Постанова

від 15.07.2014 по справі 904/4024/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 року Справа № 904/4024/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Пархоменко Н.В.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Хоменко О.А., довіреність № б/н від 30.10.2013р.,

від відповідача: представник Філоненко Л.Г., довіреність № 7 від 20.06.2013р.,

за участю прокурора: прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Слюсар Я.В., посвідчення № 001420 від 27.08.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 року у справі № 904/4024/13

за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради, с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області

до Житлово-будівельного кооперативу "Чайка", с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області

про розірвання договору оренди земельної ділянки та про спонукання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради до Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" про:

розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1096 га (кадастровий номер 1223285500:04:015:0003), яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області на території Піщанської сільської ради, укладеного 27.12.2010 року між Піщанською сільською радою та Житлово-будівельним кооперативом "Чайка", зареєстрованого у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.2011 року за № 122328594000001;

зобов'язання Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" повернути Піщанській сільській раді земельну ділянку загальною площею 0,1096 га (кадастровий номер 1223285500:04:015:0003), яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області на території Піщанської сільської ради.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 року у справі № 904/4024/13 (суддя Мартинюк С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки, спір про розірвання якого вирішується у даній справі, передбачає право орендаря (відповідача) здійснювати у встановленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця (позивача) будівництво будь-яких споруд на орендованій земельній ділянці, цільове призначення якої - для рекреаційного використання; в жовтні 2012 року на підставі проектної документації та Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та доведеної до позивача, щодо якої позивач не надав заперечень та зауважень, відповідачем розпочато будівництво об'єкту "Безкаркасного, безфундаментального ангару (елінгу) для човнів, на укладочних плитах з защепленням"; у відповідності до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" елінг, будівництво якого розпочато, є гідротехнічною спорудою як споруда, що підпадає під вплив водного середовища. Враховуючи наведені обставини, приписи п. 1.1., п. 2.5. Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.06.2009 року № 330, якими надане визначення поняття "рекреація", основні види рекреаційної діяльності у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, місцевий господарський суд дійшов висновків, що дії відповідача щодо будівництва елінгу не порушують цільового призначення земельної ділянки, що будівництво ангару для човнів (елінгу) на орендованій земельній ділянці не порушує вимоги ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними у порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, заступник прокурора просить скасувати зазначене вище рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 року у справі № 904/4024/13 скасовано; прийнято нове рішення; позовні вимоги задоволено; розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1096 га (кадастровий номер 1223285500:04:015:0003), яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області на території Піщанської сільської ради, що укладений 27.12.2010 року між Піщанською сільською радою і Житлово-будівельним кооперативом "Чайка" та зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.2011 року за №122328594000001; зобов'язано Житлово-будівельний кооператив "Чайка" повернути Піщанській сільській раді земельну ділянку загальною площею 0,1096 га (кадастровий номер 1223285500:04:015:0003), яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області на території Піщанської сільської ради; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" на користь державного бюджету 1 720 грн. 50 коп. судового збору (у тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року у справі № 904/4024/13 господарського суду Дніпропетровської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду; касаційну скаргу задоволено частково.

Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи, за результатами якого суддею - доповідачем визначено суддю Коваль Л.А.

В обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі, заступник прокурора Дніпропетровської області (далі - прокурор) зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, посилаючись на приписи Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, оскільки спірна земельна ділянка, щодо якої укладено договір оренди, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення. За доводами прокурора, в силу приписів, наведених у статтях 43, 44, 50, 51 Земельного кодексу України, на відміну від земель природно-заповідного фонду, землі рекреаційного призначення мають інше походження та порядок їх використання, охорони, відтворення тощо. За таких обставин, на думку прокурора, судом невірно зроблено висновок щодо цільового призначення земельної ділянки. Також, прокурор посилається на ті обставини, що відповідно до умов договору, укладеного з позивачем, відповідач отримав в оренду земельну ділянку для рекреаційних цілей (облаштування пляжу); цим же договором на відповідача покладено обов'язок використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням та проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання. Прокурор зазначає, що договір оренди земельної ділянки передбачає право орендаря здійснювати у встановленому законодавством порядку будівництво будь-яких споруд на орендованій земельній ділянці, але лише за письмовою згодою орендодавця; при цьому, договором передбачено певні обмеження щодо земельної ділянки, зокрема, її використання за цільовим призначенням, а також щодо орендованої земельної ділянки забороняється розорювання земель, садівництво та городництво, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів та техніки. Однак, за доводами прокурора, всупереч наведеному, розпочавши на земельній ділянці рекреаційного призначення будівництво елінгу, не отримавши письмовий дозвіл орендодавця на здійснення такого будівництва, який повинен оформлюватись рішенням Піщанської сільської ради, без внесення змін до договору оренди, відповідач допустив порушення умов договору оренди земельної ділянки. Допущені відповідачем порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо будівництва елінгу без отримання письмової згоди орендодавця, щодо невиконання встановлених договором обмежень (обтяжень) та встановленого режиму використання земельної ділянки спростовують, як стверджує прокурор, висновки місцевого господарського суду про недоведеність факту порушення відповідачем умов договору та факту порушення вимог ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі". Прокурор вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач має право здійснювати будівництво елінгу на орендованій земельній ділянці на підставі декларації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про початок будівельних робіт безкаркасного, безфундаментального ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням, оскільки орендодавцем земельної ділянки є Піщанська сільська рада, в межах повноважень якої і є вирішення питання розпорядження спірною земельною ділянкою. Окрім того, як вказує прокурор, зазначена вище декларація не є документом, який дозволяє використовувати земельну ділянку не у відповідності з умовами договору. В той же час, факт попередження відповідачем позивача про початок будівельних робіт (факт інформування) прокурор не вбачає підстав ототожнювати з отриманням відповідачем відповідної згоди позивача, яку за умовами договору позивач має надавати письмово. Щодо наведеного прокурор посилається на порушення відповідачем як умов договору, так і ст. 25 Закону України "Про оренду землі". Також, за доводами прокурора, будівництво відповідачем на орендованій земельній ділянці елінгу здійснюється у прибережній захисній смузі р. Самара, що є порушенням пункту "г" частин другої статті 61 Земельного кодексу України. При цьому прокурор не вбачає підстав у спірних відносинах віднести елінг, будівництво якого розпочато відповідачем, до гідротехнічних споруд, оскільки ДБН 2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" встановлені певні вимоги при проектуванні гідротехнічних споруд, а також встановлено необхідність враховувати певні навантаження і впливи, які є обов'язковими для застосування. У зв'язку з цим питання віднесення елінгу до гідротехнічних споруд для маломірних суден, на думку прокурора, повинно вирішуватись експертним шляхом. Окрім того, прокурор вважає, що гідротехнічну споруду для маломірних суден може використовувати лише суб'єкт господарювання, одним із статутних напрямів діяльності якого є надання послуг з безпечного утримання маломірних (малих) суден і який утримує і використовує спеціально обладнані для цього гідротехнічні споруди або природні берегові об'єкти, однак статутні документи відповідача не дозволяють зробити висновок, що відповідач на законних підставах може здійснювати господарську діяльність з використанням елінгу.

Позивач подану прокурором апеляційну скаргу не підтримує, просить відмови в її задоволенні та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

За доводами позивача, Піщанською сільською радою було надано довідку від 10.10.2013 року № 11/3.1-410, у якій зазначено, що сільська рада повідомлена про початок виконання будівельних робіт безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням за адресою: вул. Лісна поблизу будинку 16 у с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області та не заперечує в межах чинного законодавства про початок будівельних робіт, з урахуванням тих обставин, що відповідачем дійсно 19.12.2012 року подано до сільської ради копію декларації про початок виконання будівельних робіт разом з висновком Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів № 138 від 03.07.2012 року щодо розгляду "Проекту безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладальних плитах з защемленням в с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області"; відповідна вхідна документація зареєстрована за вхідним номером 7/225. Тим самим, як зазначає позивач, відповідачем було виконано законодавчу вимогу, передбачену частиною сьомою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної документації", якою встановлено обов'язок забудовника письмово інформувати виконавчий орган, у тому числі, сільської ради за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт. Позивач вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що відсутність письмової згоди Піщанської сільської ради на здійснення відповідачем будівництва спірного елінгу на орендованій ним земельній ділянці є підставою для розірвання договору оренди, оскільки умовами договору, а саме пунктом 26, передбачено, що підставами для розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є невиконання другою стороною договору обов'язків, визначених договором, випадкове знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інші підстави, визначені законодавством. Разом з тим, на думку позивача, спірним договором оренди земельної ділянки не встановлювалось обов'язку будь-якої із сторін договору щодо повідомлення іншої сторони про початок проведення будівельних робіт, як не встановлювалось обов'язку і у вигляді заборони проведення будівельних робіт без отримання відповідного письмового дозволу від іншої договірної сторони. При цьому, як вважає позивач, пунктом 21 договору визначено не обов'язок, а право орендаря здійснювати забудову орендованої земельної ділянки при отриманні письмового дозволу орендодавця. Окрім того, за доводами позивача, за станом на дату виникнення спірних відносин надання дозволу чи згоди на проведення будівельних робіт на орендованій відповідачем земельній ділянці є поза межами повноважень органу місцевого самоврядування, передбачених законодавством, а відтак суперечитиме приписам частини другої статті 19 Конституції України. В підтвердження наведеного позивач посилається на ті обставини, що такі повноваження як надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування були закріплені за виконавчими комітетами місцевих рад статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однак виключені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сприяння будівництву від 16.09.2008 року № 509-VI. За наведеного, на думку позивача, зареєструвавши у органі державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва спірного елінгу та повідомивши сільську раду про початок виконання будівельних робіт, в силу положень пункту другого частини першої статті 34, пункту сьомого статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у відповідача виникло право приступити до виконання відповідних будівельних робіт. Правомірність дій відповідача щодо будівництва спірного елінгу, враховуючи повідомлення ним позивача про початок будівництва та відсутність рішення позивача про відмову у наданні згоди на будівництво, підтверджується, за доводами позивача, і положеннями ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що оскаржуване рішення винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на наданих сторонами доказах, а доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

Так, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо помилкового висновку місцевого господарського суду про віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення такого висновку не містить; в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд посилається на Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, оскільки лише вказаний нормативний акт містить нормативне визначення поняття "рекреація" та перелік видів діяльності, які вважаються такими, що відповідають рекреаційним цілям, та з урахуванням яких дії відповідача щодо будівництва спірного елінгу не порушують цільового призначення земельної ділянки як земельної ділянки рекреаційного призначення. Не погоджується відповідач і з твердженням прокурора, що будівництво елінгу можливо було розпочати лише після внесення змін до договору оренди земельної ділянки, оскільки умови договору не передбачають, що облаштування земельної ділянки чи будівництва на ній тимчасових споруд є підставою для внесення до нього змін. Відповідач зазначає, що позивач не заперечив проти початку будівництва, маючи відповідну інформацію, надану відповідачем. За доводами відповідача, представник позивача при розгляді справи судом першої інстанції пояснював, що питання початку будівництва елінгу після отримання від відповідача копії декларації про початок будівельних робіт розглядалось комітетами ради, жоден із яких не висловив зауважень; відтак, ні усної, ні письмової заборони початку будівництва позивач відповідачу не висував. На думку відповідача, прокурором при зверненні з апеляційною скаргою не враховано, що елінг згідно відповідного проекту є тимчасовою, а не капітальною спорудою, яка після спливу терміну дії договору оренди буде демонтована, плити, на яких розміщуватиметься елінг, - вивезені, а земельні ділянка у незмінному стані повернута орендодавцю. При цьому, як стверджує відповідач, не відповідають фактичним обставинам доводи прокурора про здійснення на орендованій земельній ділянці будівельних робіт по влаштуванню фундаменту, оскільки підрядною будівельною організацією виконані роботи по створенню укладочних плит з защепленням, які, на відміну від улаштування фундаментів, не передбачають виїмку ґрунту. Щодо посилань прокурора, що питання віднесення елінгу до гідротехнічних споруд для маломірних суден повинно вирішуватись експертним шляхом, відповідач зазначає, що обов'язок доказування обставин у справі Господарським процесуальним кодексом України покладається на учасників судового процесу, однак ні прокурор, ні позивач не заявляли клопотань про призначення відповідної судової експертизи. Разом з тим, відповідач не вбачає необхідності у проведенні такої експертизи, враховуючи лист Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" від 25.07.2013 року № 285. Також, відповідач не вбачає підстав вважати порушення ним своїми діями щодо будівництва елінгу вимог ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України, містобудівних умов та інтересів держави.

У судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги у даній справі 12.06.2014 року апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Коваль Л.А., судді - Кощеєв І.М., Чередко А.Є. оголошено перерву до 15.07.2014 року на 12:00.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року апеляційна скарга у справі прийнята до провадження колегією суддів: головуючий суддя (доповідач) Коваль Л.А., судді - Кощеєв І.М., Пархоменко Н.В.

У судовому засіданні 15.07.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Рішенням Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 16.09.2005 року № 16-24/ІV (а.с. 60, т. 1) затверджено технічну документацію щодо відведення земельної ділянки в оренду Житлово-будівельному кооперативу "Чайка" для облаштування пляжу на території с. Новоселівка Піщанської сільської ради; надано Житлово-будівельному кооперативу "Чайка" в оренду терміном на 49 років для рекреаційних цілей (облаштування пляжу) з земель не наданих у власність або користування на території с. Новоселівка Піщанської сільської ради земельну ділянку площею 0,1096 га; зобов'язано Житлово-будівельний кооператив "Чайка", зокрема, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, виконувати вимоги, передбачені ст. 61 Земельного кодексу України та Водним кодексом України.

На підставі зазначеного вище рішення 27.12.2010 року Піщанська сільська рада (орендодавець) та Житлово-будівельний кооператив "Чайка" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки (далі-Договір) (а.с. 72-75, т. 1, а.с. 102-104, т. 1, а.с. 198-204, т. 2), за умовами якого (п. 1) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рекреаційних цілей (облаштування пляжу), яка знаходиться за адресою: с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Договір в дату його укладення посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 2155. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.2011 року за № 122328594000001.

Договір укладено на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 6 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1096 га, у тому числі 0,1096 га - рекреаційного використання (облаштування пляжу), за рахунок земель не наданих у власність або користування. Цільове призначення орендованої земельної ділянки: для рекреаційного використання.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1223285500:04:015:0003 (п. 3 Договору).

Пунктами 11, 12 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для рекреаційних цілей; категорія землі - рекреаційного призначення.

Пунктом 13 Договору визначені умови збереження стану об'єкта оренди: орендар використовує земельну ділянку тільки за цільовим призначенням та проводить поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання.

Відповідно до пункту 20 Договору на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Також, згідно наведеного пункту Договору на орендованій земельній ділянці забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва, полів фільтрації, тощо; миття та обслуговування транспортних засобів та техніки.

Згідно з пунктом 21 Договору орендар має право здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво будь-яких споруд на орендованій земельній ділянці.

Наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі (а.с. 76, т. 1, а.с. 105, т. 1, а.с. 205, т. 2) підтверджується передача позивачем (орендодавцем) відповідачу (орендарю) в оренду обумовленої Договором земельної ділянки.

У 2012 році на замовлення Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" Товариством з обмеженою відповідальністю "Арх-ательє" (ліцензія серії АВ № 512429 від 08.04.2010 року, діє по 08.04.2015 року, на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а.с. 6, т. 2) розроблено проект безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням в с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 212, т. 1, а.с. 225, т. 1, а.с. 8, т. 2 (титульний аркуш проекту)).

Зазначений проект отримав позитивний висновок Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів (висновок № 138 від 03.07.2012 року) (а.с. 110, т. 1).

У висновку, зокрема, зазначено, що негативного впливу запроектованого об'єкту на водне середовище, що може мати незворотні наслідки, за умови дотримання положень проекту не відбудеться.

12.10.2012 року за № 420900244572 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано подану Житлово-будівельним кооперативом "Чайка" декларацію про початок виконання будівельних робіт безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням за адресою: Новомосковський район, с. Новоселівка, вул. Лісна, буд. 16 (а.с. 111-114, т. 1, а.с. 190-193, т. 2).

Копія декларації про початок виконання будівельних робіт була надана відповідачем позивачу та згідно проставленої на ній відмітки позивача отримана останнім 19.12.2012 року, номер вхідної кореспонденції 7/225.

Позивач як у письмових поясненнях по справі, що надійшли до апеляційного господарського суду 22.05.2014 року, так і представник позивача у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги, підтверджують обставини отримання 19.12.2012 року позивачем від відповідача копії декларації про початок виконання будівельних робіт та зазначають, що разом з декларацією Житлово-будівельним кооперативом "Чайка" позивачу надавався висновок Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів № 138 від 03.07.2012 року щодо розгляду проекту безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням в с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Також, Житлово-будівельний кооператив "Чайка" отримав від позивача довідку від 10.10.2013 року № 11/3.1-410 (а.с. 64, т. 2), відповідно до якої Піщанська сільська рада повідомлена про початок виконання будівельних робіт 19.12.2012 року, вхідний № 7/225, безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням за адресою: вул. Лісна поблизу будинку 16 у с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області та не заперечує в межах чинного законодавства про початок будівельних робіт.

На підставі проектної документації та декларації про початок виконання будівельних робіт відповідачем розпочато будівництво об'єкту - "Безкаркасного, безфундаментального ангару (елінгу) для човнів, на укладочних плитах з защепленням".

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки та інше (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

За приписами частини першої статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Частиною другою статті 25 Закону України "Про оренду землі" визначені обов'язки орендаря земельної ділянки, зокрема, обов'язок виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; обов'язок дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно з положеннями частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами спірного Договору, а саме пунктом 26 Договору, позивач та відповідач погодили такі ж підстави щодо дострокового розірвання Договору за рішенням суду.

Відповідно до пункту ґ) частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Також, відповідно до пункту а) частини першої статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено вище, за умовами Договору надана відповідачу в оренду земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі рекреаційного призначення та надана в оренду відповідачу для рекреаційних цілей (використання).

Віднесення орендованої відповідачем земельної ділянки до категорії земель - землі рекреаційного призначення підтверджується і довідкою про кількісні та якісні характеристики земельної ділянки (згідно форми 6-ЗЕМ), виданою Управлінням Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, від 25.03.2013 року № 772/01-05 (а.с. 80, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме матеріалів розробленої технічної документації щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду Житлово-будівельному кооперативу "Чайка", вказана земельна ділянка віднесена до категорії земель - землі рекреаційного призначення рішенням Піщанської сільської ради від 16.09.2005 року № 16-24/IV, яким і затверджена відповідна технічна документація. Цим же рішенням зобов'язано відповідача відшкодувати, зокрема, вартість втрат сільськогосподарського виробництва, визначених актом від 12.05.2005 року, розрахунком розміру цих втрат.

Відповідно до акту визначення втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з відведенням земельної ділянки для рекреаційного використання (під розміщення пляжу) ЖБК "Чайка" на території с. Новоселівка Піщанської сільської ради, розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь із земель Піщанської сільської ради на території с. Новоселівка під розміщення пляжу ЖБК "Чайка", спірна земельна ділянка до надання її за рішенням Піщанської сільської ради в оренду відповідачу відносилась до сільськогосподарських угідь - пасовища.

Отже, спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель - землі рекреаційного призначення з дотриманням вимог ст. 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

За приписами статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (ч. 3 ст. 52 Земельного кодексу України).

Укладеним між позивачем та відповідачем Договором передбачено, що орендар (відповідач) має право здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво будь-яких споруд на орендованій земельній ділянці, тобто на земельній ділянці рекреаційного призначення.

Вищенаведені норми Земельного кодексу України не містять прямої заборони щодо здійснення будівництва на землях рекреаційного призначення, однак, з урахуванням положень частини третьої статті 52 Земельного кодексу України, діяльність на цих землях у вигляді будівництва не повинна перешкоджати використанню їх за призначенням, а також не повинна впливати на природний стан відповідних земель.

Разом з тим, на стадії проектування згідно розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Арх-ательє" на замовлення Житлово-будівельного кооперативу "Чайка" проекту безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням в с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області запроектований об'єкт за висновком Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів не матиме негативного впливу на водне середовище, який би спричинив незворотні наслідки, за умови дотримання положень проекту.

Щодо відповідності розміщення на орендованій відповідачем земельній ділянці безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням її цільовому використанню апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перелік об'єктів, які можуть розміщуватись на землях рекреаційного призначення, визначений статтею 51 Земельного кодексу України, не є вичерпним, а в поєднанні з положеннями статті 50 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть використовуватись для розміщення об'єктів, пов'язаних з організацією відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Земельний кодекс України не містить визначення поняття ангар (елінг) для човнів.

Разом з тим, окремими нормативно-правовими актами надане визначення відповідного поняття.

Так, елінг - це крита або відкрита споруда (приміщення) на березі моря, річки, озера, обладнана для стоянки або ремонту суден та зберігання інвентарю (Правила пожежної безпеки для спортивних будинків та споруд, затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 08.10.2012 року № 1243).

Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" гідротехнічними спорудами є споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Додатком В до зазначених ДБН гідротехнічні споруди для маломірних суден віднесені до основних постійних гідротехнічних споруд.

Також, елінги до гідротехнічних споруд (суднопіднімальні споруди) віднесено і Регістром судноплавства України. "Правила технічного нагляду за гідротехнічними спорудами у експлуатації та промірними роботами".

Окрім того, згідно листа Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "Дніпродіпроводгосп" від 25.07.2013 року № 285 "Щодо віднесення елінгу до гідротехнічних спору" (а.с. 188, т. 1), наданого відповідачу на його звернення, оскільки елінг, який будує відповідач, розміщується поблизу води та слугує для обслуговування маломірних суден (є частиною причальної споруди), його слід вважати гідротехнічною спорудою як споруду, що підпадає під вплив водного середовища.

Отже, враховуючи наведене вище, будівництво спірного елінгу на орендованій відповідачем земельній ділянці здійснюється з дотриманням режиму використання земель рекреаційного призначення, тобто з дотриманням відповідачем цільового призначення переданої йому в оренду земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду у спірних відносинах не вбачає підстав вважати, що відповідач допустив порушення вимог законодавства чи умов договору щодо цільового використання орендованої земельної ділянки.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи прокурора про будівництво відповідачем на орендованій земельній ділянці спірного елінгу у прибережній захисній смузі р. Самара, що є порушенням пункту "г" частин другої статті 61 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України).

Чинним законодавством встановлено певні обмеження щодо використання земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Так, відповідно до статті 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Аналогічні положення щодо прибережних захисних смуг передбачені статтями 88, 89 Водного кодексу України.

Також, відповідно до статті 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Наведена правова норма теж включає ряд обмежень щодо використання території водоохоронних зон.

Разом з тим, відповідно до інформації Піщанської сільської ради (а.с. 169, т. 1), наданої на вимогу Новомосковського міжрайонного прокурора, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Самара в районі розміщення пляжу ЖБК "Чайка" сільською радою не приймалось.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до Міністерства екології та природних ресурсів України з листом стосовно погодження "Проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги р. Самара в районі розміщення пляжу ЖБК "Чайка" в с. Новоселівка на території Піщанської сільської ради Новомосковського району". З відповіді Мінприроди (лист від 14.06.2013 року № 08/3-4-71-13, а.с. 92-93, т. 2) на вказане звернення вбачається, що зазначений проект не погоджено у зв'язку з недостатнім врегулюванням на законодавчому рівні питання можливості встановлення одним проектом меж не лише водоохоронної зони, але і прибережної захисної смуги, відповідно і пов'язаних з цим повноважень Мінприроди.

Оскільки відповідно до листа Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 27.08.2012 року № 7/4-12 (а.с. 118, т. 1) актуальна містобудівна документація спірної території відсутня, відповідно, і цією документацією не визначені межі прибережної захисної смуги.

Таким чином, за відсутності встановлення у передбаченому законодавством порядку щодо спірної території меж прибережної захисної смуги та меж водоохоронної зони безпідставно стверджувати про порушення будівництвом спірного елінгу вимог законодавства щодо користування (обмежень в користуванні) відповідними територіями.

Колегія апеляційного господарського суду відхиляє доводи прокурора щодо необхідності визначення експертним шляхом питання віднесення елінгу до гідротехнічних споруд для маломірних суден, оскільки умовами Договору передбачено можливість будівництва на зазначеній земельній ділянці будь-яких об'єктів, а як встановлено вище, прибережна захисна смуга щодо спірної земельної ділянки не встановлювалась, тобто на неї не можуть поширюватися обмеження у користуванні, визначені статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України. Отже, належність елінгу саме до гідротехнічних споруд для маломірних суден не є визначальною для вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо наявності підстав для розірвання спірного Договору у зв'язку з неотриманням відповідачем письмової згоди позивача на здійснення будівництва спірного елінгу на орендованій земельній ділянці та, відповідно, порушенням в силу наведеного відповідачем своїх обов'язків, передбачених Договором.

Як встановлено апеляційним господарським судом, копія зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області поданої Житлово-будівельним кооперативом "Чайка" декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва спірного елінгу була надана відповідачем позивачу та згідно проставленої на ній відмітки позивача отримана останнім 19.12.2012 року, номер вхідної кореспонденції 7/225. Позивач як у письмових поясненнях по справі, що надійшли до апеляційного господарського суду 22.05.2014 року, так і представник позивача у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги, підтвердили обставини отримання 19.12.2012 року позивачем від відповідача копії вказаної декларації. Також, Житлово-будівельний кооператив "Чайка" отримав від позивача довідку від 10.10.2013 року № 11/3.1-410, яка саме відповідачем, як доказ узгодження з позивачем будівництва елінгу, надана до матеріалів справи та відповідно до якої Піщанська сільська рада повідомлена про початок виконання будівельних робіт 19.12.2012 року, вхідний № 7/225, безкаркасного, безфундаментного ангару (елінгу) для човнів на укладочних плитах з защепленням за адресою: вул. Лісна поблизу будинку 16 у с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області та не заперечує в межах чинного законодавства про початок будівельних робіт.

Відтак, відповідачем було виконано законодавчу вимогу, передбачену частиною сьомою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної документації", якою встановлено обов'язок забудовника письмово інформувати виконавчий орган, у тому числі, сільської ради за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт. Відсутність письмової згоди Піщанської сільської ради на здійснення відповідачем будівництва спірного елінгу на орендованій ним земельній ділянці не є підставою для розірвання спірного Договору оренди земельної ділянки. Право відповідача на будівництво спірного елінгу, враховуючи повідомлення ним позивача про початок будівництва та відсутність рішення позивача про відмову у наданні згоди на будівництво, підтверджується і положеннями ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо відсутності в статутних документах відповідача такого напряму діяльності як надання послуг з безпечного утримання маломірних (малих) суден, оскільки предметом розгляду даної справи не є правомірність здійснення відповідачем господарської діяльності з використанням елінгу.

Також, з урахуванням наведеного вище апеляційний господарський суд відхиляє решту доводів прокурора, якими обґрунтована апеляційна скарга.

Зважаючи на наявні у справі матеріали про порушення відповідачем при здійсненні будівництва спірного об'єкту окремих вимог законодавства у сфері містобудування, колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає за необхідне зазначити, що встановлення обставин щодо наведеного є поза межами спору, який вирішується у даній справі.

Таким чином, підсумовуючи наведене вище, за встановленими обставинами справи, зазначеними положеннями законодавства, апеляційний господарський суд не вбачає підстав як розірвати Договір оренди земельної ділянки, так і зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку позивачу (у спірних відносинах вимога щодо спонукання до повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання Договору).

Відтак, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України з урахуванням положень п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" підлягають стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України, а розмір їх визначається судом за станом на дату надходження до апеляційного господарського суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 року у справі № 904/4024/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 року у справі № 904/4024/13 залишити без змін.

Стягнути з Піщанської сільської ради (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Піщанка, вулиця Леніна, будинок 3, ідентифікаційний код 04338836) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37989274, рахунок № 31216206782004 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26005785) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 21.07.2014р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Н.В. Пархоменко