Рішення

від 12.02.2014 по справі 913/3355/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

12 лютого 2014 року Справа № 913/3355/13

Провадження №19пд/913/3355/13

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

до відповідача Луганської міської ради, м.Луганськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Мале приватне підприємство "Фірма "Елта", м.Луганськ

про внесення змін до договору оренди землі від 06.02.2001, державна реєстрація від 21.02.2001 за № 3479

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_6 - представник, довіреність № 69 від 13.01.2014;

від відповідача : Полякова О.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи та роботи по взаємодії з органами виконавчого провадження, довіреність № И01/03-31/5298/0/2-13 від 23.08.2013;

від 3-ої особи: Кім Д.І. - представник, довіреність № б/н від 14.01.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганської міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 06.02.2001, державна реєстрація від 21.02.2001 за № 3479 з наступними змінами, який укладений з Луганською міською радою, відносно земельної ділянки загальною площею 0,0045 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, а саме: змінити в преамбулі договору слова, цифри та знаки "підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, видан Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 04 червня 1999 року, що мешкає в АДРЕСА_3" на слова, цифри та знаки "Мале приватне підприємство "Фірма "Елта", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська обл., м.Луганськ, вул.30 лєт Побєди, 37/56 в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту (нова редакція)"; змінити у п.1.2 розділу I "Предмет договору" договору слова "терміном на шістнадцять років" на слова "терміном на сорок дев'ять років".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.12.2013 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 24.12.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.12.2013 розгляд справи відкладений на 15.01.2014.

Письмовим пояснення б/н від 15.01.2014 позивач обґрунтував необхідність залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Малого приватного підприємства "Фірма"Елта".

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.01.2014 розгляд справи відкладений на 21.01.2014, до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Мале приватне підприємство "Фірма"Елта".

Відповідач відзивом б/н від 21.01.2014 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що право власності на об'єкт нерухомості - торговельний павільйон у позивача виникло на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 19.11.2010 у справі № 2-9390/2010, але постановою апеляційного суду Луганської області від 20.05.2013 у справі № 2-9390/2010 зазначене рішення Жовтневого суду скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомості - торговельний павільйон; що діючим законодавством України передбачений перехід права користування земельною ділянкою, але не шляхом внесення змін в вже існуючи правовідносини, а шляхом оформлення відповідних документів відповідно до діючого законодавства України.

Клопотанням б/н від 21.01.2014 відповідач просив суд зупинити провадження у справі до вирішення Жовтневим районним судом м.Луганська справи за позовом Луганської міської ради до ОСОБА_1 та Малого приватного підприємства "Фірма "Елта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу торговельного павільйону (капітальна споруда) від 13.08.2012.

Суд відхиляє вказане клопотання, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно до абзацу 3 пп.3.16 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів порушення Жовтневим районним судом м.Луганська провадження у справі за позовом Луганської міської ради до ОСОБА_1 та Малого приватного підприємства "Фірма "Елта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу торговельного павільйону (капітальна споруда) від 13.08.2012.

Третя особа відзивом б/н від 21.01.2014 позовні вимоги підтримала повністю.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.01.2014 була оголошена перерва до 05.02.2014.

Клопотанням б/н від 05.02.2014 відповідач просив відкласти розгляд справи, оскільки він звернувся до Жовтневого районного суду м.Луганська з позовом до ОСОБА_1 та Малого приватного підприємства "Фірма "Елта" з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу торговельного павільйону (капітальна споруда) від 13.08.2012 і на даний час Луганською міською радою не отримана ухвала Жовтневого районного суду щодо відкриття або відмови в відкритті провадження у справі.

Вказане клопотання судом відхиляється з аналогічних підстав, що і попереднє, оскільки в порушення приписів чинного законодавства відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.02.2014 була оголошена перерва до 12.02.2014.

Клопотанням б/н від 12.02.2014 позивач просив суд вийти за межі позовних вимог та внести зміни у розділ VII "Юридична адреса та підписи сторін", а саме: слова, цифри та знаки "Підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_3" змінити на слова, цифри та знаки "Мале приватне підприємство "Фірма "Елта", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська область, м.Луганська, вул.30 лєт Побєди, 37/56 в особі директора ОСОБА_5".

У судовому засіданні 12.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", відповідно до п.7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що з дня набрання чинності цим законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно до ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Згідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", відповідно до яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради, тому у зв'язку з тим, що земельна ділянка була надана позивачу рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, але на теперішній час вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради, належним відповідачем за даним позовом є Луганська міська рада.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 29.12.2000 № 448/50 вирішено передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,0045 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, під розміщення торговельного павільйону (некапітальна споруда) без права здійснення будівельних робіт.

На виконання вказаного рішення між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 06.02.2001, державна реєстрація від 21.02.2001 за № 3479.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і сплачується у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5.

Відповідно до п.2.9 договору на момент укладення цього договору грошова оцінка земельної ділянки складає - 19092 грн 55 коп.

Згідно п.4.2 договору зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2011 сторони внесли зміни у договір, зокрема, змінили в п.1.2 розділу І "Предмет договору" слова "на десять років" на слова "на одинадцять років", виклали п.2.1 розділу ІІ "Орендна плата" у новій редакції: "2.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду".

Договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.02.2012 сторони внесли зміни у договір, зокрема, змінили у п.1.1 розділу І "Предмет договору" слова "в АДРЕСА_2 на слова "в АДРЕСА_2"; змінили у п.1.2 розділу І "Предмет договору" слова та знаки "терміном на одинадцять років під розміщення торговельного павільйону (некапітальна споруда) без права здійснення будівельних робіт" на слова "терміном на шістнадцять років під розміщений торговельний павільйон".

13.08.2012 між ОСОБА_1 та Малим приватним підприємством "Фірма "Елта" був укладений договір купівлі-продажу торговельного павільйону (капітальна споруда), за яким Мале приватне підприємство "Фірма "Елта" придбало у ОСОБА_1 торговельний павільйон, який згідно з відомостями, що викладені у витягу № 35134429 з реєстру прав власності на нерухоме майно виданим міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 10.08.2012, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний торговельний павільйон розміщений на земельній ділянці площею 0,0045 га, розташований за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 4410100000:02:047:0223 (п.1.2 договору).

14.02.2013 позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив внести зміни до договору, а саме, змінити в преамбулі договору особу орендаря, у п.1.2 розділу І "Предмет договору" слова "терміном на шістнадцять років" на слова "терміном на сорок дев'ять років".

Відповідач листом від 15.04.2013 № 01/03-13/2440/0/2-13 повідомив позивача, що внести зміни до договору неможливо, оскільки торговельний павільйон знаходиться на кабельній лінії 10кВт підстанції "Вергунська"-ТП-258, що є порушенням "Правил охорони електричних мереж", а також земельна ділянка частково знаходиться в межах "червоних ліній" вул.Будьонного.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, якими зокрема передбачено такий спосіб захисту як зміна правовідношення.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.ст.13, 14 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. До істотних умов договору, зокрема, віднесена орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

На виконання вказаних приписів законодавства між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 06.02.2001, державна реєстрація від 21.02.2001 за № 3479.

Частиною 2 ст.120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст.377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, вказані приписи законодавства дають можливість зробити висновок, що у власника будівлі право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться його будівля, виникає на підставі прямої норми закону та укладеного договору оренди земельної ділянки попереднього землекористувача.

13.08.2012 між ОСОБА_1 та Малим приватним підприємством "Фірма "Елта" був укладений договір купівлі-продажу торговельного павільйону (капітальна споруда).

В п.1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що торговельний павільйон належить ОСОБА_1 на праві власності, а торговельний павільйон є капітальною спорудою, тобто нерухомим майном, про що зазначено у витягу № 35134429 з реєстру прав власності на нерухоме майно, яке видано міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 10.08.2012.

Вказаний договір на момент розгляду даної справи є дійсним.

Згідно ч.3 ст.415 Цивільного кодексу України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

В ст.141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Враховуючи викладені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що Луганська міська рада повинна була укласти договір з Малим приватним підприємством "Фірма "Елта", яким вносяться зміни до вже існуючого договору оренди земельної ділянки, який укладений з ОСОБА_1.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає, що підставами для зміни або розірвання договору є згода сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, обґрунтованою є вимога позивача про внесення змін до договору оренди землі від 06.02.2001, державна реєстрація від 21.02.2001 за № 3479 з наступними змінами, який укладений з Луганською міською радою, відносно земельної ділянки загальною площею 0,0045 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, а саме: про зміну в преамбулі договору слів, цифр та знаків "підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, видан Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 04 червня 1999 року, що мешкає в АДРЕСА_3" на слова, цифри та знаки "Мале приватне підприємство "Фірма "Елта", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська обл., м.Луганськ, вул.30 лєт Побєди, 37/56 в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту (нова редакція)".

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотанням б/н від 12.02.2014 позивач просив суд вийти за межі позовних вимог та внести зміни у розділ VII "Юридична адреса та підписи сторін", а саме: слова, цифри та знаки "Підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_3" змінити на слова, цифри та знаки "Мале приватне підприємство "Фірма "Елта", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська область, м.Луганська, вул.30 лєт Побєди, 37/56 в особі директора ОСОБА_5".

Суд вважає можливим задовольнити вказане клопотання та вийти за межі позовних вимог з метою уникнення суперечностей умов преамбули та розділу VІІ "Юридична адреса та підписи сторін" договору та внести запропоновані позивачем зміни.

Відносно вимоги позивача про внесення змін у п.1.2 розділу I "Предмет договору" договору, а саме зміни слів "терміном на шістнадцять років" на слова "терміном на сорок дев'ять років", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

Підпунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, визначення строку договору є виключною компетенцією міської ради і суд не вправі визначати цей строк, а тому у цій вимозі слід відмовити за необґрунтованістю.

Заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.7 ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Водночас в абзаці 3 підпункту 5.2 пункту 5 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Згідно до ч.1 ст.4 Закону України „Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 п.2 ч.2 цієї ж статті передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» на 01.01.2013 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1147 грн. 00 коп.

Тобто, існує переплата судового збору в розмірі 71 грн. 00 коп., яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 71 грн. 00 коп., у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, перерахований згідно квитанції № 4899.157.2 від 12.12.2013, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луганської міської ради задовольнити частково.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 06.02.2001, державна реєстрація від 21.02.2001 за № 3479 з наступними змінами, який укладений з Луганською міською радою, відносно земельної ділянки загальною площею 0,0045 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, змінивши в преамбулі договору слова, цифри та знаки "підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, видан Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 04 червня 1999 року, що мешкає в АДРЕСА_3" на слова, цифри та знаки "Мале приватне підприємство "Фірма "Елта", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська обл., м.Луганськ, вул.30 лєт Побєди, 37/56 в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту (нова редакція)"; змінивши у розділі VII "Юридична адреса та підписи сторін" слова, цифри та знаки "Підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_3" на слова, цифри та знаки "Мале приватне підприємство "Фірма "Елта", код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська область, м.Луганська, вул.30 лєт Побєди, 37/56 в особі директора ОСОБА_5".

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Луганської міської ради, вул.Коцюбинського, б.14, м.Луганськ, ідентифікаційний код 26070794, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у сумі 764 грн 66 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути з Державного бюджету України Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у сумі 71 грн 00 коп., який сплачений за квитанції № 4899.157.2 від 12.12.2013 на суму 1218 грн 00 коп., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 913/3355/13.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2014.

Суддя Т.В.Косенко