Рішення

від 29.01.2014 по справі 902/1761/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2014 р. Справа № 902/1761/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м.Вінниці

до : 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л", м.Вінниця

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця", м.Вінниця

про солідарне стягнення заборгованості 673 251,97 дол. США та 140 712,98 грн.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача: Бажуков А.К., керівник юридичної служби філії Банку, довіреність № 010-01/3474 від 14.05.2013 року, паспорт серії АА № 183195, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.05.1996 року.

відповідачів : не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м.Вінниці подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" про солідарне стягнення за кредитним договором № 7407К32 від 10.08.2007 року та договором поруки №7410Р1 від 27.04.2010 року 673 251,97 дол. США (з яких: 655 000,00 дол. США - основний борг, 18 251,97 дол. США - проценти за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року) та 140 712,98 грн. (з яких 4 843,29 грн. - комісія за управління кредитом за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року та 135 869,69 грн. - пені за період з 21.06.2013 року по 26.12.2013 року) в зв'язку з порушенням зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати за кредитним договором.

Ухвалою суду від 30.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1762/13 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 29.01.2014 року.

Відповідачі в засідання суду не з'явились, документів витребуваних ухвалою суду не надали, причин наявки та неподання документів суду не повідомили.

При цьому суд констатує, що на день проведення судового засідання в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачами ухвали суду від 30.12.2013 року про порушення провадження у справі.

Разом з тим, слід зазначити, що ухвали суду від 30.12.2013 року надіслані відповідачам на адреси, які відомі суду та зазначені позивачем в матеріалах позовної заяви: вул.Грибоєдова, 17, м.Вінниця, 21032 (Відповідач 1) та вул.Козицького, 51, м.Вінниця, 21050 (Відповідач 2).

За вказаними адресами працівниками пошти не було вручено уповноваженим представникам відповідачів процесуальних документів з зазначенням на конвертах причин повернення поштової кореспонденції: "за закінченням строку зберігання" (стосовно Відповідача 1), "за зазначеною адресою не проживає" (стосовно Відповідача 2).

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці відповідачів в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачами не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідачі своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористалися, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідачів або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

З метою надання представником позивача розгорнутого розрахунку заборгованості по справі, судом в межах дня оголошувалась перерва.

Представником позивача в засіданні суду подано виписки по руху коштів по рахунку обліку заборгованості по кредиту, процентам , комісії за період з 10.08.2007 року по 28.01.2014 року щодо відповідачів, а також розгорнутий розрахунок заборгованості відповідачів по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України ", м. Київ (який в подальшому змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-Л", м.Вінниця (Позичальник) було укладено кредитний договір № 7407К32, за умовами якого Банк надає Позичальникові кредит на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов Договору (п.3.1.Договору) (а.с.11-17, т.1).

Пунктами 3.2.1 - 3.2.4 Договору сторони погодили суму кредиту - 1 009 900,00 дол. США; кінцевий термін погашення Кредиту - 08.08.2014 року; цілі кредиту: рефінансування заборгованості по кредитному договору № 22/47/07-КЛТ від 27.06.2007 року; процентну ставку за кредитом - 11,25% річних - при цьому якщо Позичальник не перевів до Банку терміном до 01.10.2007 року загальні грошові потоки у розмірі визначеному п.5.1.3.7 Договору, з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом, процентна ставка збільшується на 1 процентний пункт; розмір плати за управління кредитом: 0,084 % від суми Кредиту.

За умовами Договору кредит надається у безготівковій формі в межах наданого забезпечення і тільки після укладення Гарантійних документів на отримання Банком документів (витяги з відповідних державних реєстрів), що підтверджують пріоритетність права банку на звернення стягнення на майно, яке надається Банку в заставу/іпотеку згідно з Гарантійними документами, а також належного підтвердження набуття чинності договорами страхування майна, що надається в заставу/іпотеку Банку, як це зазначено в п.3.9 Договору.

Надання кредиту проводиться на підставі наданих Позичальником платіжних доручень та/або реєстрів платежів, та/або листів Позичальника, та/або отриманих від Позичальника засобами програмно-технічного комплексу "Банк-клієнт" електронних заяв на перерахування кредитних коштів у доларах США відповідно до умов укладених контрактів, шляхом попередньої оплати, за фактом поставки та у разі необхідності, з частковою або повною конвертацією/конверсією кредитних коштів у гривню за рахунок Позичальника із наступним її зарахуванням на поточний рахунок Позичальника у Банку, вказаний в п.2.1.12 Договору, з метою подальшого перерахування відповідно до умов укладених договорів на підставі реєстру платежів з метою оплати укладених договорів і рахунків-фактур по системі "Банк-Клієнт" з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичкових рахунках Позичальника, відкритих згідно з п.3.8 Договору (п.3.3.1 Договору).

Сторони домовились, що Позичальник зобов'язаний погасити Кредит у валюті Кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього Договору в строк, зазначений у п.3.2. Договору, згідно Графіку погашення Кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень Позичальника. Строки, передбачені Графіком погашення Кредиту є обов'язковими (п.3.4.1 Договору).

У разі порушення термінів погашення Кредиту, зазначених у Графіку погашення Кредиту, Банк переносить прострочену частину заборгованості за Кредитом на рахунок прострочених кредитів (п.3.4.2 Договору).

Пунктом п.3.4.3 Договору передбачено, що виконання зобов'язання Позичальником щодо погашення будь-якої заборгованості за Договором може бути покладено Позичальником на третю особу, проте, у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості такою третьою особою Позичальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань за Договором. Також погашення будь-якої заборгованості за цим Договором може бути здійснено за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, предмета іпотеки, в тому числі за рахунок коштів, отриманих від страховиків у якості страхового відшкодування в разі втрати, псування або пошкодження предмету застави/іпотеки.

За Договором Позичальник сплачує Банкові проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 Договору, у Валюті Кредиту. Такі проценти нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів Періоду нарахування процентів на основі Банківського року у Валюті Кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 цієї Угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній Період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за Кредитом (п.3.5.1 Договору).

У випадку зміни грошово-кредитної політики НБУ Банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за Кредитом, визначеного у п.3.2 цього Договору, про що Банк протягом 10 днів письмово повідомляє Позичальника. Про зміну розміру процентної ставки за Кредитом, визначеного у п.3.2 цього Договору, укладається додаткова угода до цього Договору. Позичальник зобов'язаний достроково погасити Кредит та платежі за Кредитом у разі незгоди з розміром процентної ставки (п.3.5.2 Договору).

Згідно п.3.6.2 Договору передбачено зобов'язання Позичальника здійснити дострокове погашення Кредиту або його частини, процентів за користування Кредитом та інших належних до сплати платежів за цим Договором у випадках встановлених цим пунктом.

Сторони домовились, що якщо сума, що вноситься у рахунок погашення Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом та інших плат за цим Договором, недостатня для погашення Кредиту разом з процентами та іншими платами за цим Договором, то платежі здійснюється у порядку встановленому п.3.7.4 Договору.

За умовами Договору Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за надання Кредиту у розмірі зазначеному в п.3.2. Договору. Так плата сплачується одноразово у національній валюті України за курсом НБУ на дату платежу на рахунок вказаний в п.3.8 Договору, протягом 10 днів з дати підписання Угоди, але не пізніше дня надання Кредиту (п.4.1.1 Договору).

Також Позичальник зобов'язується сплатити плату за управління Кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 цього Договору, яка нараховується за Період нарахування плати за управління Кредитом у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісячно до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок зазначений у п.3.8 цього Договору. Плата за управління Кредитом за останній Період нарахування плати за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за Кредитом (п.4.1.2 Договору).

Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що Позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі погашати Банкові заборгованість за Кредитом, сплачувати проценти за користування Кредитами та інші платежі за цим Договором.

Розділом 6 Договору сторони визначили події невиконання зобов'язань та передбачили наслідки таких подій, в тому рахунку обов'язок дострокового повернення кредиту при їх настанні.

Разом з укладеним кредитним Договором сторонами було підписано додаток № 1 до кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007 року, яким сторони погодили графік погашення кредиту за період з 10.08.2007 року по 08.08.2014 року (а.с.18-19, т.1).

З матеріалів справи слідує, що в подальшому сторонами підписувались додаткові правочини до кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007 року, а саме: 17.10.2007 року № 7407К32-1; 01.12.2008 року № 7407К32-2; 05.01.2009 року № 7407К32-3; 26.02.2010 року № 7407К32-4; 27.04.2010 року № 7407К32-5; 06.01.2011 року № 7407К32-6; 17.02.2012 року № 7407К32-7; 19.04.2013 року № 7407К32-8 (а.с.20-36, т.1).

Вказаними додатковими правочинами, сторони з поміж іншого, змінювали процентну ставку - з 01.12.2008 року - 12,5 % річних; встановлювали нові графіки погашення кредиту тощо.

Також судом встановлено, що 24.04.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА КРАМНИЦЯ" (Поручитель) було укладено договір поруки № 7410Р1, за умовами якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов'язання (основне зобов'язання: зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною Угодою № 7407К32 від 10.08.2007 року щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту; кредитна угода - кредитний договір № 7407К32 від 10.08. 2007 року з всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені між Кредитором та Позичальником, відповідно до якої Кредитор при виконанні Позичальником певних її умов надає Позичальнику кредит в сумі 1 009 900,00 дол.США, на визначених Кредитною угодою умовах, строком погашення 08.08.2014року з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди) (стаття 1, п.3.1 Договору поруки) (а.с.37-38, т.1).

У випадку невиконання Позичальником Основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у Поручителя та /або Позичальника, як у солідарного боржника (п.3.2. Договору поруки).

Згідно п.4.1.3 Договору поруки Кредитор має право вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання Поручителем та/або Позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання Поручителем письмового повідомлення Кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитною угодою та/або Поручителем за цим Договором, вони не будуть виконані.

19.04.2013 року сторонами Договором № 7410Р1-1 було внесено зміни до договору поруки № 7410Р1 від 27.04.2010 року яким у статті 1 "Визначення термінів" в якості Кредитної угоди зазначено всі додаткові правочини укладені сторонами до Кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007 року (а.с.39, т.1).

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, 15.08.2007 року Банк на умовах Кредитного Договору № 7407К32 від 10.08.2007 року надав Позичальнику кредит в сумі 1 009 900,00 дол. США.

На виконання умов Кредитного Договору № 7407К32 від 10.08.2007 року Позичальник за період з 04.01.2008 року по 27.09.2013 року погасив Банку кредит в сумі 354 900,00 дол. США, що стверджується виписками банку за вказаний період.

В зв'язку з простроченням Позичальником сплати по поверненню кредиту сплати процентів, плати за управління кредитом, Банком 04.10.2013 року надіслано відповідачам вимогу № 01419/3093 від 04.10.2013 року про дострокове погашення боргу, яка позичальником згідно поштового повідомлення № 2105061087536 отримана 07.10.2013 року та залишена без відповіді та оплати (а.с.40-42, т.2).

В зв'язку з неналежним виконанням Позичальником свого зобов'язання по сплаті кредиту, відсотків за Кредитним договором № 7407К32 від 10.08.2007 року позивач 12.11.2013 року звернувся до Поручителя (відповідач 2) з вимогою № 014.19/3436 від 12.11.2013 року про погашення заборгованості за кредитним договором 7407К32 від 10.08.2007 року, яка останнім також залишена без відповіді та оплати (а.с.43-44, т.1).

Непроведення розрахунків по Кредитному договору № 7407К32 від 10.08.2007 року Позичальником (відповідач 1) та Поручителем (відповідач 2) спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З огляду на заявлення позову до Поручителя судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права, зокрема ч.ч. 1, 2 ст.543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, 04.10.2013 року Банком надіслано на адресу відповідачів вимогу про дострокове повернення кредиту, що свідчить про настання обов'язку для сплати останніми кредиту, процентів, комісії, штрафних санкцій тощо.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів боргу за кредитом в сумі 655 000,00 дол. США та відсотків за користування кредитом в сумі 18 251,97 дол. США за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року та 4 843,29 грн. - комісії (плати) за управління кредитом за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 132 887,16 грн. пені за прострочення погашення кредиту за період з 21.06.2013 року по 26.12.2013 року; 2 896,83 грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з 08.10.2013 року по 26.12.2013 року та 85,70 грн. пені за прострочення сплати плати за управління кредитом за період з 08.10.2013 року по 26.12.2013 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2.7 Договору сторони передбачили, що розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим Договором складає подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того статтею 7 Договору передбачено відповідальність Позичальника.

Так у разі невиконання зобов'язання згідно п.п.3.4.1, 3.5.1 Договору Позичальник сплачує Банку пеню у Валюті Кредиту. У разі невиконання зобов'язання згідно з п.4.1. Договору Позичальник сплачує Банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 цього Договору (п.7.2 Договору)

Сплата пені, штрафу, плати за зобов'язання не звільняє Позичальника від обов'язку щодо виконання зобов'язання перед Банком, передбачених Договором у повному обсязі та відшкодування Банку збитків, завданих невиконання або неналежним виконанням умов Договору та/або Гарантійних документів. Збитки підлягають стягненню в повній сумі понад пеню (п.7.4 Договору).

Таким чином, заявлення позивачем вимог про солідарне стягнення з відповідачів пені за прострочення погашення кредиту; за прострочення сплати відсотків; за прострочення сплати плати за управління кредитом є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного кредитного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені за прострочення погашення кредиту, сплати відсотків, сплати плати за управління кредитом не виявлено помилок, що свідчить про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

При цьому суд зауважує, що згідно з умовами Договору Банк вправі був заявити до стягнення пеню за прострочення сплати Кредиту та процентів за його користування у валюті Кредиту, тобто доларах США, чого останнім не було здійснено в зв'язку з чим суд задовольняє вимоги в цій частині у національній валюті в якій позивач визначив власні позовні вимоги, що не суперечить діючому процесуальному законодавству.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по кредиту та пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

29.01.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л", пров.Грибоєдова, 17, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 35054568) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця", вул.Козицького, 51, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 35446109) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул.Горького, 127, м.Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк", в м.Вінниця, вул.Козицького, 51, корп.1, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 24896705) - 655 000,00 дол. США - боргу за кредитом, 18 251,97 дол. США - відсотків за користування кредитом.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Л", пров.Грибоєдова, 17, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 35054568) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця", вул.Козицького, 51, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 35446109) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул.Горького, 127, м.Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк", в м.Вінниця, вул.Козицького, 51, корп.1, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 24896705) - 4 843 грн. 29 коп. - комісії (плати) за управління кредитом, 132 887 грн. 16 коп. - пені за прострочення погашення кредиту, 2 896 грн. 83 коп. - пені за прострочення сплати відсотків, 85 грн. 70 коп. - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом, 68 820 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачам рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Повне рішення складено 03 лютого 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу 1 - пров.Грибоєдова, 17, м.Вінниця, 21032.

3 - відповідачу 2 - вул.Козицького, 51, м.Вінниця, 21050.