Постанова

від 04.03.2014 по справі 904/4024/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 904/4024/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: прокуратуриСіромашенко Р.Л. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачаФілоненко Л. Г. - довіреність від 20.06.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово- будівельного кооперативу "Чайка" на постановувід 10.10.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/4024/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомНовомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради до Житлово- будівельного кооперативу "Чайка" пророзірвання договору оренди землі В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 р. Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ЖБК "Чайка" про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1096 га, яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка, Новомосковський район, Дніпропетровської області на території Піщанської сільради, який укладений 27.12.2010 р. між Піщанською сільською радою та ЖБК "Чайка";

- зобов'язання ЖБК "Чайка" повернути Піщанській сільській раді передану за договором земельну ділянку.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 52, 61, 62, 63 Земельного кодексу України, статей 87, 88 Водного кодексу України, статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обґрунтовані тим, що за умовами спірного договору ЖБК "Чайка" в оренду була передана земельна ділянка для рекреаційних цілей, а саме облаштування пляжу, проте, відповідно до акта державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 24.04.2013 р., на орендованій ділянці впритул до води відповідачем розпочато будівництво ангару (елінгу) для човнів, що суперечить умовам договору щодо цільового використання земельної ділянки, порушує вимоги законодавства.

У відзиві на позовну заяву ЖБК "Чайка" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що земельна ділянка відповідачем використовується за цільовим призначенням, оскільки визначення терміну "рекреація" надано у Положенні про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно - заповідного фонду України, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.06.2009 р. № 330, за яким рекреація - це відновлення за межами постійного місця проживання розумових, духовних і фізичних сил людини, що здійснюється шляхом загальнооздоровчого, культурно - пізнавального відпочинку, туризму, оздоровлення тощо, а рекреаційною діяльністю відповідно до цього Положення є катання на водних лижах, прогулянки на човнах, катамаранах тощо, отже, як зазначав відповідач, оскільки елінг є спорудою, що забезпечує зберігання плавзасобів, які використовуються членами кооперативу, відповідачем не порушене цільове використання наданої в оренду земельної ділянки.

Крім того, як зазначав відповідач будівництво ангару (елінгу) ним здійснювалось у відповідності до затвердженої контролюючими органами проектною документацією, а прокурором не надано доказів порушення відповідачем норм чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 р. (суддя Мартинюк С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт порушення відповідачем умов договору та порушення статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі", а будівництво ангару для човнів (елінгу) на спірній земельній ділянці не суперечить вимогам статті 91 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України.

За апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Євстигнеєв О.С., Науменко І.М., Кузнецов В.О.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.10.2013 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, розірвав договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1096 га (кадастровий номер 1223285500:04:015:0003), яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області на території Піщанської сільської ради, що укладений 27.12.2010 р. між Піщанською сільською радою та ЖБК "Чайка" та зобов'язав ЖБК "Чайка" повернути Піщанській сільській раді земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що відповідач, розпочавши будівництво елінгу без отримання письмової згоди орендодавця у відповідності до пункту 21 договору, порушив умови цього договору оренди, що є підставою для його розірвання та повернення земельної ділянки сільській раді.

ЖБК "Чайка" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначає, що на декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованій в Інспекції державного архібудконтролю, міститься відбиток печатки Піщанської сільської ради, що свідчить про повідомлення орендодавця про будівництво елінгу, що також підтверджується і наданою до суду апеляційної інстанції довідкою № 11/3,1-410від 10.10.2013 р. виданою Піщанською сільською радою про повідомлення позивача про будівництво та надання ним згоди. Отже, станом на винесення апеляційним судом оскаржуваної постанови письмова згода орендодавця на будівництво об'єкту була і дана обставина відповідає вимогам статті 25 Закону України "Про оренду землі".

Заявник касаційної скарги вказує на те, що за спірним договором ним в оренду отримана земельна ділянка рекреаційного призначення, а позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що надана відповідачу в оренду земельна ділянка віднесена до водоохоронної зони та прибережних захисних смуг, проте, в силу приписів статей 87 та 88 Водного кодексу України водоохоронні зони та прибережні захисні смуги встановлюються за спеціально узгодженими проектами, які на день винесення оскаржуваної постанови не затверджувались, що підтверджується листом Департаменту охорони природних ресурсів Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.2013 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача , пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, на підставі рішення Піщанської сільської ради №16-24/ІV від 16.09.2005 року між Піщанською сільською радою (орендодавець) і ЖБК "Чайка (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 27.12.2010 року, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рекреаційних цілей (облаштування пляжу), яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області на території Піщанської сільської ради.

Відповідно до пунктів 2 та 6 договору, в оренду передана земельна ділянка, загальною площею 0,1096 га, в т.ч. 0,1096 га - рекреаційного використання (облаштування пляжу) за рахунок земель не наданих у власність або користування. Цільове призначення орендованої земельної ділянки: для рекреаційного використання. Договір укладено на 49 років, починаючи з дня його державної реєстрації.

Пунктом 13 договору передбачено, що орендар використовує земельну ділянку тільки за цільовим призначенням та проводить поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видам використання.

Відповідно до пункту 17 договору, орендар має право здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво будь-яких споруд на орендованій земельній ділянці.

Згідно з пунктом 20 договору, на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. На орендованій земельній ділянці забороняється: розорювання земель, а також садівництво та городництво; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва, полів фільтрації, тощо; миття та обслуговування транспортних засобів та техніки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.12.2010 р. між Піщанською сільською радою та ЖБК "Чайка" та зобов'язання відповідача повернути Піщанській сільській раді передану за договором земельну ділянку, з посиланням на приписи статей 52, 61, 62, 63 Земельного кодексу України, статей 87, 88 Водного кодексу України, статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", з огляду на здійснення відповідачем на орендованій земельній ділянці будівництва ангару (елінгу) для човнів впритул до води, що суперечить умовам договору щодо цільового використання земельної ділянки, порушує вимоги законодавства та умови договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку передбачено статтею 143 Земельного кодексу України у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт а) вказаної норми).

За приписами чинного законодавства, у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки необхідним є врахування, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, наявні правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". При цьому, підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а про невиконання орендарем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити відповідні документи, складені уповноваженими органами, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що ЖБК "Чайка" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області подано декларацію про початок будівельних робіт безкаркасного, безфундаментального ангару (елінгу) для човнів, на укладочних плитах із защепленням за адресою: Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Лісна, б.16, яка була прийнята Інспекціїєю та зареєстрована 12.10.2012 р., при цьому, як зазначено судом Піщанська сільська рада підтвердила той факт, що була попереджена відповідачем про початок будівельних робіт та не заперечувала щодо початку будівельних робіт.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ЖБК "Чайка" у встановленому законом порядку задекларував початок будівництва елінгу, тобто будівництво останнім здійснювалося у порядку, встановленому чинним законодавством на його початок, проте, пункт 21 договору оренди земельної ділянки від 27.12.2010 р. передбачає наявність письмової згоди орендодавця на будівництво, яка орендодавцем не надавалась.

Здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки судом апеляційної інстанції було зазначено, що обізнаність орендодавця про початок будівництва не є письмовою згодою в розумінні укладеного сторонами договору, а надана представником відповідача в судове засідання 10.10.2013 р. довідка Піщанської сільської ради не може розцінюватися як згода на будівництво, оскільки вказана довідка видана безпосередньо перед судовим засіданням і згода орендодавця була відсутня як на момент початку будівництва, так і на момент подання позову і прийняття рішення господарським судом.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 вказаного Кодексу).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилались суди під час розгляду справи, встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 1, 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 цього Кодексу встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи та відхиляючи довідку Піщанської сільської ради від 10.10.2013 р. № 11/3,1-410, у якій сільською радою вказано про повідомлення (в/х 7/225 від 19.12.2012 р.) відповідачем про початок виконання будівельних робіт безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів за адресою: вул. Лісна поблизу будинку 16 с Новоселівка та відсутність заперечень ради в межах чинного законодавства про початок будівельних робіт (том 2 а.с. 64), судом апеляційної інстанції не було з'ясовано питання стосовно здійснення такого повідомлення від 19.12.2012 р., про яке зазначається позивачем у вказаній довідці, а відтак і не з'ясовані обставини щодо наявності правових підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами 27.12.2010 р., виходячи з приписів чинного законодавства, умов договору та з огляду на визначені прокурором у позовній заяві підстави для розірвання договору.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, які, в свою чергу, обмежуються особливостями розгляду справи в апеляційній інстанції, які випливають із меж перегляду справи відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з приписів процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами.

В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 43, 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. у справі № 904/4024/13 господарського суду Дніпропетровської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач