Постанова

від 18.05.2009 по справі 2а-2413/09

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа  № 2 „А”- 2413/2009року  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                           18 травня   2009 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі : головуючого - судді Миронюка М.Г., розглянувши в приміщенні Ковельського міськрайонного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

    до Управління Пенсійного Фонду України у місті Ковелі  про стягнення  недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги дітям  війни,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

  подано до суду  адміністративний  позов до управління Пенсійного фонду України у місті Ковелі  Волинської області про стягнення  недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги дітям  війни за період з січня  2006  по  грудень 2008 року  включно в сумі 4471,20  грн. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він  наділений  правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 роки позивачеві така допомога не нараховувалася та не виплачувалася, за 2008  рік виплата проводилась у неповному обсязі, що суперечить нормам діючого законодавства. Просить  визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати  відповідача  провести нарахування державної соціальної допомоги дитини війни  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по грудень  2008 року включно в розмірі 4471,20 гривень .

В  судове засідання позивач

ОСОБА_1

   не з'явилась , подала до суду заяву в якій просить справу розглядати у її  відсутності, позовні вимоги підтримує .

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності  та письмове заперечення  проти позову  , в якому покликається  на наступні обставини:   управління Пенсійного фонду України  у   місті Ковелі  Волинської області   проводило позивачу підвищення пенсії як дитині війни відповідно до чинного законодавства та в межах виділених коштів. Верховною Радою України на виконання Рішень Конституційного Суду України, відповідні зміни у Закон України „ Про соціальний захист дітей війни”  та у Закони України „ Про державний бюджет України на 2007-2008 роки” не внесені ,а тому вважає ,що вказана допомога позивачеві виплачена у повному обсязі. Також вказує, що підстав для відновлення  пропущеного строку для звернення до суду про стягнення державної допомоги  дітям війни за 2006-2007 роки немає , та просить відмовити  у повному об'ємі в задоволенні  позовних вимог  з мотивів його безпідставності.  

Вивчивши доводи сторін, дослідивши письмові докази,  приходжу до висновку, що адміністративний позов  підлягає до часткового задоволення .

Судом встановлено, що позивача наділено правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України  у місті Ковелі  Волинської області, протягом 2006 -2007 року йому  нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність ,  що підтверджується пенсійним посвідченням №

НОМЕР_1

 із проставленим у ньому штампом «Дитина війни» та довідкою відповідача № 624 від 24.12.2008  року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на  30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, то  приходжу  до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від19.12.2006

року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість   пенсії,   відповідно  до  статті   6  Закону  України  «Про  соціальний  захист дітей   війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте,  рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2006 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, то  приходжу  до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині зобов'язання відповідача провести  нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.  

Відповідно до п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

 Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того,було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей  війни»  в редакції,  яка передбачає  виплату дітям  війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для  осіб, які  втратили  працездатність, то суд приходить до  висновку про  часткове задоволення   позовних   вимог   про   зобов'язання   відповідача   провести   нарахування   позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином суд  приходить  до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня  по грудень  2008 року включно .

Відповідно до ч. 2, ч. З ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст. 9 ч. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).  

Керуючись ст.160 ч.3,ст.163 КАС України,  на  підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ,суд -

П ОС Т А Н О В И В :

            Адміністративний позов  

ОСОБА_1

   задовольнити частково.

           Визнати протиправними  дії Управління Пенсійного фонду України у  місті Ковелі  Волинської області  в частині  ненарахування  

ОСОБА_1

   підвищення до пенсії у  розмірі , встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», у періодах з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по грудень   2008 року  включно .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у  місті Ковелі  Волинської області провести

ОСОБА_1

   перерахунок розміру підвищення  до пенсії , встановленого їй  як дитині війни у періодах з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31  грудня 2008 року, визначивши це підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , яка діяла у вказаних періодах, і виплатити  

ОСОБА_1

   різницю між перерахованою і отриманими нею сумами підвищення.

 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд в наступному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її виготовлення , апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Головуючий

М.Г. Миронюк