Постанова

від 19.05.2009 по справі 6/66

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/66

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

           19.05.2009  року                                                                      Справа № 6/66

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів:                                        Бойченка К.І.

                                                            Єжової С.С.

секретар судового засідання      Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                              Гонцул І.О., дов. № 3-д,  від 09.01.09,                                                                                                      ведучий юрисконсульт юридичного відділу

                                                            МКП "Теплокомуненерго";

від відповідача:                              Андраханов В.І., дов. № 12,  від 25.02.09;

                                                            Хатнюк О.О., дов. № 12,  від 25.02.09          

розглянувши

апеляційну скаргу                        Закритого акціонерного товариства „Дапка”,

м. Луганськ

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  13.04.2009

у справі                                         № 6/66 (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                                        Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ

до відповідача                              Закритого акціонерного товариства „Дапка”,

м. Луганськ

про                                                  стягнення 96224 грн. 59 коп.

     в с т а н о в и в:

ЛМКП „Теплокомуненерго” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ЗАТ „Дапка” про стягнення з відповідача 96 224 грн. 59 коп., в тому числі: борг за постачання теплової енергії в сумі 90 230 грн. 41 коп., інфляційні нарахування в  сумі 1 413 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 508 грн. 98 коп. та  пеня  в   сумі 4 071 грн. 93 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.04.09 по справі № 6/66 позов задоволено частково. Стягнено з  ЗАТ „Дапка”, на користь ЛМКП „Теплокомуненерго” заборгованість в сумі 90 230 грн. 41 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 413 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 500 грн. 08 коп., пеню в сумі 4000 грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі  961 грн. 44 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ЗАТ „Дапка” звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.11.03 між ЛМКП „Теплокомуненерго” та ЗАТ „Дапка” був підписаний договір на постачання теплової енергії № 420, за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання подавати на об'єкти відповідача  теплову енергію, а останній зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) та у термін, передбачений цим договором.

Судом зазначено, що позивачем умови договору виконувалися належним чином та направлялися відповідачу відповідні рахунки, проти факту отримання яких останній не заперечує. В той же час, відповідачем оплата здійснювалася не в повній мірі,  у зв'язку з чим за період квітень 2008 року, серпень –грудень 2008 року утворилась заборгованість в сумі 90 230 грн. 41 коп.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.08 № 188 про затвердження та узгодження тарифів з 01.07.08 на поставку гарячої води і пару був введений двоставковий тариф на комунальні послуги з центрального опалення.

У зв'язку з яким за період серпень –грудень 2008 позивачем нарахована плата за теплову енергію в сумі 90 229 грн. 55 коп. та виставлені відповідачу відповідні рахунки. Згідно акту на включення опалення, об'єкти відповідача були підключені до тепломереж позивача.

Також, як зазначив суд першої інстанції, відповідачу були направлені листи № 15/42-7/499 від 10.07.08 і № 15/42/7-1099/148 від 30.10.08 про введення двоставкового тарифу, проти отримання якого відповідач не заперечує. Окрім цього в громадсько-політичній газеті „Жизнь Луганська” № 43 від 15.10.08 були опубліковані відомості про введення нових тарифів.

В той же час, відповідачем доказів оплати вказаної суми не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 420 від 04.11.03 в сумі 90 230 грн. 41 коп. судом першої інстанції задоволено.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 508 грн. 98 коп. за період з 12.05.08 по 02.02.09 та інфляційних нарахувань в сумі 1 413 грн. 27 за період травень 2008 –грудень 2008 року судом першої інстанції зазначається, що матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 90 230 грн. 41 коп. і тому нарахування інфляційних та 3% річних є обґрунтованим, але розрахунок 3% річних  на суму боргу 21 667 грн. 80 коп. за рахунком за грудень 2008 року відповідачем здійснений невірно. Так, розрахунок треба робити з 11.01.09, а не з 05.01.09, у зв'язку з чим за вказаний період річні складають 40 грн. 96 коп., а не 49 грн. 86 коп. як зазначено позивачем.

З тих підстав, судом першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань задоволено в сумі 1 413 грн. 27 коп., а 3% річних в сумі  500 грн. 08 коп. В решті вимог відмовлено.

Щодо нарахування пені, за період з 12.05.08 по 02.02.09 в сумі 4 071 грн.93 коп. судом зазначено, що як було наведено вище, відповідачем був припущений факт порушення зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства має право вимагати сплати штрафних санкцій.

Судом зазначено, що виходячи з наведених обставин справи та норм законодавства, нарахування пені є обґрунтованим, але розрахунок на суму боргу 21 667 грн. 80 коп. за рахунком за грудень 2008 року відповідачем здійснений невірно. Так, розрахунок треба робити з 11.01.09, а не з 05.01.09, у зв'язку з чим за вказаний період пеня складає 327 грн. 68 коп., а не 398 грн. 92 коп. як зазначено позивачем.

З тих підстав, судом першої інстанції вимоги щодо стягнення пені задоволено частково в сумі 4 000 грн. 69 коп., в решті вимог відмовлено.

Таким чином судом першої інстанції позов задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача  заборгованість в сумі 90230 грн. 41 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 413 грн. 27 коп., 3% річних в сумі  500 грн. 08  коп., пеню   в    сумі

4 000 грн. 69 коп., в решті вимог відмовлено у зв'язку з невірним розрахунком позивача.

ЗАТ „Дапка” не згодне з рішенням суду та вважає, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що позивач не повідомив відповідача про зміну тарифів та про встановлення двоставкового тарифу та не надав суду доказів направлення та доказів отримання відповідачем листів № 15/42-7/499 від 10.07.08 та № 15/42/7-1099/148 про введення двоставкового тарифу.

Скаржник зазначає, що позивачем в якості доказу відправлення  було надано суду реєстр кореспонденції, що не відповідає вимогам п. 85 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку” та Наказу Укрпошти „Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень”, крім того в порушення п. 61 вказаної Постанови Кабінету міністрів України позивачем не було зазначено індекс відповідача. До того ж в порушення умов договору позивач не сповістив споживача й через засоби масової інформації.

Щодо порушення норм процесуального права скаржник вказує, що в порушення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву ЛМКП „Теплокомуненерго” підписано О.А. Русаковим та зазначено, що він є директором, але не вказано директором чого він є: структурного відділу позивача, чи підприємства в загалі. Крім того, розрахунок суми позову, що є складовою частиною позову підписано представником ЛМКП „Теплокомуненерго” І.О. Гонцул посаду якого не зазначено, не вказано відомості щодо доручення, на підставі якого йому надано повноваження щодо підпису складової частини позову, та не надано самого доручення.

Також скаржник зазначає, що відповідачу не було направлено додатки до позовної заяви у разі чого згідно ст. 63 Господарського процесуального кодексу України  суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

До того ж заявлене клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, судом першої інстанції залишено без задоволення, про що винесено ухвалу, але в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України судом не були зазначені мотиви із посиланням на законодавство.

          За таких обставин відповідач просить рішення суду скасувати, позов залишити без задоволення.

          Як вбачається з матеріалів справи, позов підписано повноважною особою –директором підприємства Русаковим  О.А.,  з додатками до позовної заяви відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися безпосередньо у матеріалах справи, а відтак зазначені обставини не могли бути підставою залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, повно і всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи та доводи сторін, вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Підставою стягнення заборгованості, виходячи з двоставкового тарифу, річних, пені та інфляційних нарахувань в рішенні суду першої інстанції зазначено договір №420 на поставку теплової енергії від 04.11.2003 року (а.с.12-13).

          На час укладення договору втратили чинність Правила користування тепловою   енергією від 28.10.99 № 307/262 (Наказ Міністерства палива та енергетики від 21.01.2003  № 18/12) та діяли Правила розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду від 08.09.2000 № 191.

          Після укладання договору набрав чинності Закон України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 року № 1875-IV. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону поставка теплової енергії є житлово-комунальною послугою.

          Відповідно до ч. 2 п. 1 розділу  VIII „Прикінцеві положення” договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

          Статтею 26 Закону визначені істотні умови договору на надання житлово-комунальних послуг, якими є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок  перерахунків  розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання  або  надання  не  в  повному  обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок  вимірювання  обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу,  в яких відбувається  передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови  доступу  в  квартиру,  будинок,   приміщення,   на земельну  ділянку  для усунення аварій, неполадок,  огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

          Зі змісту договору, який був укладений сторонами 04.11.2003 року вбачається, що ним передбачені не всі істотні умови, встановлені приписами Закону. Докази внесення будь-яких змін до договору у матеріалах справи відсутні.

          Так, згідно п. 1.1. додатку № 1 до договору № 422 від 04.11.03 передбачене максимальне теплове навантаження 0,703500 Гкал/час для визначення якості теплової енергії, що постачальник поставляє споживачу (п.1 додатку № 1 договору). Пунктом 3 визначена вартість теплової енергії в перерахунку на Гкал та м2 опалюваної площі.

          Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.08 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води та пари”  з 01.07.08 вирішено перейти до розрахунків за теплову енергію за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п. 2 даного рішення.

          Згідно „Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду” двоставковий тариф складається з умовно-постійної та умовно-змінної частини витрат теплопостачальної організації.

          Плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включає в себе умовно-постійну частину витрат поставок на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії.

          Згідно п. 3.2. вищевказаних Правил - умовно-постійні   витрати   пов'язані   з   необхідністю підтримання  в  робочому стані джерел теплової енергії та теплових мереж,  а  також  теплоспоживальних  установок  (ЦТП,   бойлерних, абонентських  вводів,  внутрішньобудинкових  систем).

          Згідно п. 1.5. зазначених Правил - приєднане теплове навантаження  визначається  технічними умовами  на  приєднання  споживача  та обумовлюються договором між теплопостачальною  організацією  та  споживачем  про  використання теплової  енергії  та гарячої води,  а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності  за розрахунком згідно  з  Правилами  користування  тепловою  енергією.

          Приєднане теплове навантаження визначається договорами про теплопостачання.

          Зважаючи на викладене, зазначене у п. 1. додатку  у договорі від 04.11.03 максимальне теплове навантаження не може вважатися умовно-постійною частиною витрат постачальника, яка повинна визначатися договором про теплопостачання відповідно до п. 1.5. Правил.

          Крім того, як вже було зазначено вище, договір на постачання теплової енергії, укладений сторонами у справі 04.11.03 року у подальшому не змінювався, у відповідність до Закону України „Про житлово-комунальні послуги” приведений не був.

          Як вбачається з тексту договору (а.с.12-13),  період його дії визначено „з дня включення опалення та до 04.11.2006 року”. Зважаючи на час його укладення –04.11.2003 року - можна припустити, що договір діє з дня включення опалення у 2003 році і діє до 04.11.2006 року.

          Разом з тим, визначення строку дії договору, (що є суттєвою умовою згідно Закону України „Про житлово-комунальні послуги” п. 16 ч. 1 ст. 26) на наступний час не вбачається можливим, зважаючи на його умови. Так згідно п.10.2. договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік. Наступним за 2006 роком є 2007 рік. Тобто, припинивши свою дію з 04.11.2006 року, за таких умов, слід вважати, що договір потім діє з 01.01.07 року.

          Разом з тим пролонгація договору передбачає безперервність його дії у часі.

          Таким чином, зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у договорі, на підставі якого заявлено позов, не визначене приєднане теплове навантаження, як це встановлено Правилами розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду від 08.09.2000 № 191.

          Крім того, у договорі відсутні і інші істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”. А з огляду на умови пункту 10 договору не вбачається можливим і визначити строк його дії.

          Разом з тим слід зазначити, що згідно матеріалів справи відповідачем сума спожитої теплової енергії за даними приладів обліку (умовно-змінна частина тарифу) сплачувалася.

          За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає заявлений позов по стягненню боргу за оплату умовно-постійної частини двоставкового тарифу, інфляційних нарахувань, річних та пені, нарахованими на цей борг, необґрунтованим.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ЗАТ „Дапка” підлягає до задоволення.

Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

  п о с т а н о в и в :         

                    1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Дапка” на рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2009 по справі № 6/66 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2009 по справі №6/66 скасувати.

3.          У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, ідентифікаційний номер 24047779 на користь Закритого акціонерного товариства „Дапка” м. Луганськ, вул. Совєтська, 76 ідентифікаційний номер 32418854 судові витрати за апеляційною скаргою в сумі 481,42 грн.

5.  Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Головуючий суддя                                                            Т.Ф. Парамонова

Суддя                              К.І. Бойченко

Суддя                                                                                          С.С. Єжова