Ухвала

від 15.05.2014 по справі 34/183-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 травня 2014 року м. Київ В/800/2011/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Веденяпіна О.А. - головуючого,

Єрьоміна А.В., Зайцева М.П., Швеця В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у справі № 34/183-А

у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Маяк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Меланта"

про визнання недійсним договору та стягнення 93000,00 грн.,

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ) звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Маяк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Меланта" про визнання недійсним договору та стягнення 93000,00 грн.

З доданих до заяви про перегляд судового рішення документів вбачається, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва у відповідності до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає заміні її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, ДПІ просить допустити справу до провадження. Посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 49 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад неоднакового застосування одних тих самих правових норм, заявник додає копію ухвали Вищого господарського суду України від 22 квітня 2004 року (справа № 17/180).

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як видно зі змісту поданої заяви, ДПІ посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах у спорах про визнання угод недійсними.

Проте, з такими доводами колегія суддів погодитись не може, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкту та предмету правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року, вбачається, що у справі № 34/183-А за позовом ДПІ до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Маяк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Меланта" про визнання недійсним договору та стягнення 93000,00 грн., суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог, врахував положення статі 72 КАС України, положення частини першої статті 207 Господарського кодексу України та погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не було доведено факту наявності протиправного умислу в діях відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування доходів від оподаткування. Також зазначив, що підстав для застосування на момент вирішення спору статті 49 ЦК УРСР не має, оскільки ЦК УРСР з 1 січня 2004 року втратив чинність та не має зворотної дії у часі, а новим Цивільним кодексом України скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції за укладення угоди (стаття 228 цього Кодексу), яка порушує публічний порядок.

В ухвалі від 22 квітня 2004 року (справа № 17/180) Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги ДПІ, визнано угоду укладену між відповідачами недійсною та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приіват-Інвестор" на користь держави 32899,2 грн., а з приватного підприємства "Агроінвест" стягнуто таку ж суму на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-промислова компанія "Приіват-Інвестор", зазначив, що апеляційним судом при винесені постанови по справі не взято до уваги встановлені по справі обставини щодо створення приватного підприємства "Агроінвест" з метою здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності та завідомо ухилення від сплати податків, що призвело до помилкового скасування судового рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що різні за змістом кінцеві судові рішення у зазначених справах, стали можливими не через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а через різні фактичні обставини у справах та застосування різних норм матеріального права.

Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судових рішень Верховним Судом України відсутні.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

у х в а л и в :

Допустити заміну Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Відмовити у допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Маяк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Меланта" про визнання недійсним договору та стягнення 93000,00 грн., в порядку перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Судді О.А. Веденяпін

А.В. Єрьомін

М.П. Зайцев

В.В. Швець

В.П. Юрченко