Постанова

від 26.05.2009 по справі 15/11-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/11-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2009 р.                                                     Справа № 15/11-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Камишева Л.М., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників:

позивач –не з'явився

1-й відповідач –не з'явився

2-й відповідач  –Дергачов В.С., довіреність б/н, від 15.01.09 року; Коробка В.П., голова ліквідаційної комісії

третя особа –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 798Х/1-10 на рішення господарського суду Харківської області від 16 березня 2009 року по справі № 15/11-09

за позовом Споживчого товариства "Надія", м. Зміїв

до   1. Зміївської районної ради Харківської області, м. Зміїв  

       2. Споживчого товариства "Діана" (ліквідаційна комісія) с. Геніївка, Зміївський район Харківської області  

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Зміївське бюро технічної інвентаризації",       м. Зміїв

про визнання права власності

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 березня 2009 року (суддя Лаврова Л.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2009 р. по справі № 15/11-09 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.  В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається , зокрема на те, що судом в порушення  ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу не надано оцінки наданим   доказам, які мають безпосереднє відношення до предмету спору: акти державного виконавця, за яким спірне майно було фактично повернуто позивачу  виконавчою службою (а. с. 15, 16, 17); акт приймання передачі основних  засобів 25.11.1998 р. ( а. с. 64); інвентарні картки обліку основних засобів (а. с. 65-66); акти, які підтверджують, що майно передавалося  позивачем 2-му  відповідачеві тільки у оренду, а не у власність (а. с. 72, 73, 74); документи, які свідчать про те, що назва  організації не змінювалася: статут 31.10.98 р. (а. с. 91-99), статут 19.04.06 (а. с. 76-90), довідка статистики (а. с. 24).

18.05.2009 р. позивач в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із неможливістю прибуття представників позивача в судове засідання.

Колегія суддів заслухала думку представника другого відповідача стосовно клопотання позивача, порадившись на місці, ухвалила відмовити позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, в  зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник другого відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача  залишити без задоволення.  В обґрунтування своїх заперечень другий відповідач зазначив зокрема те, що  відповідно до ст.  317 ЦК України власникові  належать права володіння, користування  та розпорядження своїм майном. Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач володіє та користується спірним майном. Перелічені правомочності  дійсно були надані  позивачу за рішенням апеляційного суду  Харківської області  від 22.12.2005 року, проте у зазначеному  позивачем рішенні за ним  не визнано права власності, а отже право розпоряджатися  спірним  майном на законних підставах належить СТ «Діана».

В судове засідання 18.05.2009 року не з'явилися представники  першого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Враховуючи, що ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 02.04.2009 року була направлена всім учасникам процесу, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень вказаним сторонам, судова колегія вважає можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представника першого відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника другого  відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,16.01.2009 року позивач, Споживче товариство "Надія" звернувся до господарського суду та просить суд визнати за ним право власності на об'єкти нерухомого майна: будівлю магазину №10, площею 37,6 кв. м розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Леніна,13; будівлю магазину №11, площею 29,5 кв.м., разом з тамбуром і сараєм до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. ВІльховатка, 48-А, будівлю магазину №15, розташованого за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Скрипаї, вул. Жовтнева, без номеру.

З матеріалів справи також вбачається, що позовні вимоги були пред'явлені до двох відповідачів- Зміївської районної ради Харківської області та Споживчого товариства «Діана»(ліквідаційна комісія).

Що  стосується позовних вимог до першого відповідача слід зазначити наступне.

Згідно ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У відповідності до п.6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Згідно п.6.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку  діяльність без створення  юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю  господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття  передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.  

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позивач не надав суду доказів про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів  першим  відповідачем, тому в позовних вимог до першого відповідача - Зміївської районної ради Харківської області,  необхідно відмовити.

Що  стосується позовних вимог до другого відповідача слід зазначити наступне.

Предметом вказаного  позову є вимога  позивача про визнання його права власності на майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності  позивача на майно та стаття 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права як способу  захисту  цивільних прав та інтересів.

Відповідно статей 317, 318, 319 та 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном,  власник на свій розсуд  володіє, користується  і розпоряджається  належним йому майном, здійснює своєю владою управління ним і має право вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином,  суб'єктивне право власності  формується  як сукупність трьох  найголовніших правомочностей: права володіння, права користування, права  розпорядження.

Сукупність правомочностей, яка характеризує право власності у повному обсязі  і розкриває його зміст, може належати  лише власнику.

Окремо право володіння, право користування, право розпорядження  може  належати також іншим особам –орендареві, наймачу, іншим, які здійснюють ці права лише при погодженні з власником. Правомочності власника  щодо належного  йому майна здійснює він сам незалежно від волі  та бажання всіх інших осіб  і обмежуються лише законом.

Право розпорядження у суб'єктивному розумінні –це закріплена  у нормах права можливість  визначити  юридичну  чи фактичну  долю майна.

Якщо  правомочності володіння і користування можуть належати  не лише власникові, а й іншим  особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки становлять випадки  примусового вилучення майна  у власника  (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж, тощо).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Харківської області  від 22.12.2005 року по справі № 22А-4549 (а. с.  12-13)  позов Споживчого товариства «Надія»до  Споживчого товариства«Діана»було задоволено, визнано недійсним   установчий документ –протокол № 1 загальних зборів пайщиків споживчого товариства «Діана» від 16 липня 2001 року, скасовано державну  реєстрацію споживчого  товариства «Діана»та виключено товариство  з реєстру суб'єктів  підприємницької діяльності  та зобов'язано споживче товариство «Діана»повернути споживчому товариству «Надія»магазин № 10, магазин № 11, магазин № 12 по вул. Леніна без номера, вул. Вільховатка  без номера, вул. Леніна без номера с. Геніївки, магазин № 15 по вул. Жовтневій  без номера, с. Скрипаї, магазин № 17 вул. 40 років Перемоги, с. Ніжний Бишкін холодильну установку  на загальну суму  86746 грн. 31 коп.

В цьому рішенні на 3 сторінці  зазначено: «У споживчого товариства «Діана»не було підстав для включення цього майна в його перелік у п. 1.7 Статуту з посиланням, що воно є його власністю.

Фактично вказані дії СТ «Діана»свідчать про привласнення чужого майна. У зв'язку з чим судова колегія вважає, що позов СТ «Надія»до СТ «Діана»про витребування магазинів №№ 10, 11, 12, 15, 17 та холодильного прилавку  із чужого незаконного володіння підлягає задоволенню.

Оскільки привласнення спірного майна стало можливе шляхом державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності  споживчого товариства «Діана»судова колегія знаходить, що правовий акт органу державної влади –державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи  споживче товариство «Діана» від 16 липня 2001 року, яке здійснене Зміївською районною  державною адміністрацією Харківської області підлягає скасуванню.

Матеріали справи свідчать, що представлені на реєстрацію документи не відповідають вимогам Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25  травня 1998 року № 740 та яке діяло на час реєстрації… Так до пакету документів не  було надано рішення власника  (власників) майна про створення  юридичної особи, а також протокол установчих зборів. Відсутній протокол  про затвердження  його  власником майна…»

Ухвалою Верховного Суду України від 13 квітня 2006 року  касаційну скаргу Споживчого товариства «Діана»відхилено, а рішення апеляційного суду Харківської області  від 22 грудня  2005 року залишено без змін.

Позивачем  надано також ухвалу від 09.02.2009 р. апеляційного суду Харківської області по цій справі (а. с. 122-124), у якій  зокрема зазначено, що «Вирішуючи спір  та покладаючи на СТ «Діана»обов'язок повернути  СТ «Надія»магазину № 10, магазину № 11, магазину № 12, магазину № 15, магазину № 17 та холодильну установку  на загальну суму  86746 грн. 31 коп., судова колегія виходила з того, що вказане майно є  власністю СТ «Надія»та яке незаконно привласнене  СТ «Діана».

Відповідно до статті 35  Господарського процесуального Кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для  господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що другий відповідач вважає себе власником спірного майна, обґрунтовуючи зазначене наявністю у  Споживчого товариства «Діана»свідоцтва про право власності на  майно, зазначене в позові.  У відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач вказує:»Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач володіє та користується спірним майном. Перелічені правомочності  дійсно були надані  позивачу за рішенням апеляційного суду  Харківської області  від 22.12.2005 року, проте у зазначеному  позивачем рішенні за ним  не визнано права власності, а отже право розпоряджатися  спірним  майном на законних підставах належить СТ «Діана».

Відповідно  до статті  392 Цивільного кодексу України  встановлено, що власник майна  може пред'явити  позов  про визнання його права власності, якщо це право оспорюється  або не визнається  іншою особою, а також у разі втрати  ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги пред'явлені до другого відповідача судова колегія вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Посилання другого відповідача на  те, що позивачем подано позов з порушенням ст.80 Господарського процесуального Кодексу України, оскільки  ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2006 року у справі № 46/402-06 за позовом СТ «Надія»до СТ «Діана»та КП «Зміївське БТІ»про визнання пунктів статуту  недійсними та визнання права власності  провадження  у справі припинено у зв'язку із відмовою СТ «Надія»від позову, судова колегія вважає необґрунтованими.  

Відповідно до п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу  України  господарський суд припиняє провадження у справі в тому випадку, якщо є рішення господарського суду  або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив  господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.  

Однак, справа № 46/402-06 за позовом СТ «Надія»до СТ «Діана»та КП «Зміївське БТІ»про визнання пунктів статуту  недійсними та визнання права власності  не співпадає за сторонами та за предметом спору зі справою, що розглядається.  

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті рішення від 16.03.2009 р. по справі № 15/11-09 господарським судом Харківської області було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача –задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п.1 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

                    В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

       Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області  від 16 березня 2009 року у справі 15/11-09 про відмову  в задоволенні позову скасувати  та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

В задоволенні позовних вимог до першого відповідача Зміївської районної ради Харківської області відмовити.

Позовні вимоги до Споживчого товариства «Діана»задовольнити.

Визнати за Споживчим товариством «Надія»( 63304, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 22, п/р 260072982 в Райффайзен банку «Аваль», МФО 350589 код ЄДРПОУ 30205237) право власності на об'єкти нерухомого майна: будівлю магазину № 10, площею 37,6 кв. м.  розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Леніна, 13; будівлю магазину № 11 площею 29,5 кв. м., разом з тамбуром і сараєм до нього, розташованих за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Геніївка, вул. Вільховатка, 48-А; будівлю магазину   № 15 площею 153,9 кв. м.,  розташованого за адресою: Харківська обл., Зміївський район, с. Скрипаї, вул. Жовтнева без номеру.

В решті рішення господарського суду Харківської області  від 16 березня 2009 року у справі 15/11-09 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                  Лакіза В.В.  

                                 суддя                                                                 Камишева Л.М.

                                 суддя                                                                 Шепітько І.І.

Постанову підписано 20.05.09р.