Ухвала

від 10.02.2014 по справі 913/656/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 лютого 2014 року Справа № 913/656/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Васищака І.М., Чернова Є.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі№913/656/13-г за позовомПАТ АКБ "Індустріалбанк" в особі Луганської філії до (треті особиПАТ "СК "ТАС" в особі Луганської філії - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12) про стягнення страхового відшкодування встановив:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Як роз'яснено в п.6 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 111 3 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Таким чином, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.111 5 та ч.ч.1,2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.

При цьому, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Проте, всупереч вимог п.4 ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга містить лише загальні посилання на норми матеріального права (ст.993 ЦК України), які взагалі не стосуються предмета даного спору, а також загальні посилання на норми процесуального права без зазначення того, в чому саме полягає їх порушення або неправильне застосування судами і яким чином воно вплинуло на прийняття судових рішень.

Зміст касаційної скарги заявника зводиться передусім до посилань на недоведеність обставин підробки довідок про доходи позичальників, до аналізу наявних у справі доказів, зокрема, посилань на оцінку неналежного доказу (експертного висновку) та пропонується надати перевагу певним доказам, тобто, скарга стосується заперечень щодо оцінки судом доказів по справі.

Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.111 3 ГПК є достатньою підставою для повернення касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню для належного дооформлення. Разом з тим, згідно з ч.3 ст.111 3 ГПК України заявник, усунувши допущені процесуальні недоліки, не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу.

Водночас слід зазначити, що згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст.44,86 та п.6 ч.1 ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ПАТ АКБ "Індустріалбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі №913/656/13-г повернути скаржнику, а згадану справу - до господарського суду Луганської області.

Повернути на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код отримувача 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку отримувача 820019) судовий збір у розмірі 860,25 грн., сплачений за квитанцією від 30.12.2013 №323010009.

Судді: В.Овечкін

І.Васищак

Є.Чернов