Рішення

від 27.05.2009 по справі 19/579

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/579

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2009 р.Справа № 19/579

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІВС-КМ” м. Сміла Черкаської області    

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-Інвест КНВ” м. Хмельницький

про стягнення 212746,80 грн.

                                                                                                 суддя    Розізнана І.В.

          Представники сторін:

          Позивача :  не з`явився   

          Відповідача : Цапів І.М. за довіреністю від 22.05.09р.

Суть спору:

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.09р. позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.          

29.04.09р. позивач надіслав до суду заяву про зміну позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 120000 грн. основного боргу та 47805,04 грн. пені.

Заява про зміну розміру позовних вимог приймається господарським судом, так як подана відповідно до ст.22 ГПК України та не суперечить законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Відповідач проти позову заперечує, свою позицію виклав в письмовому запереченні. Крім того,  подав заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Позивачем 29.04.09 р. надіслано до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд накласти арешт на рахунки відповідача до виконання останнім грошових зобов'язань перед позивачем. Представник відповідача заперечує проти даного клопотання, вважаючи його необґрунтованим.

Суд, розглянувши дане клопотання, заслухавши заперечення представника відповідача, вважає за необхідне в задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки позивачем не подано належних доказів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

04.01.2007 р. між сторонами укладений договір поставки №2, згідно умов якого позивач зобов'язується виготовляти та відвантажувати меблі (товар), згідно замовлення на кожну окрему партію, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та умовах передбачених договором  (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2  договору здавання-приймання товару за кількістю та якістю проводиться згідно накладної в присутності уповноважених представників сторін. Товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем за кількістю та якістю згідно підписаними сторонами накладними.

Попередня оплата поставки товару становить 50% від вартості замовлення на кожну окрему партію, включаючи ПДВ, проводиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 3 (трьох) банківських днів згідно рахунку фактури. Решта коштів –в день приймання товару (п. 5.2 договору).

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-000033 від 08.02.08р. та №РН-000039 від 15.02.08р. на загальну суму 219570,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.

Згідно підписаного сторонами акту звірки розрахунків станом на 20.05.09р. заборгованість відповідача становить 121000,00 грн. Однак, після зміни розміру позовних вимог позивач просить стягнути 120000 грн. основного боргу.

          Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених у п. 5 договору, відповідач сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення. Тому, позивач нарахував відповідачу 47805,04 грн. пені: на суму заборгованості за отриманий товар по накладній №33 від 08.02.08р. за період з 09.02.08р. по 09.04.09р. - 37416,77 грн., на суму заборгованості за отриманий товар по накладній №39 від 15.02.08р. за період з 16.02.08р. по 21.04.09р. –10388,27 грн.

          Позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 05.12.08 р. в якій поставив вимогу про сплату суми заборгованості у розмірі 212746,80 грн. Проте, вона була залишена без відповіді та задоволення.

22.04.09р. позивач додатково подав суду пояснення в якому повідомив про те, що з 10.11.08р. в платіжних дорученнях платником помилково вказувалося призначення платежу: оплата за меблі згідно накладної №71 від 15.02.08р., однак оплата здійснювалася згідно накладної №33 від 08.02.08р., оскільки накладної №71 від 15.02.08р. не існує.

          В зв'язку з наявною заборгованістю, позивачем подано позов до суду.

          Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного Кодексу України  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)  застосовується позовна давність в один рік.    

Відповідно до ч.ч. 3 –5 ст. 267 ЦК України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

25.05.09р. до суду надійшла заява від відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених у п. 5 договору, відповідач сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Як вбачається з платіжних доручень та пояснень позивача, відповідач здійснював оплату за поставлений товар згідно накладної №33 від 08.02.08р., за товар поставлений  згідно накладної №39 від 15.02.08р. оплата не здійснювалася.

За таких обставин, правомірними є вимоги позивача щодо стягнення пені, нарахованої за перших шість місяців з часу прострочення виконання грошового зобов'язання та пред'явленої до стягнення протягом року, а саме:

1) по накладній №33 від 08.02.08р.:

з 23.03.08р. по 30.07.08р. на суму боргу 153758,00 грн. –12384,66 грн. пені;

з 31.07.08р. по 04.08.08р. на суму боргу 151758,00 грн. –398,05 грн. пені;

з 05.08.08р. по 08.08.08р. на суму боргу 148758,00 грн. –292,64 грн. пені.

2) по накладній №39 від 15.02.08р. за період з 23.03.08р. по 15.08.08р. пеня в розмірі 3442,34 грн.

Всього 16517,69 грн. пені.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення  120000,00 грн. основного боргу та 16517,69 грн. пені обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

В решті позовних вимог необхідно відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

           Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІВС-КМ” м. Сміла Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-Інвест КНВ” м. Хмельницький про стягнення 167805,04 грн.  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-Інвест КНВ”, м. Хмельницький (вул. Кам'янецька, 11, код 32402315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІВС-КМ” м. Сміла Черкаської області (вул. Артема, 119, код 32778275) –120000,00 грн. основного боргу, 16517,69 грн. пені, 1365,18 грн. державного мита, 96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                    Суддя                                                                      І.В. Розізнана

Віддрук. 3 прим.:  

1. до справи; 2. позивачу; 3. відповідачу.