Ухвала

від 27.01.2014 по справі 13/35

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" січня 2014 р. м. Київ К/9991/1528/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Бондаренка М.І.

представника відповідача Денисенка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «МАС Електронік»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 13/35 (2-а-4033/08)

за позовом Дочірнього підприємства «МАС Електронік»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2010 позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 01.02.2008 № 0000552303/3 про визначення позивачеві податкового зобов'язання за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 в сумі 11774819,50 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Дочірнє підприємство «МАС Електронік» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ч. 2 ст. 10, ч. 4 ст. 11, ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 71, ст. 72, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, а також норм матеріального права: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII та підзаконних нормативно-правових актів, якими були врегульовані відносини між контролюючими органами і платниками податків з приводу складання документів.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2008 № 0000552303/3, складеним ДПІ у Голосіївському районі м.Києва за наслідками адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень, податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 11774819,50 грн., в т.ч. 5887409,75 грн. основного платежу та 5887409,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 04.07.2007 № 368/1-23-03-23509002, про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закону № 334/94-ВР):

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 5696083,50 грн. за 1-4 квартали 2005 року, 1-4 квартали 2005 року, 1-4 квартали 2006 року.;

п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 26046,25 грн. за 1-4 квартали 2004 року, 1-4 квартали 2005 року, 1-4 квартали 2006 року.

Фактично висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток ґрунтуються на тому, що позивачем не надано до перевірки первинних документів щодо господарських операцій з платниками податків на підтвердження задекларованих показників.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що виїзна документальна перевірки фактично не проводилась, оскільки посадових осіб відповідача не було допущено до проведення перевірки, що зафіксовано в акті перевірки від 04.07.2007 № 368/1-23-03-23509002, тобто акт перевірки складено для прийняття відповідного рішення без фактичного проведення перевірки.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, відповідно до п. 1.11 якого передбачено складання посадовими особами податкового органу акту відмови від допуску до перевірки, утім не передбачено складання акту перевірки.

У разі недопуску посадових осіб до перевірки правових підстав вважати, що перевірка проведена немає, адже проведення перевірки як контролюючого заходу передбачає такі етапи:

встановлення підстав для проведення перевірки;

прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки;

допуск до перевірки;

вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів;

оформлення результатів перевірки.

Тільки реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого контролюючий орган може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.

Чинним на час виникнення спірних відносин законодавством не передбачено такого наслідку не допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки як безумовне визнання факту відсутності у платника первинних документів за господарськими операціями, за якими задекларовані податкові показники, та факту заниження платником податків податкових зобов'язань.

Отже, відповідач, склавши оспорюване податкове повідомлення-рішення без проведення виїзної перевірки, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, чим порушив закріплений в частині 2 статті 19 Конституції України принцип, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Зважаючи на наведені вище обставини щодо фактичного непроведення податковим органом планової виїзної документальної перевірки, в межах якої б у платника податків виник обов'язок надати первинні документи до перевірки, у зв'язку з чим не було перевірено первинних документів щодо господарських операцій, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог Закону № 334/94-ВР, які ґрунтуються лише на відсутності під час проведення фактично камеральної перевірки (лише на підставі податкової звітності) первинних документів, не можуть вважатися доведеними, а тому є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Натомість постанову суду апеляційної інстанції вважає незаконною, оскільки цей суд дійшов висновків про правомірне донарахування відповідачем податкових зобов'язань на підставі акту невиїзної документальної перевірки без фактичного проведення такої перевірки, за відсутності правових на це підстав.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що акт в цілому узгоджується з вимогами законодавства є необґрунтованими і безпідставними, оскільки законодавством взагалі не передбачено можливості складання акту виїзної перевірки без фактичного її проведення, так само як і податкового повідомлення-рішення на підставі акту невиїзної перевірки, яка не проводилась.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «МАС Електронік» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун