4/374-ПД-08
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 р. № 4/374-ПД-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивача:не з'явився
відповідачів:1. Короля О.В. дов. №1д-05/09 від 22.05.2009 р.Кравченка В.В. –директора,2. не з'явився
третіх осіб:1. Ващука Я.В. дов б/н від 20.04.2009 р.2. не з'явився
прокурораГромадського С.О. –прокурора відділу Генпрокуратури України
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу (скарг)Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Спектр"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р.
у справі№4/374-ПД-08 господарського суду Херсонської області
за позовомПрокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Цюрупинської райради
до1.Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Спектр"2.Цюрупинської районної центральної лікарні
3-ті особи1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "МЕД –СИТИ"2. Цюрупинська міська рада
про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити приміщення
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Цюрупинського району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Цюрупинської райради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма (надалі ТОВ КФ) "Спектр" та Цюрупинської районної центральної лікарні, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Медичний центр "МЕД –СИТИ", про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди приміщення та зобов'язання ТОВ КФ "Спектр" звільнити приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Цюрупинська райлікарня не мала права укладати спірний договір, оскільки приміщення лікарні є комунальною власністю Доповідач: Шаргало В.І.
і орендодавцем комунального майна є органи місцевого самоврядування; разом з тим при укладенні договору не дотримано вимог закону щодо істотних умов договору.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.09.2008 року (суддя Ємленінова З.І.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року (судді: Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д., Хуторной В.М.), позов задоволений частково, зобов'язано ТОВ КФ "Спектр" звільнити приміщення площею 8,2 кв.м., що в будівлі райлікарні по вул. Комунарів, 85 в м. Цюрупинську. В решті позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що у спірному договорі відсутні істотні умови, зокрема щодо предмету позову, тому договір є неукладеним, а відтак ТОВ КФ "Спектр" безпідставно займає назване приміщення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ КФ "Спектр" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 10, 12 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", норм Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, Закону України "Про прокуратуру", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скарга мотивована посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів того, що райрада є власником приміщення лікарні, а саме: свідоцтва про право власності, разом з тим, висновок суду про те, що сторони при укладенні договору не досягли всіх істотних умов спростовується наявними у справі документами.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників відповідача, третьої особи, прокурора, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення", з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
За правилами ч.1 ст. 284 названого Господарського кодексу істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
З наведеного вбачається, що при укладенні господарського договору сторони у будь-якому разі повинні погодити предмет, ціну, та строк дії договору, як-то і передбачено правилами ст. 180 Господарського кодексу України.
Господарськими судами встановлено, що 01.08.2006 року між Цюрупинською райлікарнею (Орендодавець) та ТОВ КФ "Спектр" (Орендар) підписаний договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 18 кв.м., розташованого в будівлі лікарні, для використання з метою роздрібної торгівлі медикаментами.
Досліджуючи зміст названого договору, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що договір є неукладеним з огляду на те, що всупереч нормам вищенаведеного законодавства сторони не досягли згоди стосовно істотних умов договору, а саме: предмета оренди, оскільки у договорі оренди не вказано на якому поверсі і в якому корпусі райлікарні надається приміщення. За зазначеній підставі суди відмовили в задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсним спірного договору.
Однак, колегія вважає, що такий висновок господарського суду є недостатньо обґрунтованим з огляду на наступне.
У пункті першому договору зазначено, що Орендодавець передає Орендар нежилі приміщення площею 18 кв. м., розміщені в поліклініці центральної районної лікарні.
В матеріалах справи відсутні докази того, що в місті Цюрупинську у райлікарні є кілька поліклінік, які мають іншу адресу ніж вул. Комунарів, 85. Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав Орендареві орендоване приміщення. Акт підписаний обома представниками сторін за договором.
Поряд з цим, пунктом 1.3 договору визначений строк оренди –з 01.08.2006 року по 01.07.2007 року.
За змістом розділу 4 договірна ціна за оренду приміщень сплачується з розрахунку 3,19 грн. за кв.м. з ПДВ щомісячно до 10 числа поточного місяця. При цьому орендар сплачує комунальні платежі за вказане приміщення. За невиконання зобов'язання щодо сплати оренди встановлена відповідальність у вигляді пені.
Крім того, кожного місяця Орендар на користь Орендодавця здійснює щомісячні відрахування в розмірі 250 грн. (п. 8.2 договору).
Амортизаційні відрахування здійснюються відповідно до умов розділу 5 цього договору.
З наведених умов договору вбачається, що сторони визначили предмет договору, оскільки орендоване приміщення передане за актом приймання –передачі, з 2006 року відповідач-1 користувався орендованим приміщенням; пунктами 4.1 та 8.2 визначена ціна договору, пунктом 1.3 визначений термін дії договору, розділом 5 договору визначено порядок використання амортизаційних відрахувань; пунктом 3.15 встановлено обов'язок орендаря застрахувати приміщення; пунктом 3.6 визначено право Орендодавця контролювати стан орендованого приміщення.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Договір підписаний представниками Орендаря і Орендодавця.
Таким чином вищезазначений висновок суду зроблений всупереч нормам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, без повного дослідження обставин справи.
Крім того, ні прокурор, ні позивач, заявляючи вимоги про визнання договору недійсним, не посилалися на неукладеність договору, як на підставу позовних вимог. Належним чином такий вихід за межі позовних вимог судами попередніх інстанцій не мотивований.
Предметом спірного договору була оренда приміщення розміром 18 кв. м., такого ж розміру приміщення передавалося за актом приймання-передачі.
Визнаючи спірний договір оренди приміщень площею 18 кв. м. неукладеним та роблячи висновок про те, що ТОВ КФ "Спектр" безпідставно займає ці приміщення, суд зобов'язує останнього звільнити приміщення лише площею 8,2 кв. м. Щодо решти приміщення чи його частини ніяких рішень судами не прийнято. Дійсний розмір орендованого відповдіачем-1 приміщення чи кількох приміщень судами не досліджувався. Питання чи можливе в майбутньому самостійне використання іншими особами звільненої рішенням суду частини приміщення площею 8.2 кв. м. залишене поза увагою.
У зв'язку з викладеним колегія вважає, що постановлені у справі рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Спектр" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 24.09.2008 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2009 р. у справі №4/374-ПД-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2009 |
Оприлюднено | 05.06.2009 |
Номер документу | 3754056 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Шаргало В.Ш.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні