Постанова

від 31.03.2014 по справі 913/3355/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.03.2014р. справа №913/3355/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 по дов.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Кім Д.І. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Луганської міської ради, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014р. (повний текст від 17.02.2014р.) у справі №913/3355/13 (суддя Косенко Т.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ

до Луганської міської ради, м. Луганськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малого приватного підприємства «Фірма «Елта», м. Луганськ

про внесення змін до договору оренди землі від 06.02.2001р., державна реєстрація від 21.02.2001р. за №3479

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Луганської міської ради, м. Луганськ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.02.2001р., реєстрація від 21.02.2001р. за №3479, зі змінам до нього, щодо земельної ділянки площею 0,0045га за адресою: АДРЕСА_1, а саме: зміну в преамбулі договору слів, цифр та знаків «підприємець ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, видан Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 04 червня 1999 року, що мешкає в АДРЕСА_2» на слова, цифри та знаки «Мале приватне підприємство «Фірма «Елта», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська обл., м. Луганськ, вул. 30 лєт Побєди, 37/56, в особі директора Слюсаря Анатолія Павловича, який діє на підставі Статуту (нова редакція)», а також про внесення змін до п.1.2 розділу І «Предмет договору» шляхом зміни слів «терміном на шістнадцять років» на слова «терміном на сорок дев'ять років».

Ухвалою від 15.01.2014р. господарський суд Луганської області в порядку ст.27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Мале приватне підприємство «Фірма «Елта», м. Луганськ.

12.02.2014р. позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.ст.22, 83 ГПК України, в якій просив вийти за межі позовних вимог та внести зміни в розділ VII «Юридична адреса та підписи сторін» спірного договору шляхом заміни слів, цифр та знаків «підприємець ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2» словами, цифрами та знаками «Мале приватне підприємство «Фірма «Елта», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 05246131, місцезнаходження: Луганська обл., м. Луганськ, вул. 30 лєт Побєди, 37/56, в особі директора Слюсаря Анатолія Павловича».

Рішенням від 12.02.2014р. господарський суд заявлені позовні вимоги задовольнив частково шляхом внесення відповідних змін до преамбули та розділу VII «Юридична адреса та підписи сторін» договору оренди землі від 06.02.2001р., державна реєстрація від 21.02.2011р за №3479.

Вказаний висновок суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що в силу приписів ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України внаслідок переходу до третьої особи у справі права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на спірній земельній ділянці, до нього автоматично перейшло право користування вказаною земельною ділянкою на умовах, на яких вона використовувалась позивачем у справі за договором оренди землі від 06.02.2001р. (зі змінами). Оскільки позивач звертався до відповідача з пропозицією про внесення відповідних змін до спірного договору, проте докази вирішення вказаного питання в матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції з посиланням на ст.30 ЗУ «Про оренду землі», ст.651 ЦК України та ст.83 ГПК України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення уточненого позову. Відносно вимог про внесення змін до договору в частині збільшення терміну оренди з 16 на 49 років господарський суд зазначив, що строк дії договору оренди землі є істотною умовою такого договору, його визначення є виключною компетенцією міської ради, з огляду на що відмовив у задоволенні цієї частини позову.

Не погодившись з винесеним рішенням відповідач, Луганська міська рада, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд залишив поза увагою факт того, що станом на час розгляду справи було скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19.11.2010р. по справі №2-9390/2010, на підставі якого у позивача виникло право власності на розташовану на спірній земельній ділянці споруду. Крім того, за твердженням скаржника, умови спірного договору містять обмеження щодо користування вищевказаною земельною ділянкою, які полягають, зокрема, у недопущенні розташування на 0,0027га з неї будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин.

За висновком апелянта, судом першої інстанції при винесення рішення проігноровані також приписи Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині виключної компетенції міської ради від імені територіальної громади самостійно розпоряджатись землею, а також невірно застосовані приписи ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, оскільки вони не передбачають автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до особи, яка набула права власності на об'єкт нерухомості, що на ній розташований, без додержання законодавчо визначених вимог щодо порядку набуття права користування земельними ділянками в Україні. Оскільки позивач, за твердженням скаржника, не звертався до міської ради із заявою про припинення права користування спірною земельною ділянкою, а третя особа у справі - із заявою про оформлення такого права, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вищевикладене, на думку заявника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу МПП «Фірма «Елта» вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 11.03.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2001р. між ВК Луганської міської радою (орендодавцем) та підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований 21.02.2001р. за №3479), за умовами якого орендодавець за плату передав в оренду терміном на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,0045га, розташовану в м. Луганську, квартал Ватутіна (біля кафе «Блинна») .

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що зміна його умов можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Договором про внесення змін від 04.02.2011р. сторони продовжили строк дії вказаного договору ще на 1 рік.

06.02.2012р. сторонами було укладено договір про внесення змін до зазначеного договору, яким внесено зміни до п.1.1 розділу І «Предмет договору» шляхом заміни слів «в місті Луганську, квартал Ватутіна (біля кафе «Блинна») словами «АДРЕСА_1»; зміни у п.1.2 розділу І «Предмет договору» слів та знаків «терміном на одинадцять років під розміщення торговельного павільйону (некапітальна споруда) без права здійснення будівельних робіт» словами «терміном на шістнадцять років під розміщений торговельний павільйон».

Зазначені додаткові угоди також зареєстровані у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2012р. між ОСОБА_2 (продавцем) та МПП «Фірма «Елта» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу торговельного павільйону, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність торговельний павільйон (капітальна споруда), розташований у АДРЕСА_1.

17.09.2012р. МКП БТІ за МПП «Фірма «Елта» було зареєстровано право приватної власності на зазначений об'єкт нерухомості.

У зв'язку з викладеним, 14.02.2013р. позивач та третя особа у справі звернулись до відповідача із заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.02.2001р., державна реєстрація від 21.02.2001р. №3479 зі змінами до нього, шляхом зміни особи орендаря з ФОП ОСОБА_2 на МПП «Фірма «Елта», а також внесення змін до п.1.2 договору в частині встановлення терміну оренди в 49 років. До вказаної заяви сторонами було додано проект договору про внесення відповідних змін.

Листом від 15.04.2013р. №01/03-13/2440/0/2-13 виконавчий комітет Луганської міської ради повідомив позивача про те, що внести зміни до договору неможливо, оскільки торговельний павільйон знаходиться на кабельній лінії 10кВт підстанції «Вергунська»-ТП-258, що є порушенням «Правил охорони електричних мереж», а також земельна ділянка частково знаходиться в межах «червоних ліній» вул. Будьонного.

Отже відсутність дій орендодавця щодо внесення вищевказаних змін до спірного договору оренди землі зумовили звернення позивача до господарського суду Луганської області з відповідним позовом (з урахуванням уточнення).

Як вже зазначалось вище, господарський суд уточнені позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, апеляційний господарський суд не може повністю погодитись з вказаним висновком з наступних підстав.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Пунктом «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).

У відповідності до приписів ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналогічні положення містить ст.377 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

При цьому необхідно враховувати також приписи статті 120 ЗК України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу, статті 377 ЦК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», зокрема, частини першої згаданої статті (п.2.12 Постанови).

З наведеного вбачається, що чинне законодавство не містить приписів про автоматичний перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості, до нового власника нерухомого майна, без додержання законодавчо встановленого порядку набуття права користування такою земельною ділянкою (ст.123-125 Земельного кодексу України). Виникнення такого права можливо лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким в силу Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в даному випадку є Луганська міська рада, яка рішення щодо переходу такого права на цю земельну ділянку не приймала.

Тобто, з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28 березня 2006 року у справі № 40/140 за позовом природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Печерський ринок» про зобов'язання вчинити дії, та від 1 вересня 2009 року у справі №17/513-07 за позовом ТОВ «Імпульс» до Сумської міської ради, треті особи ТОВ «Керамейя», Сумське міське управління земельних ресурсів, про визнання права на користування земельною ділянкою під нерухомістю та в частині необхідній для обслуговування цієї нерухомості, визнання договору недійсним.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги про внесення змін до спірного договору про заміну орендаря у спірних правовідносинах та збільшення терміну дії договору оренди з 16 на 49 років необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилань скаржника на факт скасування рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 19.11.2010р. по справі №2-9390/2010, на підставі якого у позивача виникло право власності на розташовану на спірній земельній ділянці споруду, а також на те, що умови спірного договору містять обмеження щодо користування вищевказаною земельною ділянкою, які полягають, зокрема, у недопущенні розташування на 0,0027га з неї будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин, оскільки зазначене в будь-якому разі не підтверджує і не спростовує факту відсутності законодавчо встановленої можливості автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до іншої особи у разі набуття нею права власності на розміщене на ній майно.

Аналізуючи наведені норми законодавства та обставини справи колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014р. у справі №913/3355/13 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги прийняті судовою колегією до уваги, що відображено у постанові.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганської міської ради, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014р. (повний текст від 17.02.2014р.) у справі №913/3355/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014р. (повний текст від 17.02.2014р.) у справі №913/3355/13 - частково скасувати.

У задоволенні уточненого позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ до Луганської міської ради, м. Луганськ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малого приватного підприємства «Фірма «Елта», м. Луганськ про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.02.2001р., реєстрація від 21.02.2001р. за №3479, зі змінам до нього, щодо земельної ділянки площею 0,0045га за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ на користь Луганської міської ради, м. Луганськ витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 609,00грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-господарському суду

1-ДАГС