Рішення

від 06.05.2009 по справі 32/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/76

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.09                                                                                           Справа№ 32/76

Суддя Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „АМГ-Транс”, м.Дрогобич Львівська область.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор-ЛВ”, м.Дрогобич Львівська область.

про: стягнення 200 000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бучинська Г.Й. –юрист (довіреність вих. №01 від 02.01.2009р.).

від відповідача: Шафинська М.І. –головний бухгалтер (довіреність вих. №89 від 05.05.2009р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства „АМГ-Транс”, м.Дрогобич Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор-ЛВ”, м.Дрогобич Львівська область про стягнення 200 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20.03.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.05.2009р. Рішення прийнято 06.05.2009р.

Представниками сторін в судовому засіданні подано спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву вих. №73 від 24.04.2009р., в якій вказує, що визнає борг повністю в сумі 2 776 300,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 02.01.2009р. Крім того, відповідач просить суд відтермінувати сплату частково пред'явленого позивачем боргу в сумі 200 000,00 грн., мотивуючи відсутністю на рахунку товариства коштів, які могли б бути спрямовані на погашення боргу та  витратою наявних коштів  на утримання об'єкта у робочому стані (утримання охорони, прибирання території, сплату комунальних платежів, зарплати, податків).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,- встановив:

11.02.2008р. між Приватним підприємством „АМГ-Транс” (кредитор), в особі директора Грушанської А.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Матадор-ЛВ” (позичальник), в особі директора Грабельського В.С. було укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №БФД-11/02-08 (далі по тексту –договір                               №БФД-11/02-08), відповідно до якого позивач зобов'язувався надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язувався використати цю допомогу за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк. Мета надання фінансової допомоги позичальнику: поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що у зв»язку з тим, що між сторонами за даним договором існують тісні взаємовигідні ділові стосунки, фінансова допомога позичальнику надається на безвідсотковій основі.

Згідно п.2.1., п.2.2. та п.2.3. договору №БФД-11/02-08 сума фінансової допомоги становить за даним договором 5 520 000,00 (п»ять мільйонів п»ятсот двадцять тисяч) гривень без ПДВ. Фінансова допомога надається позичальнику частинами в сумі  не менше 230 000,00 грн. без ПДВ на місяць. Сума фінансової допомоги може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.3.1. договору №БФД-11/02-08 кредитор зобов'язаний надати фінансову допомогу в повному обсязі протягом 24 місяців з моменту підписання даного договору.

Згідно п.п.4.1. та 4.2. договору №БФД-11/02-08 строк повернення фактично наданої фінансової допомоги позичальнику становить двадцять днів з моменту отримання вимоги кредитора позичальником за умови поступлення коштів на рахунок позичальника. Позичальник зобов'язаний повернути фактично надану фінансову допомогу протягом двадцяти днів з моменту отримання вимоги кредитора.

Як передбачено п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. та 5.5. договору №БФД-11/02-08 не раніше                1 (одного) місяця з моменту укладення даного договору кредитор вправі звернутись до боржника з вимогою про повернення суми фактично наданих коштів по даному договору фінансової допомоги. Ця сума підтверджується двостороннім актом звіряння. Позичальник зобов'язується виконати вимоги кредитора не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання вимоги кредитора, викладеної у письмовій формі. Фінансова допомога повертається у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок кредитора. Позичальник в день повернення суми фінансової допомоги кредитору зобов'язаний повідомити останнього про переказ коштів. Кредитор в день надходження суми фінансової допомоги на свій розрахунковий рахунок зобов'язаний повідомити позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується банківськими виписками на загальну суму 2 776 300,00 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

30.01.2009р. позивач звернувся до ТзОВ „Матадор-ЛВ” з вимогою № 12 про повернення частини суми у розмірі 200 000,00 грн., в якій відповідно до п.п. 5.1. та 5.2. просив відповідача не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання даної вимоги повернути на розрахунковий рахунок кредитора –ПП „АМГ-Транс” частину коштів у сумі 200 000,00 грн.

Відповідач 23.02.2009р. надав відповідь на претензію вих. №42, в якій повідомляє, що у зв'язку із фінансовою кризою товариство отримує недостатньо коштів для погашення боргів, в тому числі грошових вимог ПП „АМГ-Транс”, за таких умов не має змоги повернути претензійну суму.

Відтак, вимога позивача про повернення частини суми у розмірі 200 000,00 грн. залишена відповідачем без задоволення.

Станом на день розгляду справи та прийняття рішення сума боргу відповідачем не сплачена.

Дослідивши представлені суду матеріали, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд прийшов до висновку про підставність заявлених позовних вимог до задоволення.

При винесенні рішення суд виходив із наступного:  

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч. 2 ст.1049 ЦК України позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання договору чи зміна умов його виконання (ст.525 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт належного виконання позивачем умов договору №БФД-11/02-08 підтверджується наявними у справі банківськими виписками на загальну суму      2 776 300,00 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні), актом звірки від 02.01.2009р. підписаним сторонами, та не заперечується відповідачем.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 200 000,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо прохання відповідача відтермінувати сплату боргу в сумі 200 000,00 грн., вказане у відзиві на позовну заяву вих. №73 від 24.04.2009р., слід зазначити наступне.

Пунктом 6 ст.83 ГПК України господарському суду надано право постановляючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати  приписи ст. 121 ГПК України про те, що за  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили             (ст. 115 ГПК України) до його фактичного повного виконання.

При цьому під відстрочкою виконання рішення суду розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.  

Підставою для відстрочки чи розстрочки, зміни способу та порядку виконання  рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.  

Як на підставу обґрунтувань своїх вимог щодо відстрочки виконання рішення, відповідач посилається на відсутність коштів, які могли би бути спрямовані на погашення вказаного боргу та використання коштів, що надходять на рахунок товариства на утримання об'єкта у робочому стані (утримання охорони, прибирання території, сплату комунальних платежів, зарплати, податків).

Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Наведені відповідачем обґрунтування не є винятковими обставинами, які можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення, крім того відповідач не вказав термін відстрочення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши заявлену вимогу, щодо відтермінування сплати боргу в сумі 200 000,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення.    

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені позивачем докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, враховуючи факт визнання відповідачем позову, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи, та підлягають до задоволення.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №183 від 05.03.2009р. – 2 000,00 грн. держмита і №184 від 05.03.2009р. - 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 610, 612, 627-629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст.174,193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Матадор-ЛВ” (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Самбірська, 128/1; р/р 26009000008099 в ВАТ „Електрон Банк”, МФО 325213, ЄДРПОУ 30084289)  користь Приватного підприємства „АМГ-Транс” (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Самбірська, 128/1; р/р 26006625359401 в Дрогобицькому відділенні АКБ „Укрсоцбанку”; МФО 325019, ЄДРПОУ 33533278)  200 000,00 грн. безвідсоткової фінансової допомоги,  2 000,00 грн. державного мита та  118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду  законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.