Постанова

від 18.01.2007 по справі 6/222/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/222/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 січня 2007 р.                                                                                   № 6/222/06  

                   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –Качан В.О.,

відповідача –Смирного О.С.,

розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року у справі за позовом ТзОВ "Плазма" до ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення 106134, 01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 97202 грн. основного боргу, 803, 98 грн. річних, 7 776, 16 грн. неустойки, судових витрат.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2006 року (суддя Коваленко О.О.) стягнуто з відповідача на користь позивача 97 202 грн. основного боргу, судові витрати. В решті позову відмовлено.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року рішення суду залишене без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у її  задоволенні  відмовити, оскільки  вважає прийнятті судами судові рішення законними та обгрунтованими.

          Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          З матеріалів справи вбачається, що 5 вересня 2005 року між сторонами у справі був укладений договір поставки №05/09-1, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність товар, а відповідач –прийняти та оплатити його.

          Порядок та термін оплати товару передбачається умовами укладеного договору.

          На виконання умов вказаного договору, позивач на підставі довіреностей по накладним передав відповідачеві товар на загальну суму 124 330 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Як правильно встановлено судами, у визначений договором термін відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, на підставі чого рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнено основний борг в сумі 97 202 грн., з урахуванням часткової сплати відповідачем боргу в сумі 27 128 грн.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється  від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи, що господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження по справі №Б29/64/06 про банкрутство відповідача, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

          Тому, рішенням, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, господарський суд обгрунтовано відмовив позивачеві в стягненні річних та неустойки.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону та обставинам справи і підстав для їх зміни немає.

Керуючись  ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                           П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від від 3 серпня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                В.Дерепа

Судді                                                                        Б.Грек

                                                                                 Л.Стратієнко