Рішення

від 11.02.2014 по справі 2664-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 Справа № 5002-7/2664-2012

За позовом Судацької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож»

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Бордачева В.О. (довіреність від 13.08.2012 № 1);

СУТЬ СПОРУ: 06.08.2012 Судацька міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож», Фізичної особи-підприємця Слабоусової Ірини В'ячеславівни, Фізичної особи-підприємця Землянської Наталі Олександрівни, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.09.2012, просить усунути територіальній громаді міста Судака в особі Судацької міської ради перешкоди у користуванні власністю - земельною ділянкою загальною площею 136 кв. м, яка розташована в районі готелю «Сурож» у місті Судаку по вул. Леніна, 75, та межі якої відображено на кадастровому плані об'єкту: м. Судак, вул. Леніна, готель «Сурож», виконаного комунальним підприємством «Госпрозрахункове проектно-планувальне бюро» у 2012 році із зазначенням літній майданчик із навісом площа 86 кв. м, та площа 50 кв. м, зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» демонтувати за власний рахунок розташований на землях позивача майданчик із навісом, металевий паркан, забезпечивши вільний доступ до земель Судацької міської ради (т. 1 а.с. 2-3, 77-79).

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 16, 317, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначає, що відповідач самовільно використовує землі Судацької міської ради під розміщення літнього майданчика із навісом, у зв'язку з чим остання позбавлена можливості використовувати вищевказані землі для суспільних потреб.

Ухвалами суду (суддя Дворний І.І.) від 25.06.2013 припинено провадження у справі відносно відповідачів - Фізичної особи-підприємця Слабоусової Ірини В'ячеславівни та Фізичної особи-підприємця Землянської Наталі Олександрівни.

Рішенням суду (суддя Дворний І.І.) від 25.06.2013, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2013, позовні вимоги задоволено повністю; вирішено питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача 1073,00 грн судового збору.

25.09.2013 судом (суддя Дворний І.І.) прийняте додаткове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» на користь Судацької міської ради 10053,20 грн витрат на проведення судової експертизи.

Водночас, 25.09.2013 судом були видані накази на примусове виконання рішення суду від 25.06.2013.

15.10.2013 у справі виданий наказ на примусове виконання додаткового рішення від 25.09.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 скасовано рішення суду від 25.06.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2013, справу № 5002-7/2664-2012 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас, Вищий господарський суд України у вищевказаній постанові надав суду першої інстанції вказівки щодо необхідності при новому розгляді дослідити докази, якими позивач обґрунтовує своє право власності на спірні земельні ділянки. Крім того, на думку суду касаційної інстанції, для правильного вирішення спору необхідно встановити, що саме відповідач займає спірні земельні ділянки своїм майном, який їх дійсний розмір, а також як співвідносяться земельна ділянка, надана відповідачу, та земельні ділянки, які в подальшому були передані останнім Фізичним особам-підприємцям Слабоусовій Ірини В'ячеславівни та Землянській Наталі Олександрівні.

За результатами розподілу автоматизованою системою «Діловодство спеціалізованого суду» від 10.12.2013 визначено склад суду для розгляду вищевказаної справи - суддя Доброрез І.О., який ухвалою від 12.12.2013 прийняв справу № 5002-7/2664-2012 до свого провадження.

Водночас, ухвалою суду від 16.12.2013 провадження у справі було зупинене до повернення матеріалів справи з Севастопольського апеляційного господарського суду після розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» на додаткове рішення від 25.09.2013 у справі № 5002-7/2664-2012.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.01.2014 скасовано додаткове рішення суду від 25.09.2013 у справі № 5002-7/2664-2012.

23.01.2014 після повернення матеріалів справи до суду провадження у справі було поновлено, про що судом винесено відповідну ухвалу.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 11.02.2014.

Позивач явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином та своєчасно (т. 3 а.с. 181-184), витребувані судом документи не надав, доказів неможливості їх надання суду не представив. Проте, 10.02.2014 до суду від представника Судацької міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк у зв'язку з неможливістю забезпечення його явки до суду (телеграма від 10.02.2014; т. 3 а.с. 189).

Розглянувши вищевказане клопотання представника позивача, суд визнав його необґрунтованим, недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 у справі № 2-7/10608-2008.

Водночас, у п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зайнятість представника Судацької міської ради не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді. Крім того, представником позивача не надано суду жодного доказу, який би підтверджував обґрунтування неможливості такої заміни.

З урахуванням зазначеного та те, що явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання 04.02.2014 представником Судацької міської ради суду надане клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Заявлене клопотання обґрунтовує посиланням на постанову Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 08.11.2013 ВП № 40361519, якою закінчене виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 25.09.2013 у справі № 5002-7/2664-2012 (т. 3 а.с. 157-158).

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти заявленого клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях (т. 3 а.с. 190-192). Зазначив про необхідність встановлення наявності спору на час звернення позивача із позовом та припинення його існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з чим, на його думку, є обов'язковим встановлення наявності дійсних перешкод з боку відповідача у користуванні Судацькою міською радою її земельними ділянками (наянвіність шлагбауму, охорони, паркану тощо).

Додатково проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (т. 3 а.с. 159-161). Зокрема, вказав про відсутність належно оформлених доказів самовільного захоплення землі відповідачем та про обрання позивачем невірного способу захисту права.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

На підставі рішення 14-ої сесії 23-го скликання Судацької міської ради від 14.05.1999 Товариству з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» видано державний акт сер. І-КМ № 001542 на право постійного користування землею площею 0,2371 га, розташованої за адресою: вул. Леніна, 75, м. Судак, Автономна Республіка Крим (акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 80 (т. 1 а.с. 48-49).

Рішенням виконавчого комітету від 22.12.2000 № 644 Товариству з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» було узгоджено місце розташування додаткової земельної ділянки під розширення території готелю у межах норм, визначених ДБН 360-92*, орієнтовною площею 0,100 га, дозволено складання проекту відведення додаткової земельної ділянки (т. 1 а.с. 51).

Із матеріалів справи вбачається, що у 2001 році Судацьким відділом Кримського управління геоінформаційних систем та кадастру Кримгеоінформатика виконано проект відведення додаткової земельної ділянки та технічну документацію по перенесенню меж проекту відведення в натуру Товариству з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» для обслуговування готелю «Сурож» по вул. Леніна, 75 в м. Судак (т. 1 а.с. 143-235, т. 2 а.с. 1-60).

Рішенням 41-ої сесії 23-го скликання Судацької міської ради від 31.10.2001 затверджений проект відведення додаткової земельної ділянки і технічну документацію по перенесенню меж ділянки в натуру Товариству з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» по вул. Леніна, 75 в м. Судак загальною площею 0,0998 га для обслуговування готелю «Сурож» (т. 1 а.с. 52).

Крім того, на виконання п. 4 вищевказаного рішення Судацької міської ради до державного акту на право постійного користування землею від 14.05.1999 сер. І-КМ № 001542 внесено зміни, зокрема, щодо надання додаткової земельної ділянки площею 0,0998 га, у зв'язку з чим загальна площа земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Леніна, 75, м. Судак, яка надана у постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож», склала 0,3369 га (т. 1 а.с. 50).

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» прийняло на себе зобов'язання здійснити за власні кошти роботи з благоустрою, пов'язані з відведенням земельної ділянки, що підтверджується довідкою про фінансування від 30.01.2001 вх. № 1 (т. 1 а.с. 56), а також відповідним дипломом, виданим міським головою м. Судак за виконання заходів з благоустрою у період підготовки до курортного сезону 2004 року (т. 1 а.с. 55).

Як встановлено судом, позивач не надав суду доказів індивідуальних ознак спірних земельних ділянок (кадастровий номер, межові знаки, цільове призначення, тощо). У кадастровому плані КП «Госпродрозрахункове проектно-планувальне бюро м. Судак» об'єкт розташований у м. Судаку, вул. Леніна, готель «Сурож». У позовних вимогах місцезнаходження спірних земельних ділянок також визначено: в районі готелю «Сурож».

02.10.2005 відділом архітектури та містобудування Судацької міської ради погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» благоустрою прилеглої території готелю «Сурож», який розташований за адресою: вул. Леніна, 75, м. Судак (т. 3 а.с. 194-196) у вигляді декоративної металевої огорожі, кутків затишного відпочинку, озеленення, літнього майданчика, що підтверджується аркушем погодження та планом благоустрою. Із плану благоустрою також убачається, що до прилеглої території готелю «Сурож» віднесено також спірні земельні ділянки, які розташовані між земельною ділянкою, яка знаходиться в постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» та проїжджою частиною вул. Леніна.

Так, суд зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що спірні земельні ділянки виключені із плану благоустрою і можуть використовуватись за іншим цільовим призначенням.

Здійснення благоустрою в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту передбачено ч. 2 ст. 20 Закону «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (із подальшими змінами та доповненнями; далі - Закон № 2807-IV).

Відповідно до ст. 13 Закону № 2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема: прибудинкові території, території будівель та споруд інженерного захисту територій тощо.

Приписами ст. 14 Закону № 2807-IV визначено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 21 Закону № 2807-IV елементами (частинами) об'єктів благоустрою, зокрема, є: покриття площ, вулиць, тротуарів, доріжок та інше, зелені насадження, малі архітектурні формі.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до малих архітектурних форм, зокрема, віднесені невеликі споруди декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовуються для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об`єктів, та доповняють композицію будинків, будівель їх комплексів, зокрема, навіси, огорожі.

06.07.2012 комісією виконавчого комітету Судацької міської ради проведено обстеження земель Судацької міської ради в районі вул. Леніна, 75 у м. Судак щодо виконання вимог Закону № 2807-IV, за результатами якого складено акт, в якому зафіксовано, що на землях Судацької міської ради в районі готелю «Сурож» розташовані елементи благоустрою: літній майданчик загальною площею 300 кв. м з навісом, майданчик огороджений за периметром з південної, західної та північної сторін металевим парканом з металевих прутів (т. 1 а.с. 8). Висновків про порушення відповідачем законодавства в акті не зроблено.

Вимогою виконавчого комітету Судацької міської ради від 09.07.2012 № 02.1-9/890 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» усунути виявлених порушень самовільного використання земель Судацької міської ради загальною площею 136 кв. м під розміщення літнього майданчика з навісом про необхідність демонтування металевого паркану та частини літнього майданчику з навісом у строк до 23.07.2012 (т. 1 а.с. 10), однак доказів надіслання вищевказаної вимоги на адресу відповідача суду не надано.

24.07.2012 за результатами повторного обстеження комісією виконавчого комітету Судацької міської ради земельної ділянки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» жодних дій з демонтажу майна не вчинив та продовжує чинити перешкоди в доступі до земель Судацької міської ради і здійснює підприємницьку діяльність на земельній ділянці міської ради (т. 1 а.с. 17). Доказів надіслання вищевказаного акту на адресу відповідача суду також не надано.

Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд критично оцінює їх як докази наявності перешкод з боку відповідача у доступі до земельних ділянок позивача як такі, що не доведені до відома відповідача належним чином. У цих документах не встановлено, як саме відповідач перешкоджає доступу до спірних земельних ділянок позивачу.

У ході розгляду справи судом призначалась судова земельно-технічна експертиза, за результатами якої складений висновок (т. 1 а.с. 132-140). Зі змісту вищевказаного висновку убачається, що земельна ділянка площею 136 кв. м, розташована в районі готелю «Сурож» у місті Судак, вул. Леніна, 75 та межі якої відображено на плані земельної ділянки, виконаному КП ГППБ із зазначенням літнього майданчику із навісом, площею 86 кв. м та площею 50 кв. м, не входить в межі земельної ділянки, що знаходиться в постійному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» на підставі державного акту на право постійного користування землею. Водночас, експертом не було встановлено наявність перешкод з боку відповідача у вільному доступі до спірних земельних ділянок.

Як встановлено судом, по вул. Леніна, 75 зареєстрований будинок готелю та інші будівлі, які належать відповідачу.

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради від 09.06.2000 № 240 затверджений акт державної приймальної комісії від 26.05.2000 із введення до експлуатації літнього майданчика відповідача у м. Судак по вул. Леніна, 75 (т. 3 а.с. 176-178).

Зведення відповідачем інших об'єктів за вказаною адресою матеріалами справи не підтверджено. Доказів протилежного сторонами суду надано не було.

Відповідно до листа виконавчого комітету Судацької міської ради від 05.10.2012 № 3841/02.1-11 по вул. Леніна, 75 відповідно до детального плану території, затвердженої містобудівною документацією, не передбачено розміщень нових об`єктів будівництва.

Наведені докази, на думку суду, свідчать про те, що за адресою по вул. Леніна, 75 знаходяться лише об`єкти нерухомості, які належать на праві власності відповідачу, та елементи благоустрою. У свою чергу, позивачем не було надано належних доказів того, яким суспільним потребам перешкоджає відповідач.

Посилаючись на ст. 16 ЦК України, позивач повинен був довести які саме дії з боку відповідача слід припинити і яке саме становище існувало до порушення, яке він просить відновити.

Проте, позивач не довів суду як саме можуть використовуватись спірні земельні ділянки, відповідно до детального плану території та плану зонування території, чи перешкоджає благоустрій, який розміщено на спірних земельних ділянках, використовувати земельні ділянки для суспільних потреб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Водночас, приписами ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Аналізуючи зазначені положення, суд дійшов висновку, що власник або землекористувач має довести, що саме його земельні права порушені, а заявляючи позов про усунення перешкод у користуванні майном позивач зобов`язаний визначити яким чином (встановлення шлагбауму, паркану, охорони тощо) відповідач заважає йому користуватися спірними земельними ділянками.

Позивач не довів наявність дійсних перешкод з боку відповідача у користуванні спірними земельними ділянками у вигляді шлагбауму, паркану, охорони тощо. Позивач також не довів, що навіс та металевий паркан, які демонтовані на виконання рішення суду від 25.06.2013 у справі № 5002-7/2664-2012, яке скасовано, були розміщені на спірних земельних ділянках і заважали йому у доступі до цих ділянок.

Акти обстежень від 06.07.2012 та від 24.07.2012 не є такими доказами, оскільки в них йдеться про перевірку виконання правил благоустрою, а не про перешкоди у користуванні спірними земельними ділянками. Також в актах йдеться про земельні ділянки площею 300 кв. м та 344 кв. м.

Матеріалами справи не підтверджено встановлення відповідачем двох літніх майданчиків із навісами площею 86 кв. м та площею 50 кв. м на землях позивача, та металевого паркану, які позивач вимагає демонтувати. Тобто об'єкти, які позивач вимагає демонтувати, не ідентифіковані.

План-схема розташування спірних об`єктів (т. 1 а.с. 75), яка виконана КП ГППБ у 2012 році, свідчить про те, що літній майданчик із навісом розміщені у межах земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні відповідача.

На плані-схемі зазначені також земельні ділянки площею 86 кв. м та 50 кв. м, які знаходяться за межами земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож». Цей факт підтверджений також призначеною судом земельно-технічною експертизою.

Так, судова експертиза встановила, що спірні земельні ділянки не входять в межі земельної ділянки, яка є в користуванні відповідача, та ця обставина не є предметом спору сторін.

У той час, наявний в матеріалах справи план-схема КП ГППБ спростовує довід позивача про наявність перешкод з боку відповідача у вільному доступі до спірних земельних ділянок.

Із плану-схеми вбачається, що він зроблений без участі представника відповідача, що свідчить про можливість вільного доступу представників органу влади до спірних земельних ділянок, які без будь-яких перешкод з боку відповідача зробили повний обмір спірних ділянок.

Крім того, суд зазначає, що даних про те, що відповідач передавав ФОП Слабоусовій І.В. та ФОП Землянській Н.О. у користування земельні ділянки, які належать позивачу, також у справі відсутні.

Ухвалами суду від 25.05.2013 у справі № 5002-7/2664-2012, які набрали законної сили, встановлено, що земельні ділянки, які були за договорами оренди отримані від відповідача у користування підприємцями Слабоусовою І.В.. і Землянською Н.О. не входять у частину спірної земельної ділянки площею 136 кв. м, розташованої в районі готелю «Сурож» у м. Судаку по вул. Леніна, 75.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-IV встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1).

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Водночас, самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, яке підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протоколом про адміністративне правопорушенням; приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актом обстеження земельної ділянки, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи тощо. В усіх цих документах має бути зазначено, що особа (відповідач) вчинила таке правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки. В акті має бути схема земельної ділянки, яку відповідач займає самовільно.

Аналізуючи зміст вимоги від 09.07.2012 № 02.1-9/890, на яку посилається позивач в якості доказу розташування відповідачем на спірних земельних ділянках літнього майданчика з навісом та металевим парканом, суд оцінює критично, так як підставою цієї вимоги є акт обстеження від 06.07.2012, який був доданий до вимоги і складений за результатами перевірки вимог законодавства про благоустрій, що не є предметом цього спору.

Позивач не надав суду доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття спірних земельних ділянок.

Крім того, суд до уваги не приймає посилання Судацької міської ради акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.02.2012, складений інспектором відділу Держкомзему в м. Судак Автономної Республіки Крим Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, оскільки з його змісту убачається, що в момент перевірки на земельних ділянках, які використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю «Гостиница «Сурож» на підставі державного акту на право постійного користування землею, були відсутні межові знаки, які відображують їх межи в натурі на місцевості (т. 1 а.с. 12). У той час, перевіркою не встановлені факти самовільного зайняття спірних земельних ділянок, які належать позивачу.

З таких же підстав суд не приймає до уваги припис від 20.02.2012 № 001946 про усунення порушень земельного законодавства (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів щодо наявності перешкод з боку відповідача у використанні землі територіальної громади для суспільних потреб, а також самовільного використання відповідачем спірних земельних ділянок, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги Судацької міської ради необґрунтованими, непідтвердженими матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню, а тому суд в їх задоволенні відмовляє.

Водночас, необхідно зазначити, що суд не погоджується з доводами представника позивача щодо відсутності предмету спору у зв'язку із закінченням виконавчого провадження із виконання наказу суду від 25.09.2013 у справі № 5002-7/2664-2012.

Так, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вже було встановлено судом, позивачем не було доведено, що на момент подачі позову відповідачем чинились перешкоди у використанні землі територіальної громади для суспільних потреб, а також самовільно використовувались спірні земельні ділянки, доказів протилежного сторонами суду надано не було, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави припиняти провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Витрати позивача по сплаті судового збору та витрати, пов'язані з оплатою судової експертизи, при відмові у позові відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене 17.02.2014.

Суддя І.О. Доброрез