Ухвала

від 24.02.2014 по справі 5020-1725/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

24 лютого 2014 року справа № 5020-1725/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши заяву Приватного підприємства «Венець» про зміну способу виконання рішення по справі

за позовом Приватного підприємства «Венець»

(вул. Челнокова, 37/17, м. Севастополь, 99059)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас»

(пр. Жовтневої революції, 43 кв. 53, м. Севастополь, 99057;

вул. В. Морська, 13, м. Севастополь, 99011)

Публічного акціонерного товариства «Банк «Морський»

(вул. Брестська, 18 А, м. Севастополь, 99001)

про стягнення 907534,97 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас»

(пр. Жовтневої революції, 43 кв. 53, м. Севастополь, 99057;

вул. В. Морська, 13, м. Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства «Венець»

(вул. Челнокова, 37/17 м. Севастополь, 99059)

про розірвання договору №25/02 від 25.02.2010 та стягнення 827544,00 грн,

за участю представників сторін:

заявника (стягувача) - Іванова А.В., довіреність б/н від 17.01.2014;

боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас»)- Вохмянін А.М., довіреність б/н від 07.10.2013;

боржник (Публічного акціонерного товариства «Банк «Морський») - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Венець» звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» та Публічного акціонерного товариства «Банк «Морський» з позовом про стягнення заборгованості по оплаті прийнятих замовником будівельно - монтажних робіт, виконаних за договором підряду №25/02 від 25.02.2010, у розмірі 907534,97 грн, з яких: 873565,80 грн - основний борг, 28460,65 грн -пеня, 5508,52 грн - 3% річних.

Ухвалою від 31.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

22.11.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» звернулося до суду із зустрічним позовом до Приватного підприємства «Венець» про розірвання договору підряду №25/05 від 25.02.2010, стягнення неустойки (пені) у сумі 8300,00 грн та заподіяних збитків у сумі 819 244,00 грн.

Ухвалою від 23.11.2011 зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

В ході судового розгляду Приватне підприємство «Венець» у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звертався до суду із заявою про зміну позовних вимог, остаточно просить стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 907534,97 грн, з яких: 873565,80 грн - основний борг, 28460,65 грн -пеня, та 5508,52 грн - 3% річних, витрати по сплаті судового збору, сплату проведеної експертизи та сплату юридичних послуг (т.3 арк.с. 54).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 40 від 26.03.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа №5020-1725/2011 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 28.03.2012 справа прийнята до провадження суддею Єфременко О.О.

Ухвалою від 02.04.2012 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012, первісний позов задоволений частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіотелефонна компанія "Амідас" на користь Приватного підприємства "Венець" заборгованість у розмірі 907534,97 грн, з яких: 873 565,80 грн - основна заборгованість, 28460,65 грн -пеня, 5 508,50 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судової експертизи у сумі 7 032,00 грн, витрати по сплаті державного мита у розмірі 9 075,35 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн; у задоволенні частини первісних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства „Банк „Морський" відмовлено; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

13.08.2012 на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012 та постанови Севастопольського апеляційного суду від 26.07.2012 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України був виданий наказ на примусове виконання рішення суду.

10.02.2014 Приватне підприємство «Венець» звернулося до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду по справі №5020-1725/2011 шляхом звернення стягнення на квартири №47 та №58 у батагоквартирному житловому будинку №60 за адресою: м.Севастополь, вул. П.Коргачіна, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіотелефонна компанія "Амідас" шляхом визнання права власності на вказані квартири за Приватним підприємством «Венець» (вх. №1567/14).

В обґрунтування заяви про зміну способу виконання рішення суду, заявник посилається на відсутність на банківських рахунках боржника грошових коштів у розмірі, необхідному для виконання судового рішення. Крім того, боржник будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення, не здійснює.

Усе зазначене, на думку заявника, свідчить про неможливість виконати рішення суду від 05.06.2012 по справі №5020-1725/2011.

Ухвалою від 12.02.2014 зазначена заява прийнята та призначена до розгляду в окремому судовому засіданні.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Морський» явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце повідомлений належним чином та своєчасно, вимоги ухвали суду від 12.02.2014 не виконав.

Враховуючи положення частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що питання, зокрема, зміни способу та порядку виконання рішення суду, розглядається у судовому засіданні у десятиденний строк з викликом сторін, та беручи до уваги те, що матеріали справи достатньо характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути заяву про зміну способу виконання рішення суду за відсутності представників сторін.

В ході судового засідання представник заявника наполягав на задоволенні заяви, просив суд змінити спосіб виконання рішення суду по справі №5020-1725/2011.

Представник боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас», проти заяви заперечував з підстав, викладених у запереченнях на заяву (т. 4, а.с. 126-129), просить суд заяву про зміну способу виконання рішення суду по справі №5020-1725/2011 залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заява Приватного підприємства «Венець» про зміну способу виконання рішення суду від 05.06.2012 по справі №5020-1725/2011 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З даною конституційною нормою узгоджується частина 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів", згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, наданих Відділом Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Севастополя на запит суду, постановою органу виконавчої служби від 23.08.2012 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду м. Севастополя № 5020-1725/2011 від 13.08.2012, боржнику наданий строк для добровільного виконання рішення суду до 30.08.2012.

Постановою від 12.10.2012 накладений арешт на усе майно, що належить боржникові у межах суми звернення стягнення у розмірі 923878,32 грн (т.4 арк.с.103, зворотній бік).

Постановою від 30.08.2013 накладений арешт на грошові кошти у межах суми 923878,32 грн, що знаходяться на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» в установах банку за переліком (т.4 арк.с.99).

Як вбачається з повідомлення Публічного акціонерного товариства «Банк «Морский» від 03.09.2013, сума, що знаходиться на розрахунковому рахунку боржника, складає 137,67 грн (т.4 арк.с.81).

Крім того, державним виконавцем направлялися запити щодо наявності автотранспортних засобів, земельних ділянок, належних на праві власності боржнику.

Листом за вих..№ 15/9880 від 07.11.2012 Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в м.Севастополі повідомив, що за боржником автотранспорт не зареєстрований (т.4 арк.с.97).

Листом за вих. №13209 від 20.11.2012 Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради повідомив, що право власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» не зареєстровано (т.4 арк.с.98).

В подальшому, листом за вих.№ 02/2/1521 від 03.02.2014 Відділ Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Севастополя повторно звернувся до відповідних установ із запитом про надання інформації про наявність рухомого та нерухомого майна, автотранспортних засобів, земельних мідянок, належних на праві власності боржнику (т.4 арк.с.95).

Відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Правила цієї статті кореспондують із статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон ), якою встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Статтею 52 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно частини першої статті 66 Закону у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Отже, якщо кошти достатні для задоволення вимог стягувача відсутні у боржника, стягнення може бути звернено на належне боржнику інше майно, у разі якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Як вбачаться із заяви стягувача про зміну способу виконання рішення суду, останній вважає, що окремі квартири № 47 та № 58 у батагоквартирному житловому будинку № 60 за адресою м.Севастополь, вул.П.Коргачіна належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» на праві власності, оскільки як вбачається з свідоцтва від 09.11.2012, за останнім зареєстровано право власності на батагоквартирний житловий будинок №60 за адресою: м.Севастополь, вул. П.Коргачіна (т. 4, арк.с. 82).

Проте, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 по справі №2а-1203/12/2770 скасована постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.07.2012 про визнання протиправною відмову Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у прийнятті рішення про оформлення права власності та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» свідоцтва про право власності на будинок, розташований за адресою: м.Севастополь, вул. П.Коргачіна, 60 (т.4 а.с. 130-133).

Що стосується зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» на квартири №47 та №58 у батагоквартирному житловому будинку № 60 за адресою м.Севастополь, вул. П.Коргачіна, слід зазначити, що в ході судового розгляду представник боржника категорично заперечував належність йому зазначеного майна, тому на це майно не може бути звернено стягнення при виконанні рішення суду від 05.06.2012 по справі №5020-1725/2011.

Клопотання представника заявника про витребування додаткових доказів щодо осіб, які є власниками квартир №47 та №58 у батагоквартирному житловому будинку №60 за адресою: м.Севастополь, вул. П.Коргачіна, суд залишає без задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Проте, як слідує з довідки Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради від 20.11.2012, право власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіотелефонна компанія «Амідас» не зареєстровано, а встановлення власників квартир №47 та №58 у батагоквартирному житловому будинку №60 за адресою: м.Севастополь, вул. П.Коргачіна не входить до предмету доказування при розгляді заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 (далі - Постанова Пленуму ) господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 7.1.3 Постанови Пленуму вказано, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу рішення про зміну способу виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання встановленим способом.

Слід також зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду та переліку конкретного майна із визначенням його вартості, яке належить боржникові на праві власності та на яке може бути звернуто стягнення в порядку виконавчого провадження.

Крім того, необхідність визначення конкретного майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення державним виконавцем в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження", зазначена у пункті 7.5 Постанови Пленуму.

З огляду на зазначене, заява Приватного підприємства «Венець» про зміну способу виконання рішення суду від 05.06.2012 по справі №5020-1725/2011, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного підприємства «Венець» про зміну способу виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012 по справі №5020-1725/2011 залишити без задоволення.

Суддя О.О. Єфременко

5020-1725/2011/4013/14