Ухвала

від 17.02.2014 по справі 817/3442/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нор У.М.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

ПОСТАНОВА

іменем України

"17" лютого 2014 р. Справа № 817/3442/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.

при секретарі Сидорук Р.М.

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2013 р. у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004432342 від 23.09.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду 28 листопада 2013р. була винесена постанова у справі № 817/3442/1 якою у позові Обслуговуючого кооперативу «МЇСЬКЖИТЛОБУД - XXI» до ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській обл. від 23.09.2013р. за № 0004432342 на суму 128 517,50 грн., відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги позивачем обґрунтовані тим, що між обслуговуючим кооперативом «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» (повірений) та членом кооперативу (довіритель) укладено договір доручення № 12 від 06.09.2011 року, згідно якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя вчинити певні юридичні дії. У липні 2012 року відповідно до платіжного доручення №1348 від 18.07.2012 року обслуговуючим кооперативом «МІСЬКЖИТЛОБУД-ХХІ» повернуто дані кошти. На підставі вищевказаних документів у червні 2013 року кооперативом проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 47879 грн. 00 коп. Проте, на думку позивача, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області неправомірно встановлено порушення кооперативом п.192.1 ст.192 ПК України в частині коригування податкових зобов'язань, так як положеннями ст.102 ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, тому висновок зроблений Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період, є неправомірним.

Щодо порушення в частині завищення податкового кредиту з ПДВ позивач зазначив, що кооперативом до податкового кредиту за червень 2013 року включено податкову накладну отриману від ПрАТ «Рівнебуд» за №55 від 30.06.2012 року на загальну суму ПДВ - 336786,72 грн., ПДВ - 56131,12 грн., по виконаних роботах по житловому будинку по вул. Парковій, 69 у місті Здолбунові. Одним із субпідрядників по будівництву даного об'єкту було ТОВ «Консоль і К» (код ЄДРПОУ 37302134), яким виконано роботи з оздоблення фасаду на загальну суму 329610,72 грн., в тому числі ПДВ 54935,12 грн., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року (КБ- 2) та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2012 року (КБ-3). Таким чином, операції кооперативу з ПрАТ «Рівнебуд» у червні 2012 року здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вказав, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проводилась позапланова виїзна документальна перевірка обслуговуючого кооперативу «МІСЬКЖИТЛОБУД - XXI», код (ЄДРПОУ 34580727) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПрАТ «Рівнебуд» код (ЄДРПОУ 01273310) за червень 2013 року. Під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки встановлено порушення п.п. 192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), яке полягало у заниженні податкових зобов'язань по податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 47879,00 грн., та порушення п.44.1 ст.44 розділу І, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ПрАТ «Рівнебуд» на загальну суму ПДВ 54935,00 грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення - рішення, але судова колегія апеляційного адміністративного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за червень 2013р. на суму 47879,00 грн. з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між Кооперативом (Повірений) та членом кооперативу ОСОБА_4 (Довіритель) укладено Договір доручення № 12 від 06.09.2011р.(надалі Договір), згідно якого Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: створити систему економічної і соціальної самодопомоги члену кооперативу для покращення його житлових умов, шляхом направлення переданих Довірителю коштів на будівництво частини житлового будинку у м. Рівне по вул.. Кн. Ольги, 10а загальною вартістю 287 274,00 грн. На виконання умов даного Договору Довірителем у вересні 2011р. було внесено кошти в сумі 287274,00 грн. На цю суму була виписана податкова накладна за № 3 від 06.09.2011р. яка включена до складу податкових зобов'язань Кооперативу з податку на додану вартість у вересні 2011р. У липні 2012р. відповідно до платіжного доручення № 1348 від 18.07.2012р. Довірителю Кооперативом були повернуті дані кошти. На підставі вищевказаних документів у червні 2013р. Кооперативом було проведено коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму 47879,00 грн.

Пунктом 192.1. статті 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями передбачено, що «якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню».

Підпунктом 192.1.1 п.192.1. ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями передбачено, що «якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку».

Згідно з п. 185.1 ст. 185 р. V Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Суд першої інстанції безпідставно при винесенні постанови не врахував вище наведені положення ПК України, а також те, що відповідно до п.п. «а» п. 187.1 ст. 187 р. V ПКУ дата надходження авансового платежу є датою виникнення у продавця податкових зобов'язань з ПДВ.

Згідно зі ст.ст. 620, 666 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ, зі змінами та доповненнями, у разі якщо умови договору купівлі-продажу не виконані та фактичної поставки товару не здійснено, то покупець вправі вимагати передачі проданої речі або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків. У такому разі повернення покупцю раніше перерахованого ним авансового платежу розглядається цивільно-правовим законодавством як розторгнення (розірвання) угоди, а не як перегляд цін. Отже, повернення авансу за не отриманий товар і перегляд ціни на товар розглядаються як різні операції як цивільно-правовим, так і податковим законодавством. При поверненні авансу у зв'язку з розірванням угоди купівлі-продажу, операція з поставки товару не відбудеться. Тому і об'єкт оподаткування у постачальника відсутній. Отже, якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання авансової оплати від неплатника ПДВ були визначені податкові зобов'язання з ПДВ та надалі сталися обставини,, внаслідок яких неможливо виконати умови договору постачання товарів/послуг чи відбулася зміна умов договору, в результаті якої постачання товарів/послуг скасовано, а аванс повернуто, то продавець - платник ПДВ має право в виписати розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ.

Положеннями ст.102. ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань можуть бути подані пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до ст. 50 ПК України «У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені». Тобто виходячи із системного аналізу вищевикладених норм ПК України, можливо зробити висновок, що законодавцем передбачені умови, терміни та шляхи здійснення коригування зменшення суми податкових зобов'язань платника податку-постачальника отримувачу неплатнику податку, а саме:

- умова - повернення повної грошової компенсації;

- термін - 1095 днів з моменту повернення повної грошової компенсації;

- шляхи - подання уточнюючого розрахунку або включення відповідних показників у складі податкової декларації за будь - який наступний податковий період.

Зазначені вище положення законодавства виконані позивачем у повному обсязі із дотриманням норм ПК України, про те судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги ті обставини, що перевірка проводилась відповідно до Наказу ДПІ за №202 від 22.08.2013р. та направлень від 22.08.2013р. №840/17-16-22-01 та №841/17-16-22-01 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПрАТ «Рівнебуд». Таким чином обставини стосовно Договору доручення № 12 від 06.09.2011р. укладеного між Кооперативом (Повірений) та членом кооперативу ОСОБА_4 не могли бути предметом перевірки і разом з тим підставою для винесення податкового повідомлення рішення в цій частині.

Щодо правильності визначення податкового кредиту за червень 2013р. при проведенні взаєморозрахунків з ПрАТ «Рівнебуд» судова колегія виходить з наступного.

Судом встанволено, що позивач до податкового кредиту за червень 2013р. включив податкову накладну отриману від ПрАТ «Рівнебуд» за № 55 від 30.06.2012р. на загальну суму з ПДВ - 336786,72 грн., ПДВ -56131,12 грн. по виконаним роботах по житловому будинку по вул. Парковій, 69 у м. Здолбунові Рівненської області.

Одним із субпідрядників по будівництву даного об'єкту було ТОВ «Консоль і К» (код ЄДРПОУ 37302134). яким виконано роботи з оздоблення фасаду на загальну суму 329610,72 грн., в т.ч. ПДВ 54935,12 грн., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012р. (КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2012р/(КБ-3).

Згідно наданих суду документів встановлено, що між Кооперативом (Замовник) та ПрАТ «Рівнебуд» (Генеральний підрядник) укладено Договір № 03/08 від 04.04.2008р. За даним Договором Замовник доручає, а Генеральний підрядник зобов'язується виконати будівництво житлового будинку по вул. Паркова, 69 у м. Здолбунові.

Договірна вартість будівництва становить 7613500,00 грн., яка складається із вартості БМР визначених актами та формами 2-КБ та довідки виконаних робіт 3-КБ та інших витрат, оформлених актами наданих послуг. Генеральний підрядник для виконання будівельних робіт по будівництву об'єкта залучає спеціалізовані організації та укладає з ними договори. Приймання робіт, виконаних залученими Генеральним підрядником субпідрядними організаціями, здійснюється шляхом оформлення актів приймання - передачі виконаних робіт - форма 32-КБ, у двох примірниках і подається субпідрядниками Генеральному підряднику, а Генеральним підрядником - Замовнику. Аналогічним чином оформляються та подаються Довідки про вартість виконаних підрядних робіт - форми № 3-КБ.

Розрахунки між Замовником та Генеральним підрядником проводились у безготівковій формі. Станом на 30.06.2013р. по будівництву житлового будинку по вул. Паркова, 69 у м. Здолбунові рахується заборгованість Кооперативу перед ПрАТ «Рівнебуд» у сумі 40333,69 грн.

На виконання умов Договору № 03/08 від 04.04.2008р ПрАТ «Рівнебуд» виписано (оформлено), зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних та надано для Кооперативу податкову накладну за № 55 від 30.06.2012р. на загальну суму з ПДВ -336786,72 грн.. ПДВ - 56131,12 грн. Крім даної податкової накладної Кооперативу надані акти виконаних робіт - форми №2-КБ та довідки про вартість виконаних робіт за відповідний період. Жодних дефектів у оформленні податкової накладної № 55 від 30.06.2012р. перевіркою не виявлено. Розбіжностей між даними податкового обліку Кооперативу та ПрАТ «Рівнебуд» не має, про що свідчить відсутність такого запису у Акті та відсутність будь - яких повідомлень від органів ДПС про наявність розбіжностей між податковими зобов'язаннями ПрАТ «Рівнебуд» та податковим кредитом Кооперативу.

Одним із субпідрядників по будівництву даного об'єкту у червні 2012р. було ТОВ «Консоль і К», яке мало ліцензію на проведення відповідних будівельних робіт (копія ліцезії наявна у матеріалах справи) та яким виконано БМР на загальну суму 329610,72 грн., в т.ч. ПДВ - 54935,12 грн., про що свідчать акти виконаних робіт (КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3). Оригінали даних актів були надані для дослідження до суду першої інстанції. Відсутність зауважень щодо оформлення первинних документів підтверджується відсутністю записів щодо таких порушень у Акті перевірки.

У висновку Акту та у постанові суду першої інстанції зазначено, що Кооперативом порушені пункти 185.1. ст. 185, п. 198.1. п.198.2, п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по безтоварним операціям з ПрАТ «Рівнебуд»на суму 54935,00грн. у тому числі за червень 2013 року - на суму 54935,00 грн.

Зазначені порушення в Акті обґрунтовані відсутністю реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) Кооперативом у ПрАТ «Рівнебуд», умовно отриманих у червні 2012р. у ТОВ «Консоль і К», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Операції між Кооперативом та ПрАТ «Рівнебуд» в частині умовно отриманих товарів (робіт, послуг) у червні 2012р. у ТОВ «КонсольЛ К». не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, тобто дані операції не мають реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди Кооперативу та відповідно несплати податків до бюджету.

Даний факт податковий орган обґрунтовує показаннями осіб, допитаних у межах кримінальної справи та які згідно поданих пояснень не мали жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Консоль і К»

Судова колегія вважає, що позивач правомірно не погодився із збільшенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість по даній господарській операції виходячи з того, що він не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковою накладною; висновки акта перевірки про безтоварність операцій не підтверджуються фактичними обставинами та наявністю виконаних робіт по оздобленню фасаду житлового будинку по вул. Парковій, 69 у м. Здолбунові на об'єкті.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при винесенні рішення за наслідками перевірки слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Кооперативом та ПрАТ «Рівнебуд», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були-платниками податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності): в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансової о лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз вказаних правових норм показує, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів перевірки, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 55 від 30.06.2012р., отриманої від ПрАТ «Рівнебуд» у зв'язку із виконанням БМР.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Тому, виходячи з вище наведеного, судова колегія вважає, що податкова накладна № 55 від 30.06.2012р. видана ПрАТ «Рівнебуд» повністю відповідає даним вимогам.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент складання податкових накладних контрагент Кооперативу - ПрАТ «Рівнебуд» та субпідрядник - ТОВ «Консоль і К» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому були зобов'язані нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна № 55 від 30.06.2012р. від ПрАТ «Рівнебуд», на підставі якої позивач формував податковий кредит відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Стосовно реальності операцій з постачання робіт, послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дані бухгалтерського обліку та первинні документи свідчать, що роботи з оздоблення фасаду житлового будинку по вул. Парковій, 69 у м. Здолбунові виконані за рахунок внесків асоційованих членів Кооперативу, виконані у повному обсязі та є в наявності на даному об'єкті. Крім того, даний факт підтверджується декларацією про готовність об'єкту до експлуатації. Таким чином, операції позивача з ПрАТ «Рівнебуд» у червні 2012р. здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також слід зазначити, що відповідно до діючих норм чинного законодавства України, судової практики Європейського суду з прав людини (яка є самостійним джерелом права України, справа АД «Булвес» проти Болгарії та інші), у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. (Постанова ВС України від 31.01.11р. по справі № 21-42а10, Постанова ВС України від 31.01.11р. по справі № 21-47а10, Постанова ВАСУ від 04.09.13р. по справі № К/9991/12088/12).

Також відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на дату здійснення господарських операцій та дату складання Акту ПрАТ «Рівнебуд» ТОВ «Консоль і К» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Також слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв'язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне. При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків. Такий висновок в силу вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України може бути зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом та реальних витрат платника по цим операціям та отримання необгрунтованої податкової вигоди.

Висновок відповідача про відсутність у ТОВ «Консоль і К» штату фахівців відповідної кваліфікації для виконання спірних робіт (які полягали у виконанні робіт по оздобленню фасаду житлового будинку по вул. Парковій, 69 у м. Здолбунові)) не відповідає наявним у матеріалах справи доказам, позаяк ґрунтуються виключно на поясненнях осіб, наданих у рамках кримінального провадження. Втім, оскільки названі особи заперечують свою причетність до діяльності ТОВ «Консоль і К», то вони не можуть бути обізнані ані відносно дійсної штатної структури цього товариства, ані відносно реального стану провадження господарської діяльності цим товариством.

До того ж, слід зазначити, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення виконавцем фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки робіт та послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником. Дана правова позиція підтверджена Постановою ВАС України від ЗО жовтня 2013р. по справі № К/800/37821/13.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх-формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податків, який має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та податковими накладними, що є підставою для формування податкового обліку.

На підтвердження реальності виконання послуг контрагентом позивачем подано договір генерального підряду між ОК «МІСЬКЖИТЛОБУД - XXI» та ПрАТ «Рівнебуд» (правонаступник АТЗТ - фірми «Рівнебуд») від 04.04,2008р. N 03/08, акти прийому-передачі виконаних робіт форми № 2-КБ та довідки про вартість виконаних робіт форми № 3-КБ, податкова накладна № 55 від 30.06.2012р. Зазначені документи підписані сторонами без застережень та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг та вартість виконаних робіт. Таким чином судова колегія вважає, що наведені докази помилково було оцінено судом першої інстанції як такі, що підтверджують спрямування спірних операцій на створення сприятливих податкових наслідків у податковому обліку позивача, а не для провадження його статутної діяльності зі створення систему економічної і соціальної самодопомоги члену кооперативу для покращення його житлових умов.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу і скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є об не обґрунтованою, а тому її слід скасувати, доводи позивача є переконливими, підтверджуються наведеним вище та відповідно, можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ" задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2013 р. скасувати тпа прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Міськжитлобуд-ХХІ" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 23.09.2013 року №0004432342 по збільшенню грошового зобов'язання по податку на додану вартість та штрафним санкціям на суму 128 517.50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) Л.О. Зарудяна

(підпис) Л.В. Кузьменко

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Обслуговуючий кооператив "Міськжитлобуд-ХХІ" вул. С.Бандери,41,м.Рівне,33014

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023