Ухвала

від 30.01.2014 по справі 34/183-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/54956/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 21 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий комплекс "Маяк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меланта" про визнання недійсним договору та стягнення 93000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Маяк" (далі - ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Маяк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меланта" (далі - ТОВ "Меланта") в якому просить визнати недійсним договір та стягнути 93000,00 грн..

Постановою Господарського суду м. Києва від 21 травня 2012 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог, заявлених до ТОВ «Меланта» у зв'язку з припиненням юридичної особи відповідача, а в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Маяк" відмовлено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 21 травня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 21 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Між ТОВ «Науково-виробничий комплекс «Маяк» та ТОВ «Меланта» 28 травня 2003 року було укладено договір №60/612 виконання (передачі) науково-технічної продукції. Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт №1 від 27.06.2003 року на загальну суму 93000,00 грн. та податковою накладною №174 від 27.06.2003 року.

Укладений між відповідачами договір позивач вважає таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави за наявності умислу у ТОВ «Меланта».

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року №3 (з наступними змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Роз'ясненням Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 року визначається, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що посилання позивача на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.03.2005 року, не можуть вважатися належним доказом спрямованості умислу, адже ним встановлено лише факт непричетності громадянина Обрана Є. І. до діяльності підприємства, зокрема те, що Обран Є. І. ніяких дій по здійсненню підприємницької вчиняв та ким підписувались документи від його імені не знає. Рішення районного суду набрало законної сили і є чинним станом на день розгляду спору.

Відповідно до ст. 72 КАС України саме обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що листом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2011 року №2-2985/08 повідомлено про те, що цивільна справа №2-2985/08 (2-1040/05) від 06.11.2008 року за позовом Обрана Є. І. до ТОВ «Меланта» про визнання недійсними установчих документів та первинних документів, підписаних Обраном Є. І., як засновником та директором ТОВ «Меланта» була залишена без розгляду та станом на 22.12.2011 року набрала сили.

Також судами попередніх інстанцій зазначено, що в матеріалах справи №34/183-А міститься лист Генеральної прокуратури України №06/2-60 вих - 07 від 26.07.2007 року, відповідно до якого зазначено, що в провадженні органів прокуратури відсутні кримінальні справи, порушені стосовно відповідачів, а саме: ТОВ «НВК «Маяк» та ТОВ «Меланта».

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування доходів від оподаткування. Тобто позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів протиправного умислу.

Крім цього, судами попередніх інстанцій зазначено, що у суду відсутні підстави для застосування на момент вирішення спору ст. 49 Цивільного кодексу УРСР , оскільки 01.01.2004 згідно п.1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України , Цивільний кодекс УРСР втратив чинність. Новий Цивільний кодекс України , який набрав чинності, не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу УРСР . Цивільним кодексом України скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави одержаного однією або обома сторонами за угодою. А за змістом ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України , кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли від пом'якшує або скасовує відповідальність особи. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного Кодексу України ), не є адміністративно-правова конфіскація.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.05.2012 року статус відомостей про юридичної особи - не підтверджено, стан юридичної особи - припинено.

Тобто, суди попередніх інстанцій вірно закрили провадження у справі щодо ТОВ «Меланта».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Господарського суду м. Києва від 21 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров