Постанова

від 07.09.2009 по справі 2а-2413/09

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

                                  Справа № 2а-2413/09

П О С Т А Н О В А

Іменем                 України

7 вересня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого  судді                Нежура В.А.

при секретарі                        Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Києві  адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», -  

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.07.2009 року

 звернулась до суду з позовом, в якому просила,  визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати  та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, починаючи з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона, як дитина війни, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але відповідач порушує його право, яке передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон), ст.ст. 3, 8, 33, 46, 92 Конституції України та не здійснює нарахування та виплату зазначеної доплати. Вказала, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, але суд вважає можливим слухати справу у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач

ОСОБА_1

.

 є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком ( в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-ІУ, набрав чинності 01.01.2006 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року       № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені пп. 2 п. 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Рішень щодо аналогічних норм Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” Конституційним Судом України не приймалось.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок до пенсії як дитині війни за 2009 рік задоволенню не підлягають, оскільки на цей період не передбачено  механізму здійснення таких виплат.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління пенсійного фонду України, щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Позовні вимоги

ОСОБА_1

.

 щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фону України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Зважаючи на всі встановлені  обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст. 7,8, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову

ОСОБА_1

 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни – відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя