Постанова

від 04.03.2014 по справі 5002-21/4074-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 5002-21/4074-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівВасищака І.М., Чернова Є.В., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача третьої особи прокуратури -Жебраткіна Т.С., -не з'явились, -Гудименко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" (далі - ПВКСП "Агрокапітал") на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі№5002-21/4074-2012 за позовомСімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим до (третя особаПВКСП "Агрокапітал" - Суворівська сільська рада) про відшкодування 146714,70 грн. шкоди, завданої внаслідок засмічення земель ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2013 (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 (судді: Сікорська Н.І., Градова О.Г., Котлярова О.Л.) рішення змінено шляхом стягнення з ПВКСП "Агрокапітал" на користь Державного бюджету України, бюджету АР Крим та місцевого бюджету Суворівської сільської ради шкоду в сумі 146714,70 грн., зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок №33110331700264, МФО 824026, ЄДРПОУ 38006171 за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, відкритий у ДУ ДКУ в АР Крим, м.Сімферополь.

ПВКСП "Агрокапітал" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.22,1166 ЦК України та ст.ст.34,35,79,101 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на безпідставне неприйняття судом апеляційної інстанції в якості додаткових доказів судових рішень у адміністративній справі (постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 у справі №801/4346/13-а за позовом ПВКСП "Агрокапітал" до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища про визнання протиправними дій), до вирішення якої зупиняв розгляд даної господарської справи, оскільки зазначені судові рішення під час розгляду даної справи місцевим господарським судом навіть не були ухвалені, що, на думку заявника, свідчить про поважність причин їх ненадання до суду першої інстанції. Тобто апеляційна інстанція спочатку дійшла висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення адміністративного спору, а після його вирішення не прийняв в якості доказів судові рішення в адміністративній справі лише з мотивів їх прийняття після розгляду судом першої інстанції даної справи. Крім того, вказаними судовими рішеннями у адміністративній справі встановлено незаконність дій Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим щодо проведення перевірки 02.10.2012р., складання акта перевірки від 02.10.2012 та протиправність дій позивача щодо проведення розрахунку та визначення шкоди в розмірі 146714,70 грн., зумовленої засміченням земельних ресурсів внаслідок порушенням природоохоронного законодавства ПВКСП "Агрокапітал". Заявник також вказує встановлення цими судовими рішеннями певних преюдиціальних фактів в розумінні ст.35 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом пропорційного стягнення з відповідача збитків на користь Державного бюджету України, бюджету АР Крим та місцевого бюджету Суворівської сільської ради, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища надано ПВКСП „Агрокапітал" дозвіл №1275 від 30.05.2011 на розміщення відходів у 2012р. (а.с.17 том 1), на звороті якого розміщена таблиця з переліком та кількістю дозволених для розміщення відходів. Зокрема, у п.9 зазначеної таблиці зазначено: „послід пташиний, 4 клас небезпеки, кількість утворення - 784 тон на рік, тимчасове зберігання на підприємстві з наступною утилізацією" .

Проведеною 02.10.2012 року перевіркою встановлено, що в порушення норм чинного законодавства ПВКСП „Агрокапітал", здійснюючи протягом 2012 року господарську діяльність з вирощування птиці - курчат бройлерів кроса КОББ-500 у кількості 75000 голів, на пташнику підприємства, розташованого за адресою: АРК, Сакський район, с.Ліманне, вул.Ліманівська,94-а, у порушення дозволу №1275 від 30.05.2011 Рескомприроди АРК на розміщення відходів у 2012р., здійснив розміщення та зберігання посліду пташиного на непристосованому для цього місці, а саме землях сільськогосподарського призначення на площі 12650кв.м. та у об'ємі понад 100куб.м., з північного боку пташника, навпроти с.Каменоломні, що розташовані за межами населених пунктів Суворівської сільської ради Сакського району, що підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.10.2012 (том 1 а.с.13-23).

Як вбачається з повідомлення міськрайонного управління Держкомзему в м. Саки та Сакському районі АР Крим від 02.10.2012 №3596/01410.1-24 та від 08.10.2012 №3697/010.1-24, категорія земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Суворівської сільської ради Сакського району АРК, між с.Каменоломні та земельною ділянкою з кадастровим номером 01:234:870:00:13:001:0179 за адресою: с.Ліманне, вул.Лімановська,94а, є землями сільськогосподарського призначення з цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка розташована на землях колективної форми власності КСП „Суворовське" відповідно до державного акту серії КМ САК №013, виданого на підставі рішення Сакської районної ради від 20.11.1997р. колективному сільськогосподарському підприємству „Суворовське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є землями власників часток (паїв) КСП "Суворовське" відповідно до сертифікатів на земельну частку (пай) серії КМ№0210073 та серії КМ №0210350 (а.с.15-16 том 1).

При цьому, матеріали справи не містять дозволу на розміщення ПВКСП „Агрокапітал" відходів у 2012р. саме на спірній земельній ділянці, про що зазначив і суд першої інстанції, посилаючись на Закон України "Про відходи", відповідно до норм якого вирішення питань щодо місць розташування об'єктів поводження з відходами є повноваженнями органів місцевого самоврядування за погодженням з місцевими державними адміністраціями та органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3 Методики №149).

При цьому акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464).

Оскаржуючи висновки суду першої інстанції, заявником апеляційної скарги не надано належних та допустимих доказів на спростування факту порушення природоохоронного законодавства, що призвело до засмічення відкритого ґрунту відходами 4 класу небезпеки, та відповідач не довів, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Апеляційна інстанція визнала безпідставними твердження заявника про недоведеність того факту, що використання ПВКСП "Агрокапітал" пташиного (курячого) посліду привело до негативних наслідків, а саме до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків, оскільки предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, але аж ніяк не її забрудненням, що не слід ототожнювати. Чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики №149).

Посилання апелянта на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 у справі №801/4346/13-а за позовом ПВКСП "Агрокапітал" до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища про визнання протиправними дій (а.с.190-195 том 2) та на постанову про закриття кримінальної справи від 02.07.2013 не прийняті апеляційним судом до уваги з огляду на вимоги ст.101 ГПК України, оскільки вказане судове рішення та постанова про закриття кримінальної справи ухвалені вже після прийняття місцевим господарським судом оскарженого рішення, зазначені постанови не були предметом дослідження в суді першої інстанції та відсутня поважність їх ненадання відповідачем до суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд зазначив, що обставини визнання дій Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища протиправними можуть бути предметом розгляду при перегляді рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Дослідивши наданий розрахунок, апеляційна інстанція встановила, що він проведений у повній відповідності з пунктом 5.5 Методики №149, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в сумі 146714,70 грн.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

В основу висновку судів про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у заявленому розмірі покладено виключно акт позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.10.2012 та розрахунок розміру шкоди від 10.08.2012, якими зафіксовано факт засмічення відповідачем прилеглої земельної ділянки сільськогосподарського призначення відходами 4 класу небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди земельним ресурсам у спірній сумі.

Однак, відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього .

В порушення імперативних вимог ч.1 ст.101 ГПК України постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 у справі №801/4346/13-а за позовом ПВКСП "Агрокапітал" до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища про визнання протиправними дій, як додаткові докази (а.с.190-195 том 2), апеляційною інстанцією не оцінено належним чином на предмет з'ясування поважності причин неможливості їх подання до суду першої інстанції, що є істотним процесуальним порушенням.

Вказаними судовими рішеннями у адміністративній справі встановлено незаконність дій Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища АР Крим щодо проведення 02.10.2012р. позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПВКСП "Агрокапітал", складання акта перевірки від 02.10.2012 та протиправність дій позивача щодо проведення розрахунку та визначення шкоди в розмірі 146714,70 грн., зумовленої засміченням земельних ресурсів внаслідок порушенням природоохоронного законодавства ПВКСП "Агрокапітал".

Наведене не виключає наявність підстав вважати, що акт перевірки від 02.10.2012 та розрахунок розміру шкоди від 10.08.2012 передчасно визнано судами в якості належних доказів вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства шляхом засмічення земельної ділянки відходами та завдання шкоди такими діями.

Колегія погоджується з твердженням скаржника про непослідовність та суперечливість висновків апеляційного суду, що полягають спочатку у зупиненні розгляду даної господарської справи ухвалою від 04.07.2013 та в подальшому неприйнятті судом апеляційної інстанції судових рішень у адміністративній справі №801/4346/13-а в якості додаткових доказів.

Та обставина, що зазначені судові рішення під час розгляду даної справи місцевим господарським судом ще не були ухвалені, переконливо свідчить про поважність причин їх ненадання до суду першої інстанції, оскільки станом на дату прийняття рішення від 17.01.2013 відповідач з незалежних від нього причин об'єктивно не міг надати судові рішення у адміністративній справі №801/4346/13-а, які ще навіть не існували.

Крім того, згідно п.3.3 Методики №149 факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів , що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Таким чином, факти забруднення (засмічення) земель мають підтверджуватися вищевказаними доказами в їх сукупності.

Натомість з матеріалів справи не вбачається надання прокурором та позивачем матеріалів адміністративного правопорушення, а без цих документів відсутні підстави стягувати шкоду лише на підставі поданих позивачем акта перевірки та розрахунку збитків. Позивачем та прокуратурою не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про притягнення працівників відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності за забруднення чи засмічення земельних ресурсів. При цьому, апеляційним судом помилково не надано правової оцінки постанові про закриття кримінальної справи від 02.07.2013 (а.с.12-13 том 3), порушеної за фактом забруднення займаних відповідачем земель шкідливими для довкілля речовинами.

Разом з тим, касаційна інстанція не приймає до уваги передчасні твердження заявника про встановлення судовими рішеннями в адміністративній справі певних преюдиціальних фактів в розумінні ст.35 ГПК України, оскільки, по-перше, на відміну від судових рішень в цивільних та господарських справах і вироку в кримінальній справі, рішення в адміністративній справі не входять вичерпного кола підстав звільнення від доказування, передбачених ст.35 ГПК України. По-друге, в абзацах 3 та 4 п.2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо доведеності чи недоведеності завдання шкоди внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідача, його вини, розміру збитків, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111 7 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням саме ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.43,101 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови та передачі справи на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виробничо-комерційного сільськогосподарського підприємства "Агрокапітал" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі №5002-21/4074-2012 скасувати з передачею справи на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: І.Васищак

Є.Чернов