацікавленої особи: не з'явився, Головне управління Державної казначейства України в АР Крим;

Від ДВС: Аверіна Марина Анатоліївна, державний виконавець, довіреність № 10-11/5380 від 01.11.2013р., Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства Юстиції України в АР Крим, Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства Юстиції України в АР Крим;

Суть спору: приватне підприємство «Силікон Трейд Плюс» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідачів, Алупкінської міської ради, виконавчого комітету Алупкінської міської ради, та просило суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0.4767 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, шляхом знесення самовільної будівлі (споруди у вигляді літних будиночків), та стягнути збитки у розмірі 61 843.77 грн..

Рішенням господарського суду АР Крим від 13 серпня 2012 року по даній справі, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2012 року, позов задоволено частково, зобов'язано Алупкінську міську раду усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 0.4767га (кадастровий номер 0111970200:01:004:0044), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом знесення самовільних будівель (споруд у вигляді літніх будинків) з вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер 0111970200:01:004:0044), переданої в оренду приватному підприємству «Силікон Трейд Плюс», своїми силами та за власний рахунок. В частині стягнення з Алупкінської міської ради шкоди (збитків) в розмірі 1 286 476.37 грн. в позові відмовлено. Стягнуто з Алупкінської міської ради на користь приватного підприємства «Силікон Трейд Плюс» вартість судової будівельно - технічної експертизи в сумі 2109.60 грн., 85.00 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Алупкінської міської ради - в позові відмовлено.

05 грудня 2012 року на примусове виконання рішення господарським судом АР Крим видано накази.

19 грудня 2013 року до суду надійшла скарга Алупкінської міської ради на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України в АРК.

Представник Алупкінської міської ради скаргу підтримав, просив її задовольнити, надав додаткові пояснення.

Державний виконавець проти задоволення скарги заперечував та надав копії матеріалів виконавчого провадження № 38119729 з примусового виконання наказу, виданого господарським судом АР Крим 05 грудня 2012 року у справі № 5002-33/1952-2011.

У судове засідання зацікавлені особи явку уповноважених представників не забезпечили, витребуваних судом документів не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Неявка боржника або іншої зацікавленої особи до судового засідання по розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби згідно зі статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України не є перешкодою для такого розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за відсутності нез'явившихся представників зацікавлених осіб.

Розглянувши скаргу Алупкінської міської ради, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, яким необхідно керуватися при примусовому виконанні судових рішень. Згідно преамбули цього закону, він визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частина 1 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (статті 121-2 ГПК). Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону N 202/98-ВР та ст. 2 Закону N 606-XIV здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами статті 121-2 ГПК

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що 24 травня 2013 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції міністерства юстиції України в АРК було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2012 року по справі № 5002-33/1952-2011 (т. 7, а.с. 129).

При цьому, в пункті 2 постанови боржника було зобов'язано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк, встановлений для самостійного виконання рішення.

В подальшому, 21 листопада 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК була винесена постанова про накладення на Алупкінську міську раду штрафу в розмірі 850.00 грн. за невиконання рішення суду (т. 7, а.с. 198).

Так, заявник вважає, що постанова підлягає скасуванню, а дії державного виконавця - визнанню недійсними, з огляду на порушення вимог статті 25 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, оскільки, за твердженням скаржника, строк для самостійного виконання рішення суду боржнику державним виконавцем встановлений не був, а отже неправомірним є висновок органів ДВС про його порушення.

Суд, дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Також, пунктом 13.3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. У постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику.

Таким чином, підставою для притягнення боржника до відповідальності є невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Так, при ухваленні постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 травня 2013 року державним виконавцем дійсно не було вказано строку для самостійного виконання рішення боржником (т. 7, а.с. 129), проте вимогою від 30 вересня 2013 року № 10/4-21-5108 було зобов'язано боржника у п'ятиденний термін з моменту її отримання надати до виконавчої служби письмові підтвердження виконання рішення суду (т. 7, а.с. 247).

Доказом отримання вказаної вимоги свідчить відповідь на неї, надіслана Алупкінською міською радою від 17 жовтня 2013 року вих. № 469/02-08 з посиланням на реквізити вимоги (т. 7, а.с. 248-249).

Відповідно до пункту 16 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з пунктами 1.6 - 1.8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, проведення іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами окремих виконавчих дій у випадках, передбачених Законом, у тому числі відповідно до частини четвертої статті 2 Закону, здійснюється на вимогу чи за дорученням державного виконавця. Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, установ, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

У вимозі зазначаються:

а) найменування органу ДВС;

б) дата відкриття та номер виконавчого провадження;

в) реквізити виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження (його резолютивна частина у разі потреби);

г) прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця;

ґ) перелік дій, які необхідно вчинити;

д) строк виконання вимоги;

е) наслідки невиконання вимоги.

Вимога підписується державним виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв'язку або вручається державним виконавцем особі, яка зобов'язана вчинити дії.

Факт отримання вимоги від 30 вересня 2013 року № 10/4-21-5108 представником не заперечувався та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що стаття 89 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень не містять обмежень щодо форми, у якій державний виконавець повинен встановити строк для самостійного виконання рішення, а у даному випадку державним виконавцем вимогою від 30 вересня 2013 року № 10/4-21-5108 та постановою від 24 травня 2013 року було зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду та встановлено п'ятиденний строк з моменту отримання вимоги для надання доказів такого виконання, неспроможними є твердження представника скаржника про те, що строк для самостійного виконання державним виконавцем встановлений не був.

Крім того, суд не погоджується із доводами представника скаржника про те, що він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на неможливість самостійного виконання рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Так, вимогами чинного законодавства виконання рішення покладено саме на зобов'язану особу - боржника, як і на нього покладений обов'язок надання державному виконавцю відповідних доказів.

Підстави, наведені боржником у листі від 17 жовтня 2013 року, за висновком суду, не є такими, що свідчать про неможливість самостійного виконання рішення суду.

Крім того, статтями 36, 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість зміни способу чи порядку виконання рішення, відстрочка виконання або зупинення виконавчого провадження за наявності передбачених законом на те підстав, однак матеріали справи та виконавчого провадження свідчать про те, що боржник з такими заявами не звертався та не доводив до державного виконавця факту неможливості самостійного виконання рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що положення статей 89, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було дотримано, у зв'язку з чим постанова від 21 листопада 2013 року скасуванню не підлягає.

Так, з урахуванням вищезазначеного, вимоги, викладені в скарзі Алупкінської міської ради, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХ ВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Алупкінської міської ради - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська