Постанова

від 21.05.2009 по справі 12/598/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/598/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" травня 2009 р. Справа № 12/598/08

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Л.В. Поліщук

Суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.В. Лисіній,

за участю представників сторін:

від позивача –М.Д. Ляшенко

від відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2009р.

у справі №  12/598/08

за позовом ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд”

до Житлово-будівельного кооперативу „ЕРА”

про стягнення 292039,69грн. та спонукання виконати зобов'язання,

встановив:

ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” звернулося до господарського суду з позовом та уточненнями до нього про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „ЕРА” 292039,69грн. складаючих витрати за виконані роботи за договором про сумісне будівництво від 25.09.2003р., з яких 82710,23грн. за оформлення проектної документації, 165812,27грн. за охорону об'єкту, 36904,43грн. за підготовку майданчика під початок будівельних робіт, 6612,48грн. за оренду землі, а також просило зобов'язати ЖБК „ЕРА” виконати п.п. 2.1.2, 2.1.5, 2.1.6, 2.2.2, 2.2.3, 3.2, 3.3, 4.2 вказаного договору. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що спірний договір містить у собі елементи різних договорів, зокрема договору підряду на капітальне будівництво, договору схову та договору про сумісну діяльність, що на момент укладення договору чинним Цивільним кодексом УРСР не заборонялося, а тому договір відповідає вимогам ст.ст. 4, 6, 151, 153, 154, ч.2 ст. 353, ч.1 ст. 356, ч.2 ст. 417, 424, 430, 431, ч.2 ст. 433, ЦК УРСР.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.03.2009р. (суддя А.К. Семенов) в задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” та ЖБК „ЕРА” при укладенні договору про сумісне будівництво від 25.09.2003р., який містить елементи різних видів договорів, не досягли згоди за всіма істотними умовами договору, отже вказаний договір є неукладеним, а тому не створює будь-яких наслідків для сторін, не породжує прав та обов'язків.

ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд”, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулось із апеляційною скаргою та уточненням до неї, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити, оскільки судом не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до  невідповідності висновків суду обставинам справи, зокрема, суд зробив висновок, що договір про сумісне будівництво від 25.09.2003р. є неукладеним, проте вимоги про визнання недійсним договору не заявлялися. Одночасно скаржник подав заяву про проведення службової перевірки щодо зниклих в канцелярії місцевого господарського суду документів з доказами затрат на підготовку будівництва в кількості 141 аркуша, зазначених в пункті №7 додатку до позовної заяви.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального і матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

25.09.2003р. ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” та ЖБК „Ера” уклали договір про сумісне будівництво десятиповерхового житлового будинку в м. Миколаєві по вул. Чкалова, 61 (т.1 а.с. 23-24)

ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” послалося на те, що на виконання умов договору виконало слідуючі дії:

-          отримало дозвіл міськвиконкому про відвід земельної ділянки під будівництво;

-          склало договір з міськвиконкомом суборенди землі за № 1

          від 28.10.2004р. терміном на три роки;

-          розробило та затвердило нову проектну документацію;

-          підготувало до будівництва площадку;

-          вивезло сміття з будівельної площадки;

-          отримало дозвіл та підключилося до мережі енергопостачання;

-          змонтувало кранове та такелажне господарство;

-          постійно охороняє незавершене будівництво,

внаслідок чого витратило 292039грн. 69 коп. Одночасно позивач послався на те, що ЖБК „ЕРА” не виконує свої обов'язки за договором, а саме:

- уникає співпраці;

- не вкладає своїх коштів на виконання умов договору на сумісне будівництво;

- ухиляється від внесення змін та доповнень до договору;

- не передало ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” пайові накопичення членів кооперативу і своєю бездіяльністю позбавило позивача можливості провести розрахунки пайових накопичень з членами кооперативу.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд з огляду на правове обґрунтування ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” своїх позовних вимог правомірно дійшов висновку, що укладений між сторонами договір про сумісну діяльність від 25.09.2003р. містить елементи різних договорів, а саме:

- договору про сумісну діяльність;

- договору підряду на капітальне будівництво;

- договору схову.

Проте, в цьому договорі відсутні обов'язкові істотні умови, притаманні кожному із вказаних видів договорів, а тому визнав спірний договір неукладеним.  Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

До зобов'язань із сумісної діяльності, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року № 43 5-IV, застосовуються положення глави 38 „Сумісна діяльність” Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (далі –ЦК УРСР).

Статтею 153 ЦК УРСР визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно із приписами ст.ст.430,432,433 ЦК УРСР за договором про сумісну  діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін. Для досягнення мети учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Порядок покриття витрат, передбачених договором  про сумісну діяльність, і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором. Якщо договором такий порядок не передбачений, спільні витрати і  збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору, а суми, яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорційно їх внескам у спільне майно.

Отже, договір вважається укладеним, коли між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання, а саме: мета договору, порядок та умови ведення спільних справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, умови використання результатів сумісної діяльності тощо.

Зі змісту договору від 25.09.2003р. про сумісне будівництво десятиповерхового житлового будинку в м. Миколаєві по вул. Чкалова, 61 вбачається, що сторонами не узгоджено істотні умови —порядок покриття витрат та збитків учасників спільної діяльності, а також розмір внесків у спільне майно. Таким чином, договір про сумісну діяльність є неукладеним.

Відповідно до частини першої статті 353 ЦК УРСР за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно - кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Таким чином, істотними для договору підряду на капітальне будівництво є умови, зокрема, щодо його предмету, ціни, строку виконання робіт.

Проте, у договорі про сумісне будівництво 10-поверхового житлового будинку умови, якими повинні бути врегульовані правовідносини щодо проектно-кошторисної до кументації, фінансування будівництва, ціни договору, оплати виконаних робіт, строку здачі об'єкту, відсутні.

Згідно п.п.2.2.1. договору від 25.09.2003р. про сумісне будівництво                  10- ти поверхового житлового будинку ВАТ „Будівельна фірма "Миколаївбуд" прийняло на себе зобов'язання розро бити та затвердити нову проектно-кошторисну документацію з урахуванням сучасних ви мог і норм будівництва. Але з урахуванням наведеного, це є лише зобов'язанням позивача за договором про сумісне будівництво. Окремий договір підряду на виготовлення проект-но-кошторисної документації між сторонами не укладений.

Отже, договір підряду на капітальне будівництво між сторонами не укладений.

В обґрунтування позовних вимог (вих. №113/01-1 від 19.03.09 року) позивачем був наданий акт обстеження технічного стану житлового будинку ЖБК "ЕРА" по вул. Чкалова, 61, котрий підписаний членами комісії, в яку входив колишній керівник ЖБК "ЕРА" Б.Ф. Левченко (т.3 а.с. 99). Вказаний акт обстеження містить висновок про необхідність виконан ня певних робіт. Проте, цей акт суд першої інстанції обґрунтовано не визнав договором підряду, оскільки він не містить істотних умов, котрі необхідні для укладення договорів такого виду.

Відповідно до статті 413 ЦК УРСР за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості. Отже, істотною умовою договору схову є предмет схову, а при оплатному характері договору –і  розмір винагороди.

У договорі про сумісне будівництво 10-поверхового житлового будинку від 25.09.2003р. не зазначено майно (предмет схову), яке передається на схов, та обов'язків щодо зберігання майна. Вказаним договором взагалі не передбачено обов'язку будь-якої з сторін зберігати майно (предмет схову). Позивачем не подано доказів щодо передачі йому відповідачем будь-якого майна. У п.п.2.3. договору оренди землі, укладеного 04.08.2004р. між Миколаївською міською радою та ЖБК "ЕРА" вказується, що земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.  За таких обставин суд правомірно не прийняв до уваги твердження позивача стосовно того, що після підготовки до монтування кранового господарства на будівництві 10-ти поверхового будинку на ВАТ БФ "Миколаївбуд" було покладено обов'язки охоронця, передбачені ст. 416 Цивільного кодексу УРСР, оскільки воно не ґрунтується ані на договорі, ані на акті законодавства.

Таким чином, договір схову також між сторонами не укладався.

Враховуючи, що неукладений договір не створює будь-яких наслідків для сторін, не породжує прав та обов'язків, вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача виконати певні умови договору від 29.05.2003р., а також стягнути з останнього витрати за виготовлення проектної документації, за охорону об'єкта, за підготовку майданчика під початок будівельних робіт та за оренду землі не піддягають задоволенню.

Заяву скаржника про відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують витрати ВАТ „Будівельна фірма „Миколаївбуд” на підготовку будівництва в кількості 141 аркуша, апеляційна інстанція не приймає до уваги, оскільки вказані документи знаходяться у другому томі справи, що також було підтверджено представником скаржника при розгляді апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.03.2009р. у справі № 12/598/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

Суддя                                                                                В.Б. Туренко