Постанова

від 27.02.2014 по справі 14/113-08/8/9/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р. Справа№ 14/113-08/8/9/11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача-1: ОСОБА_2 - преставник

від позивача-2: не з"явився

від позивача-3: не з"явився

від відповідача-1: не з"явився

від відповідача-2: Фастовець В.В. - представник

від відповідача-3: Салатюк Д.В. - представник

від третьої особи-1: не з"явився

від третьої особи-2: не з"явився

третьої особи-3: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5

на ухвалу

Господарського суду Київської області

від 08.10.2013р.

№ 14/113-08/8/9/11 (суддя Т.П. Карпечкін )

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2013р. у справі № 14/113-08/8/9/11

за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

до Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1001", Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця", Приватного підприємства "Сюрприз"

треті особі: ОСОБА_8, Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Реєстраційна служба Києво - Святошинського району Київської області

про визнання договору недійсним, відшкодування збитків та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до Господарського суду Київської області з позовом та заявою про уточнення позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство1001", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Столиця", Приватного підприємства "Сюрприз", за участю третіх осіб ОСОБА_8, Київського обласного управління державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Відділу державної реєстрації Києво-Святошинської райдержадміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2004р. Відповідно до умов зазначеного договору продавець Відкрите акціонерне товариство "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство1001" передав, а покупець Приватне підприємство "Сюрприз" прийняв та оплатив нерухоме майно-столову на 40місць площею 269,4м2, за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Механізаторів, 1; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2004р., за умовами якого продавець Відкрите акціонерне товариство "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001" передав, а покупець Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Столиця" прийняв та оплатив нерухоме майно адміністративний корпус з іншим майном; повернення продавцю Відкритому акціонерному товариству "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство1001" усе отримане покупцями за спірними договорами: столову на 40 місць площею 269,4м2, адміністративний корпус з іншим майном; повернення покупцю Приватному підприємству "Сюрприз" продавцем за оспорюваним договором 39920 грн. після продажу предмету оспорюваного договору на прилюдних торгах; повернення покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Столиця" продавцем 300000грн. після продажу предмету оспорюваного договору на прилюдних торгах, зобовязання продавця Відкрите акціонерне товариство "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство1001" відшкодувати збитки акціонерам у розмірі вартості акцій за ринковими цінами на день винесення рішення після продажу оспорюваного майна.

Позивачі в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2004 р. та від 05.03.2004 р. недійсними посилались на те, що: голова правління ВАТ "КСАТП-1001" уклала спірний договір з перевищенням повноважень; нерухоме майно, яке відчужувалось за спірними договорами, входило до складу статутного фонду ВАТ "КСАТП-1001". Продажем зазначеного нерухомого майна порушено порядок зменшення розміру статутного фонду товариства, визначений пп. 6.2.4 Статуту товариства, п. б) ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ч. 2 ст. 159 Цивільного кодексу України, Положенням ДКЦПФР № 158 від 16.10.2000 р., відповідно до яких рішення про зменшення розміру статутного фонду приймається виключно загальними зборами акціонерів; рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2009 р. у справі № К5/047-09 було визнано недійсним пункти 6.3.14, 6.3.15, 6.3.16 ст. 6.3 "Спостережна рада" та пункт" з" ст. 6.4 "Компетенція Спостережної ради" Статуту ВАТ "КСАТП-1001"; рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2009 р. по справі № 21/272-09 визнано недійсним рішення Спостережної ради ВАТ "КСАТП-1001", що оформлене протоколом № 4 від 02.03.2004 р. про укладення ВАТ "КСАТП-1001" договору купівлі-продажу нерухомого майна із ПП "Сюрприз"; рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2010 р. по справі № К4/021-10 визнано недійсним рішення Спостережної ради ВАТ "КСАТП-1001", що оформлене протоколом № 5 від 12.05.2004 р. про укладення ВАТ "КСАТП-1001" договору купівлі-продажу нерухомого майна із ТОВ "ТК "Столиця"; оспорювані договори купівлі-продажу нерухомого майна недійсні в силу приписів ч. 2 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, оскільки вчинені з порушенням ч. 3 ст. 92 та 241 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11, залишеного без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2010 р., у позові відмовлено повністю.

27.06.2013 р. через загальний відділ діловодства від ОСОБА_5 надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. у справі № 14/113-08/8/9/11 ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати, переглянути за нововиявленими обставинами Рішення Господарського суду Київської області від 23 червня 2010 р. по справі №14/113-08/8/9/11, яке скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянт вважає, що висновки суду, викладені, в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, місцевим судом істотно порушено норми матеріального та процесуального права, неналежно з'ясовано обставини справи та недослідженно нововиявлені обставини, що є підставами для її скасування.

В обгрунування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2013р. у справі №911/1411/13 за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001» визнано недійсним рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001», яке оформлене протоколом загальних зборів від 5 вересня 2003 року, та визнав недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001», оформленого протоколом загальних зборів від 2 лютого 2004 року; визнано недійсним рішення загальних зборів від 05 вересня 2003 року. А саме було визнано неналежний порядок обрання голови правління ОСОБА_8 та членів правління ВАТ «КСАТП 1001»; визнано незаконним рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001» які були оформлені протоколом загальних зборів за №б/н від 02 лютого 2004 року, означає незаконність обрання членів спостережної ради ВАТ «КСАТП 1001»

Апелянт зазначає, що з рішення від 28.05.2012р. у справі №911/1411/13 вбачається, що у Голови правління ВАТ «КСАТП 1001» ОСОБА_8, як законного представника продавця, який зазначений в договорах купівлі продажу нерухомого майна, від 05.03.2004р. та від 28.05.2004р. не було всіх необхідних прав для розпорядження зазначеним майном, тому зазначене рішення має зворотню силу.

Крім того, місцевим судом не було прийнято до уваги той факт, що незаконність положень статуту товариства в частині проведення засідання та прийняття рішення Спостережною радою згідно пунктів 6.3.14, 6.3.15, 6.3.16 статті 6.3 «Спостережна рада», пункт з) статті 6.4 «Компетенція Спостережної ради» статуту Відкритого акціонерного товариства «Київська спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1001», які надавали Спостережній раді право визначати кворум засідання та прийняття ним рішень кількістю належних членам Ради акціями (голосом), а не наявністю голосів присутніх членів Ради, кожен з яких має один голос відповідно до законодавства, а також наділили спостережну раду компетенцією щодо надання нею повноважень Голові правління товариства укладати угоди (договорів) на суму більше 100 000 грн., кредитних договорів, договорів застави, договорів по відчуженню об'єктів нерухомості та транспортних засобів незалежно від сум цих договорів (угод). Рішення щодо надання повноважень Голові правління на відчуження цього майна, в тому числі майна Статутного фонлу (капіталу) товариства повинно було прийматись лише за рішенням загальних зборів акціонерів, як того вимагає закон. І тому вище наведені незаконні положення Статуту товариства в частині повноважень Спостережної ради за рішенням Господарського суду Київської області по справі №К5/047-09 від 21.05.2009 р. були визнання недійсними, а відповідно до Ухвали Господарського суду Київської області від 12 березня 2013 року по справі №К5/047-09 було роз'яснення рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2009р. наступним чином:

«пункти 6.3.14, 6.3.15, 6.3.16 статті 6.3 «Спостережна рада», пункт з) статті 6.4 «Компетенція Спостережної ради» статуту Відкритого акціонерного товариства «Київська спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1001» є недійсними з моменту їх прийняття та затвердження загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) товариства.»

На думку апелянта Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2009р. по справі №К5/047-09 має зворотну силу, оскільки Статут у відповідній частині визнаний недійсним з моменту його прийняття.

Апелянт зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги той факт, що незаконність рішення Спостережної ради товариства, що оформлене протоколом №4 від 02.03.04 року (відповідно до якого було відчужене майно товариства на користь підприємства ПП «Сюрприз» за договором купівлі продажу від 05.03.2004 року) було визнане недійсним за рішенням Господарського суду Київської області по справі № К21/272-09 від 14.12.2009року., а відповідно до Ухвали Господарського суду Київської області від 15 лютого 2013 року по справі №К 21/272-09 було роз'яснення рішення господарського суду Київської області від 14.12.2009р. наступним чином:

- рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1001» (код ЄДРПОУ 05521910), що оформлене протоколом №3 від 02.03.2004р. є недійсним з моменту його вчинення;

- рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване авто транспортне підприємство-1001» (код ЄДРПОУ 05521910), що оформлене протоколом №4 від 02.03.2004р. є недійсним з моменту його вчинення.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2009р. у справі № К21/272-09 має зворотну силу, оскільки рішення спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1001» (код ЄДРПОУ 05521910), що оформлене протоколом №4 від 02.03.2004р. є недійсним з моменту його вчинення

Крім того, апелянт зазначає, що місцевий суд також не взяв до уваги той факт що незаконність нормативного акту підприємства - рішення Спостережної ради товариства, що оформлене протоколом № 5 від 12.05.04року (відповідно до якого було відчужене майно товариства на користь підприємства TOB «Столиця» за договором купівлі продажу від 28.05.2004 року), яке визнане недійсним за рішенням Господарського суду Київської області по справі №К4/021-10 від 29.03.2010року, а відповідно до Ухвали Господарського суду Київської області від 25 лютого 2013 року по справі №К4/021-10 було роз'яснення рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2010року, наступним чином.

- Рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1001", що оформлене протоколом №5 від 12.05.2004р., слід вважати недійсним з моменту його прийняття, тобто з 12.05.2004 року.

На думку апелянта рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2010 року у справі № К4/021-10 має зворотну силу, оскільки оскільки рішення спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1001» (код ЄДРПОУ 05521910), що оформлене протоколом № 5 від 12.05.2004р. є недійсним з моменту його вчинення.

В судове засідання представники позивача-2, позивача-3, відповідача-1 та третіх осіб не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

На адресу суду повернулась поштова кореспонденція, направлена на адресу Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство - 1001", Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця" з зазначенням «за закінченням встановленого строку зберігання» та «за зазначеною адресою не проживає».

Згідно абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалами справи. Про це Вищим господарським судом України зазначено в інформаційних листах від 02.06.2006р № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (п.4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (п.15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 « Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (п.23).

У першому з названих листів викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п.., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вислухавши думку представників позивача-1, відповідача-2, відповідача-3, враховуючи, що всі учасники судового процесу повідомлялись належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні за відсутності представників відповідачів позивача-2, позивача-3, відповідача-1 та третіх осіб.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК Укрїни) Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявленими обставинами за своєю правовою природою є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Відповідно до пункту 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи ( тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Таким чином, переглядаючи судове рішення за нововиявленими обставинами, суд повинен в першу чергу встановити наявність тих фактичних даних, існування яких може істотно вплинути на встановлені під час первісного розгляду справи обставини, та дослідити чим засвідчується існування цих фактичних даних.

При цьому, згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України, нововиявленими обставинами є лише фактичні дані, тобто юридичні факти, які згідно з вимогами матеріального закону породжують іншу юридичну оцінку зібраних у справі доказів в порівнянні з тією, що була надана судом під час вирішення спору по суті.

З огляду на зазначене, необхідно розмежовувати новий юридичний факт - нову обставину, існування якої засвідчується новими доказами у встановленому ГПК України порядку, та нову оцінку тих доказів, які вже є наявними у матеріалах справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").

Стаття 112 Господарського процесуального кодексу України не містить переліку обставин, що їх слід вважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи. Тому у вирішенні цих питань слід керуватися правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Однак, головним є те, що не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу ХII ГПК України господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Розглядаючи нововиявлені обставини, суд не досліджує зміст рішення, яке набрало законної сили.

Не можуть бути визнані як нововиявлені обставини викладені в рішенні суду в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), а також юридична оцінка цих обставин та правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норми права.

Також, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановляння рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційної скарзі, або які могли бути встановлені судом.

Частиною першою статті 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні стати відомі заявникові.

Позивач ОСОБА_5 як на підставу для перегляду рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11 за нововиявленими обставинами посилається на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2013 р. прийняте у справі № 911/1411/13, яким визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1001» (далі - ВАТ «КСАТП-1001»), оформлене протоколом загальних зборів від 05.09.2003 р. та протоколом загальних зборів від 02.02.2004 року.

Так рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «КСАТП-1001» від 05.09.2003 р. було, зокрема, обрано Голову правління ВАТ «КСАТП-1001» ОСОБА_8 та членів правління. Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «КСАТП-1001» від 02.02.2004 було обрано спостережну раду ВАТ «КСАТП -1001».

Визнання судом недійсним вищезазначених протоколів є на думку позивача, нововиявленим обставинами, що дають підстави для перегляду рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2004 року, укладеного між ВАТ «КСАТП-1001» та ПП «Сюрприз» та договору від 28.05.2004 p., укладеного між ВАТ «КСАТП-1001» та TOB «Транспортна компанія «Столиця».

Однак, визнання судом недійсним вищезазначених протоколів загальних зборів акціонерів ВАТ «КСАТП - 1001 » не є підставою для перегляду і скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2004р., укладений між ВАТ «КСАТП - 1001» та ПП «Сюрприз» на підставі протоколу загальних зборів ВАТ «Київське державне спеціалізоване автотранспортне підприємство 1001» від 05.09.2003 року, протоколу засідання спостережної ради № 4 від 02.03.2004 року та нотаріально посвідчений державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори.

Тобто, на момент укладення договору купівлі-продажу від 05.03.04 були наявні всі необхідні документи, що підтверджували повний обсяг цивільної дієздатності ВАТ «КСАТП-1001», в особі Голови правління ОСОБА_8, як продавця, та його волевиявлення щодо продажу нерухомого майна.

Пунктом 3.3. абзац 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, aлe, незважаючи на це вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвачення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загачьних зборах, якими затверджено його статут».

Таким чином, сам лише факт визнання судом недійсним протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «КСАТП-1001» від 05.09.2003 р. про призначення Голови правління та складу правління не дає підстав для визнання недійсним договорів, підписаних Головою правління ВАТ «КСАТП-1001» ОСОБА_8, оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2004р. з ПП «Сюрприз», Голова правління ВАТ «КСАТП-1001» ОСОБА_8 мала весь необхідний обсяг повноважень для укладання такого договору.

Крім того, рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2013 р. прийняте у справі № 911/1411/13 не може вважатись нововиявленою обставиною, оскільки, по-перше, воно не існувало на момент розгляду даної справи та винесення 23.06.2010 р. рішення. Також зазначене рішення не встановлює будь-яких істотних обставин для даної справи, з урахуванням яких судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, так як підставою для відмови в позові у даній справі стало те, що позивачі не є суб'єктами, право яких може бути захищено шляхом подання позову про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 28.05.2004 р. та від 05.03.2004 p., оскільки позов заявлено акціонерами ВАТ "КСАТП-1001" фактично в інтересах самого ВАТ "КСАТП-1001", яке було стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна і саме ВАТ "КСАТП-1001" буде набувачем майна в разі проведення двосторонньої реституції.

Одночасно позивачі, як акціонери, не позбавлені права на звернення до акціонерного товариства із позовами про відшкодування можливих збитків.

Колегія не приймає до уваги посилання заявника на ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2013 р. у справі № 21/272-09, від 12.03.2013 р. у справі № К5/047-09, від 25.02.2013 р. у справі № К4/021-10, які винесені в порядку ст. 89 ГПК України, оскільки зазначені ухвали не встановлюють будь-яких обставин, що впливають на прийняте судом рішення від 23.06.2010 р., а є ухвалами про роз»яснення в порядку ст. 89 ГПК України відповідних рішень, які досліджувались місцевим судом під час винесення рішення у справі № 14/113-08/8/9/11 від 23.06.2010 р.

Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, отже господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини ( як факту) і нового доказу ( як підтвердження факту); так не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами (п.2 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»).

Таким чином, позивач ОСОБА_5 звертаючись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не надав суду обставин, які не були відомі господарському суду під час вирішення справи по суті, і які не могли бути поданими суду для прийняття рішення.

Заява позивача не містить нововиявлених обставин, в розумінні вказаних вище норм законодавства, а тому колегія не знаходить підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2013р. у справі № 14/113-08/8/9/11 за нововиявленими обставинами.

Виходячи з вищевикладених обставин, колегія не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11 за нововиявленими обставинами та скасування вказаного рішення.

Колегія також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Господарським судом Київської області не було застосовано п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами». Зокрема, скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 статті 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.

Апелянт посилається на те, що рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2009 р. по справі №К5/047-09, від 14.12.2009 р. по справі №21/272-09, від 29.03.2010 р. по справі №К4/021-10. Однак, зазначене твердження суперечить положенням вищезазначеної Постанови Пленуму ВГС України, оскільки в жодному акті не зазначено про надання цим рішенням суду зворотної сили.

Крім того, нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово (п.1 Розяснення Президії ВГС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26.01.2000 р.).

Рішення Господарського суду Київської області, на які у своїх доводах посилається заявник, стосуються визнання недійсними рішень спостережної ради товариства, які не підпадають під визначення нормативного акту.

Таким чином, положення п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 не можуть бути застосовані до визнаних судом недійсними деяких внутрішніх документів відкритого акціонерного товариства.

Крім того, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи відсутність доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин з якими пов'язується застосування заявленого останнім заходу до забезпечення позову у даній справі, місцевий суд відповідно до ст. 66 ГПК України, дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заяви позивача ОСОБА_5 виходячи з її необґрунтованості, а також відсутності підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2010 р. у справі № 14/113-08/8/9/11 за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва від 08.10.2013р. про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області м.Києва від 08.10.2013р. у справі № 14/113-08/8/9/11 є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, а отже відсутні підстави для її скасування, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 91, 93, 99, 101, 103, 105-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. № 14/113-08/8/9/11 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. № 14/113-08/8/9/11 залишити без змін.

Матеріали справи № 14/113-08/8/9/11 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх