Постанова

від 27.02.2014 по справі 30/26-16/456

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р. Справа№ 30/26-16/456

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва": представник - Походзяєв С.О. - за довіреністю,

від ТОВ "Маттадор": не з'явився,

від ТОВ "Компанія "Лізинговий дім": представник - Орєхов Р.В. - за довіреністю,

від ПП "Два "Я"-Універсал": не з'явився,

від ТОВ "Укрдрук": представник - Жуковський О.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р.

у справі № 30/26-16/456 (головуючий суддя Трофименко Т.Ю., судді Борисенко І.І., Гавриловська І.О.)

за позовом Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор", м. Одеса

про визнання права власності,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

до 1. Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва", м. Київ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор", м. Одеса

про визнання договору недійсним та витребування майна,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал", м. Львів

до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва", м. Київ

про витребування майна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук", м. Донецьк,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 р. у справі № 30/26-16/456, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 р. в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, позов третьої особи з самостійними вимогами задоволено повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 р. скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р., рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. скасовано, заява Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. залишено в силі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. позовні вимоги Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" задоволено повністю.

Визнано право власності Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile.

Стягнуто з ТОВ "Маттадор" на користь Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про визнання недійсним договору лізингу та витребування поліграфічного обладнання Shinohara 75 V H Pile з чужого незаконного володіння відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013 р. додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.12 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.12 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі №30/26-16/456 позовні вимоги Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" задоволено повністю.

Визнано право власності Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на п"ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" на користь Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та витребування п"ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням відмовлено.

В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Приватного підприємства "Два "Я"-"Універсал" про витребування п"ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Два "Я"-Універсал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним, висновки, що містяться у мотивувальній частині рішення, не відповідають матеріалам справи та наявним у справі доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає безумовному скасуванню, доводи апеляційної скарги мають слушність та повинні бути взяті до уваги.

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, а всі її доводи такими, що не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Інші особи, які беруть участь у справі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представник Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" в судових засіданнях 20.02.2014 р. та 27.02.2014 р. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" в судових засіданнях 20.02.2014 р. та 27.02.2014 р. з вимогами апеляційної скарги погодився, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал" в судовому засіданні 20.02.2014 р. вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення. Після оголошення перерви, в судове засідання, призначене на 27.02.2014 р. представник Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал" не з'явився.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" в судових засіданнях 20.02.2014 р. та 27.02.2014 р. з вимогами апеляційної скарги погодився, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маттадор" явку свого представника в судове засідання не забезпечило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників ТОВ "Маттадор" та ПП "Два "Я"-Універсал" в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маттадор" (лізингоодержувач) укладено договір №384/1207 фінансового лізингу (оренди), відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в фінансовий лізинг майно, а саме: поліграфічне обладнання Shinohara 75 V Н.

Згідно пункту 7.5 договору №384/1207, відповідач під час лізингу майна не має права продавати, обтяжувати, передавати в заставу третім особам без письмової згоди лізингодавця, чи іншим способам відчужувати майно чи будь-яку його частину, чи допустити виникнення права відчуження майна чи будь-якої її частини.

Частиною 3 пункту 5.2 договору 384/1207 встановлено, що передача у власність лізингоодержувача майна - поліграфічного обладнання Shinohara 75 V H Pil здійснюється за актом прийому-передачі в строк не пізніше 5 днів після виконання умов договору - сплати лізингових платежів в повному обсязі лізингоодержувачем.

Втім, всупереч умовам договору №384/1207 від 24.12.2007 року лізингоодержувачем - ТОВ "Маттадор" 17.03.2008 року з підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" був укладений договір №34/1703 фінансового лізингу (оренди), за умовами якого позивач (лізингоодержувач за договором) отримав від відповідача (лізингодавця) майно: поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pil, технічні характеристики якого зазначені в додатку №1 до договору.

Відповідно до умов п.п. 2.1, 2.3 договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі, розмір, спосіб, форма і строки внесення яких визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору.

Згідно з п.п. 3.3, 3.5 договору лізингодавець повинен передати майно лізингоодержувачу протягом 10 днів від дня підписання даного договору за актом прийому-передачі (додаток № 2), який підписують уповноважені представники сторін.

У грудні 2009 року підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" про визнання права власності на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pil за позивачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо передачі спірного майна.

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулося до Господарського суду міста Києва як третя особа, що заявляє самостійні вимоги у справі з позовом до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та ТОВ "Маттадор" про визнання недійсним договору лізингу №34/1703 від 17.03.2008 року та витребування від підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та передачу ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням.

ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" зазначає, що позивач та відповідач за первісним позовом уклали договір фінансово лізингу №34/1703 від 17.03.2008 року без належних правових підстав, з істотним порушенням вимог чинного законодавства, чим порушили права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Компанія "Лізинговий дім", як власника майна, що є предметом їх договірних правовідносин, а тому на думку третьої особи, договір №34/1703 від 17.03.2008 року підлягає визнанню недійсним.

У жовтні 2013 р. Приватне підприємство "Два "Я"-Універсал" звернулося до Господарського суду міста Києва як третя особа, що заявляє самостійні вимоги у справі з позовом до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про витребування п'ятифарбової аркушевої офсетної машини SHINOHARA 75V з опційним оснащенням.

Позовні вимоги Приватне підприємство "Два "Я"-Універсал" мотивує тим, що ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» уклало з ТОВ «Укрдрук» договір фінансового лізингу №11/0412 від 11.04.2012 р., відповідно до умов якого передало спірне майно лізингоодержувачу. Згідно з Договором про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги №ЗС-11/0412 від 10.10.2012 р. ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» відступило всі свої права з Договором фінансового лізингу №11/0412 від 11.04.2012 р. ПП «Два «Я»-Універсал». Останнє повністю розрахувалось за відступлене право та до нього перейшло право власності на спірне майно.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва", задоволення частково позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", задоволення повністю позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал".

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене вище, договір фінансового лізингу (оренди) №34/1703 від 17.03.2008 року є оспорюваним правочином, оскільки його недійсність прямо законом не встановлена.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Нормами статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" регламентовано, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Предметом лізингу за договором №384/1207 від 24.12.2007 року є спірне майно отримане ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" у власність за договором поставки №38/1207-КП та накладною №РН-0000003 від 11.03.2008 року, на виконання заявки ТОВ "Маттадор" та з метою укладення договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008 року.

У відповідності до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг).

Нормами статті 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За матеріалами справи колегією суддів встановлено, що ТОВ "Маттадор" в момент укладення договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008 року з підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення вказаного правочину.

Відповідно до вимог чинного законодавства, відповідач при укладенні договору №34/1703 від 17.03.2008 року, виступаючи лізингодавцем, повинен мати майно - предмет лізингу на праві власності, а не у платному користуванні.

Так, для вирішення спору про визнання договору недійсним, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на зазначене вище, при укладенні договору №34/1703 від 17.03.2008 року відповідач за первісним позовом, який виступає в якості лізингодавця, не був власником та не мав повноважень від імені власника розпоряджатися майном, а тому наявні підстави для визнання договору №34/1703 від 17.03.2008 року, укладеного між підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та товариством з обмеженою відповідальністю "Маттадор", недійсним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Нормами частини 1 статті 236 ЦК України регламентовано, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, п'ятифарбова аркушева офсетна машина Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням перебуває у володінні позивача - Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", оскільки передана йому на виконання умов договору лізингу №34/1703 від 17.03.2008 року за актом приймання-передачі від 27.03.2008 року.

Однак, 11.04.2012 р. ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» уклало з ТОВ «Укрдрук» договір фінансового лізингу №11/0412, відповідно до умов якого передало спірне майно лізингоодержувачу.

В наступному 10.10.2012 р. між ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» (лізингодавець), ПП «Два «Я»-Універсал» (новий лізингодавець) та ТОВ «Укрдрук» (лізингоодержувач) укладено Договір про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги №ЗС-11/0412 від 10.10.2012 р., за умовами якого ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» відступило всі свої права з Договором фінансового лізингу №11/0412 від 11.04.2012 р. ПП «Два «Я»-Універсал». Останнє повністю розрахувалось за відступлене право, що підтверджено, зокрема, листом ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» від 17.12.2012 р. №251.

Отже до ПП «Два «Я»-Універсал» перейшло право власності на спірне майно.

Оскільки договір лізингу №34/1703 від 17.03.2008 року є недійсним, тому вимоги ПП «Два «Я»-Універсал» про витребування від підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та передачу ПП «Два «Я»-Універсал» п'ятифарбової аркушевої офсетної машини 75 V з опційним оснащенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно, підлягає залишенню без задоволення позовна вимога ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» про витребування на його користь від підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" п'ятифарбової аркушевої офсетної машини 75 V з опційним оснащенням, оскільки ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» добровільно відступило всі свої права з Договором фінансового лізингу №11/0412 від 11.04.2012 р. ПП «Два «Я»-Універсал».

Розглядаючи позовні вимоги підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" до ТОВ "Маттадор" про визнання права власності на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pil, колегія суддів дійшла до висновку, що дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Позивач вказує на те, що 01.12.2009 року він виконав всі умови договору №34/1703 від 17.03.2008 року, зокрема, відповідно до п. 5.2 договору, прийняв майно, що підтверджується актом прийому-передачі, своєчасно та в повному обсязі за погодженим графіком виплатив лізингові платежі відповідно до умов договору, що підтверджується випискою банку Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк"в м. Києві по рахунку та векселем.

Враховуючи, що договір фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008 року, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог є недійсним, тому вимоги позивача про визнання права власності на майно, набуте на підставі правочину, недійсність якого встановлена судом, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідач відчужив майно поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pil, надане йому за договором лізингу №384/1207 у платне користування, не будучи власником цього майна.

У зв'язку з цим, судова колегія вважає неспроможними доводи скаржника про те, що підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" є добросовісним набувачем спірного майна.

Так, позивач знав, принаймні, повинен був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, а тому він вважається недобросовісним.

Позивач по грубій необережності не взяв до уваги, що відповідач не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для вчинення вказаного правочину, оскільки з даної обставини ясно вбачається, що річ відчужується неправомірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем - підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" не надано докази та належним чином не доведено правомірність своїх позовних вимог, а тому його позов задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що юридичний факт щодо проведення позивачем підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", повної оплати за договором фінансового лізингу (оренди) № 34/1703 від 17.03.2008 р. встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року в цій же справі, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року в цій же справі, 27.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маттадор", Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"був укладений Договір поруки №27/09, за яким ТОВ "Енергополіс", як поручитель, зобов'язалось безвідклично та безумовно сплатити ТОВ "Маттадор" за його першою вимогою необхідні платежі за Договором фінансового лізингу №34/1708 від 27.03.2008р. загальною сумою 3 731 284,97 грн.

Платіжним дорученням №22 від 11.03.2009р. поручителем ТОВ "Енергополіс" був здійснений відповідачеві лізинговий платіж на суму 100000,00 грн.

Також згідно Додаткової угоди №1 від 27.11.2009р. до Договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008р. позивач та відповідач домовились, що у зв'язку з відсутністю можливості погасити заборгованість по розрахунках, вказаних в Додатку №3 до Договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008р., в забезпечення заборгованості лізингоодержувач (позивач по справі) видає лізингодавцю (відповідачеві по справі) свій простий вексель на пред'явника на суму 3 637 773,51 грн. (номер бланка векселя 3003359326).

22 грудня 2009р. відповідач продав ТОВ "Енергополіс"за Договором б/н вексель №3003359326 від 01.12.2009р., виписаний позивачем на відповідача номінальною вартістю 3 637 773,51 грн.

В матеріали справи позивачем надані платіжні доручення №99 від 25.12.2009р. на суму 650 000,00 грн. та №98 від 24.12.2009р. на суму 650 000,00 грн., які свідчать про сплату ТОВ "Енергополіс" грошових коштів на загальну суму 1 300 000,00 грн. ТОВ "Маттадор" та які, в свою чергу, на думку Господарського суду міста Києва, одночасно є оплатою лізингових платежів позивача, так як проданий ТОВ "Енергополіс" вексель був виданий позивачем в забезпечення заборгованості по Договору фінансового лізингу.

Отже, у своєму рішенні від 08.12.2011 р. Господарський суд міста Києва дійшовши висновку, що платіжні доручення №99 від 25.12.2009р. на суму 650 000,00 грн. та №98 від 24.12.2009р. є оплатою лізингових платежів позивача, так як проданий ТОВ "Енергополіс" вексель був виданий позивачем в забезпечення заборгованості по Договору фінансового лізингу, фактично зробив оцінку певних обставин справи. А тому зазначену оцінку певних обставин справи у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. слід відрізняти від преюдиціальних фактів.

Колегія суддів зазначає, що за умовами Договору фінансового лізингу №34/1703 від 17 березня 2008 року (пункт 2.4.) передбачено здійснення оплати лізингових платежів шляхом перерахування належних сум на рахунок Лізингодавця (ТОВ «Маттадор»). Тобто Договір №34/1703 не передбачає проведення розрахунків векселем.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відсутність зазначених договірних умов означає, що в такому випадку вексель не виступає засобом платежу, а може розцінюватись лише як борговий документ.

Отже, свої зобов'язання Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" перед ТОВ «Маттадор» не виконало, оскільки відсутні докази оплати векселя.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до приписів п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З огляду на вказані приписи законодавства, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" сплачені ним судові витрати, а саме: 85 грн. державне мито за позовні вимоги про визнання договору недійсним, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12750 грн. державного мита, сплаченого за розгляд касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 р. у даній справі.

Також, з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на користь Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал" підлягає стягненню понесені ним судові витрати, а саме: 28999,64 грн. судовий збір за розгляд позовної заяви, 14499,82 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі № 30/26-16/456 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" про визнання права власності відмовити повністю.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" про визнання договору недійсним та витребування майна задовольнити частково.

Визнати недійсним договір лізингу №34/1703 від 17.03.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маттадор" (65000, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-А, офіс 203, ідентифікаційний код 16307380) та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-Б, ідентифікаційний код 30382690).

В іншій частині в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" відмовити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал" до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про витребування майна задовольнити повністю.

Витребувати від Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-Б, ідентифікаційний код 30382690) та передати Приватному підприємству "Два "Я"-Універсал" (79057, м. Львів, вул. Євгена Коновальця, 103, офіс 604, ідентифікаційний код 34857651) п'ятифарбову аркушеву офсетну машину SHINOHARA 75V з опційним оснащенням.

Стягнути з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-Б, ідентифікаційний код 30382690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м. Львів, вул. Євгена Коновальця, 103, офіс 605, ідентифікаційний код 31730064) судові витрати в розмірі 13071 (тринадцять тисяч сімдесят одна) грн.

Стягнути з Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86-Б, ідентифікаційний код 30382690) на користь Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал" (79057, м. Львів, вул. Євгена Коновальця, 103, офіс 604, ідентифікаційний код 34857651) судові витрати в розмірі 43499 (сорок три тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 46 (сорок шість) коп.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №30/26-16/456 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Г.В. Корсакова

М.Л. Яковлєв