Постанова

від 28.02.2014 по справі 826/20168/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 826/20168/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Ніке» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0002302001. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом, у урахуванням заяви про зміну позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0002302001.

Ухвалою суду від 20.01.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 03.02.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №69/1-22-01-32104123 від 26.07.2013, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення:

- 0002302001, яким позивачу за порушення п.п.188.1, 198.1 «а», 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 56250грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 45000, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11250грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується, в тому числі, на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВКФ «Мілана».

Окружний адміністративний суд м. Києва частково погоджується в такими висновками відповідача, враховуючи наступне.

Так, 02 квітня 2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКФ «Мілана» укладено договір №04/12-02 відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги по пошуку та підбору персоналу. Зокрема, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати пошук та підбір персоналу - охоронців для роботи у штаті замовника, в тому числі на умовах вахти.

Згідно акта №04/12-04 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012, виконавцем здійснено пошук персоналу на загальну суму 54000грн., в т.ч. ПДВ - 9000грн.

Суд вважає за можливе погодитись з виконанням контрагентом робіт по пошуку персоналу, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії наказів на про прийняття на роботу в якості охоронців в травні 2012 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

При цьому, оглянутим судом оригіналом прошитого, пронумерованого та скріпленого печаткою Журналу обліку наказів по підприємству вказані обставини не спростовуються.

Відповідно до розрахункової відомості заробітної плати по підприємству за травень 2012 зазначеним вище фізичним особам-підприємцям нараховувалась заробітна плата з якої утримувався податок на доходи фізичних осіб.

Враховуючи зазначене, суд не знаходить доказів, які б достовірно свідчили про те, що контрагентом послуги по знаходженню охоронців для позивача не надавались, з урахуванням чого позивач не може бути позбавлений права на податковий кредит в сумі 9000грн. на підставі податкової накладної №151 від 31.05.2012, оскільки з зазначених вище досліджених судом документів є можливими погодитись про наявність об'єкту оподаткування ПДВ за результатами вказаних взаємовідносин позивача з контрагентом.

Втім, суд не знаходить підтвердження належними доказами наявності об'єкта оподаткування ПДВ по договору №04/12-03 від 02.04.2012, враховуючи наступне.

02 квітня 2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «ВКФ «Мілана» (виконавець) укладено договір №04/12-03 про надання інформатизаційних та інших послуг по підтримці веб-сайта, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по технічній підтримці веб-сайта замовника, розміщенню та підтримці інформації на Сайті замовника, пошуковому просуванню в мережі Інтернет даного Сайта, оптимізації і рекламі Сайта замовника, поліпшенню та доробці Сайта.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за наслідками наданих контрагентом послуг, позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №04/12-06 від 31.05.2012, №04/12-05 від 31.05.2012, №04/12-07 від 29.06.2012, №04/12-08 від 31.08.2012 та податкові накладні від 31.05.2012 №152, від 31.05.2012 №153, від 29.06.2012 №156, від 31.08.2012 №157.

Інших первинних бухгалтерських/податкових документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту в сумі 36000грн. позивачем до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, зі змісту вказаних документів не вбачається за можливе встановити, на підставі яких конкретно наданих послуг, їх обсягу та змісту, позивач отримував податкову вигоду у формі податкового кредиту.

Зокрема, у всіх без виключення актах виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних зазначено зміст господарської операції - «інформатизаційні послуги». Втім, під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити суду з посиланням на належні та допустимі докази, які саме інформатизаційні послуги були виконані контрагентом, не надав доказів передачі контрагенту відповідних вихідних даних, кодів доступу або технічної інформації, які є необхідними для виконання робіт, передбачених в п.1.1 Договору. Не було надано також позивачем і опосередкованих доказів, наприклад роздруківки з історії просування сайту Товариства або звітів про просування сайту у пошукових системах.

Суд не приймає до уваги в якості доказів товарності договору №04/12-03 від 02.04.2012 надані позивачем до матеріалів справи роздруківки з пошукової Інтернет системи «Google», оскільки інформація, що міститься в даних роздруківках, жодним чином не свідчить про виконання певних інформатизаційних робіт саме ТОВ «ВКФ «Мілана».

Тобто, суд не ставить під сумнів сам факт обслуговування сайта позивача та просування його в Інтернет мережі, однак не знаходить доказів на підтвердження виконання даних робіт ТОВ «ВКФ «Мілана».

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту, зокрема, наявність податкових накладних, виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного виконання ТОВ «ВКФ «Мілана» робіт, внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення суми в розмірі 36000грн. до податкового кредиту перевіряємого періоду.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій з надання інформатизаційних послуг, суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.2013 №0002302001 в частині основного платежу в сумі 9000грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2250грн., всього в сумі 11250грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Судові витрати в сумі 36(тридцять шість) грн. 54 коп. присудити на користь ТОВ "СПАРТА-НІКЕ" (код ЄДРПОУ 32104123, адреса: 03022, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 37) з Державного бюджету України.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.