Постанова

від 29.01.2014 по справі 4/5007/930/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Справа № 4/5007/930/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтест" на рішення та на постановуГосподарського суду Житомирської області від 01.08.2013 Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі№ 4/5007/930/12 господарського судуЖитомирської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Велтест" доДержавного підприємства "Житомирське лісове господарство" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Управління Держземагенства у Житомирському районі; 2. Житомирська обласна державна адміністрація за участюПрокурора Житомирської області провизнання права оренди на земельну ділянку, припинення права користування земельною ділянкою; визнання недійсним акту органу державної влади, скасування державної реєстрації за участю представників сторін:

позивача: Пилипчук П.П., дов. від 20.05.2013;

відповідача: Бивалькевич В.П., дов. від 28.01.2014;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Бондарчук В.М., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №023013 від 22.11.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.10.2012 у справі №4/5007/930/12 (суддя Лозинська І.В.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 (колегія суддів у справі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді - Огороднік К.М., Коломис В.В.) рішення Господарського суду Житомирської області від 18.10.2012 у справі №4/5007/930/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Суд визнав за ТОВ "Велтест" право користування належною земельною ділянкою площею 0,8172 га, на якій розташовані придбані у власність будівлі і споруди за адресою: м. Житомир, вул.Корабельна, 6 - на умовах оренди. Припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8172 га ДП "Житомирське лісове господарство" за адресою: м. Житомир, вул. Корабельна, 6. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 11.06.2006 серія ЯЯ № 078284 по вул. Корабельній, 6 у м. Житомирі, виданий ДП "Житомирське лісове господарство", в частині права користування земельною ділянкою площею 0,8172 га. Скасовано запис № 03062090001 про державну реєстрацію на право постійного користування земельною ділянкою від 11.06.2006 ДП "Житомирське лісове господарство" з адресою: м. Житомир, вул. Корабельна, 6.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 рішення Господарського суду Житомирської області від 18.10.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі №4/5007/930/12 скасовано, а справу № 4/5007/930/12 направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Під час нового розгляду справи, в суді першої інстанції, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України, частково змінено предмет позову. Позивач просив суд: 1) визнати за ТОВ "Велтест" право користування належною земельною ділянкою площею - 0,3172 га, на якій розташовані придбані у власність будівлі і споруди, земельної ділянки, та площею 0,5 га, для проїзду (проходу) до офісного приміщення та обслуговування господарських будівель і споруд, за адресою: м.Житомир, вул.Корабельна, 6 - на умовах оренди; 2) припинити право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8172 га, (з якої - 0,3172га земельної ділянки, на якій розташовані придбані у власність будівлі і споруди; та - 0,5 га земельної ділянки, необхідної для проїзду (проходу) до офісного приміщення, обслуговування господарських будівель і споруд, ДП "Житомирське лісове господарство" за адресою: м. Житомир, вул.Корабельна, 6; 3) визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 11.06.2006 серія ЯЯ № 078284 по вул.Корабельній, 6 у м.Житомирі, виданий ДП "Житомирське лісове господарство", в частині права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,8172 га; 4)скасувати запис за № 030620900001 про державну реєстрацію на право постійного користування земельною ділянкою від 11.06.2006 ДП "Житомирське лісове господарство" за адресою: м. Житомир, вул.Корабельна, 6.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2013 у справі № 4/5007/930/12 (суддя Шніт А.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Савченко Г.І., судді - Миханюк М.В., Павлюк І.Ю.) рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2013 у справі № 4/5007/930/12 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ "Велтест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від відповідача та третіх осіб відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 у даній справі були скасовані рішення судів попередніх інстанцій, справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами обох інстанцій приписів ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Зокрема, підставою направлення даної справи до Господарського суду Житомирської області на новий розгляд стало те, що судами попередніх інстанцій не досліджено, до яких земель належить ділянка за Державним актом від 11.06.2006 серія ЯЯ №078284, а саме - до земель державної чи комунальної власності; чи було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки саме в установленому законодавством порядку, враховуючи, при цьому, норми ст. 20 ЗК України (зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України).

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 122 ЗК України визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 ЗК України, зокрема, обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Статтею 142 ЗК України врегульовано порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, а підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, тобто за рішенням суду, визначені статтею 143 ЗК України.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 19, 20, 93, 116, 120, 122, 124, 141, 142, 149, ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 16 Закону України "Про оренду землі" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, керуючись вищезазначеними приписами законодавства України, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідили надані учасниками процесу документи до матеріалів справи та встановили, що спірна земельна ділянка знаходиться у державній власності у постійному користуванні відповідача та віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення (для ведення лісового господарства).

Також суди врахували, що зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

До того ж, суди дослідили, що позивачем не надано доказів, які б доводили факт добровільної відмови відповідача від вищезазначеної земельної ділянки та доказів прийняття Кабінетом Міністрів України та Житомирською обласною державною адміністрацією рішення щодо вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтест" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі № 4/5007/930/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК