Рішення

від 28.08.2007 по справі 2-233/2007

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-233/07 2007 рік

Справа №

2-233/07 2007 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2007

року Суворовський районний суд міста Одеси в складі: головуючого - судді

Федусик А.Г. при секретарі - Пальоной І.М. ,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс" до ОСОБА_1,  ОСОБА_2про усунення перешкод у здійсненні

права власності,  користуванні,  виселення, 

зобов'язання знести перегородки за власний рахунок,  зустрічним позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Комплекс" про зобов'язання видати ордер на право

вселення,  укласти договір найму житла та

прийняти заяви про реєстрації місця проживання, 

перевірити документи та передати до органу реєстрації,  -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Комплекс"

звернулося до суду з позовом мотивуючи його тим,  що відповідачі проживають в кімнаті №33 в

гуртожитку,  якій належить ТОВ

"Комплекс" та розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена

кімната,  яка розташована на другому

поверсі гуртожитку,  була надана

відповідачам у встановленому законом порядку у 1987 році на склад сім'ї три

особи - ОСОБА_3.,  відповідачка ОСОБА_1.

- дружина,  та відповідач ОСОБА_2. - син.

У 2004 році відповідачі самовільно зайняли розташовані на цьому ж поверсі

кімнати №31 та 34,  а також душову та

туалетну кімнати,  які є місцями

загального користування мешканців гуртожитку. Крім цього відповідачі самовільно

встановили перегородку у коридорі загального користування біля кімнат №31 та

№33,  відділивши фактично частину

коридору та ці кімнати,  а також кімнату

№34 та санвузол у власне користування. Адміністрація ТОВ "Комплекс"

неодноразово зверталася до відповідачів з вимогами про знесення незаконної

перегородки а також звільнення самовільно зайнятих кімнат №31,  34 та санвузлу,  але ці вимоги були відповідачами

проігноровані. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим

позовом,  в якому позивач просить суд

усунути перешкоди у здійсненні права власності на належне йому на праві власності

майно шляхом виселення відповідачів з кімнат №31,  34 без надання іншого приміщення,  зобов'язати їх звільнити самовільно зайняті

душову та туалетні кімнати та не перешкоджати іншим мешканцям гуртожитку

користуватись ними,  а також зобов'язати

відповідачів за власний рахунок та власними силами знести самовільно зведену

перегородку у коридорі загального користування біля кімнат №31 та №33.

Відповідачі

в судовому засіданні позов ТОВ "Комплекс" не визнали в повному обсязі

та пояснили,  що спірні кімнати №31 та 34

вони зайняли у 1985 та у 1988 роках відповідно, 

і не самовільно,  а з дозволу

керівництва комбінату „Одеспромбуд", 

який на той час був власником спірного гуртожитку. З моменту вселення в

ці кімнати вони зробили в них ремонт, 

оплачують комунальні послуги відповідно до займаної житлової площі,  у зв'язку з чим вони вважають,  що мають право користування цими кімнатами.

Крім цього вони також зайняли приміщення душової та туалетної кімнат загального

користування,  які розташовані поруч з

кімнатою №31,  оскільки інші мешканці

гуртожитку самостійно зробили собі індивідуальні санвузли і необхідність у

користуванні цими приміщеннями у них відпала і вони не заперечують проти

використання їх тільки сім'єю ОСОБА_1. В обґрунтування своїх заперечень проти

позову відповідачі також посилалися на те,  що з моменту зайняття ними спірних приміщень

до моменту звернення позивача до суду з вимогами про їх звільнення пройшло

більше 10 років,  у зв'язку з чим позивач

втратив право на звернення до суду з підстав закінчення строку позовної

давності. Крім цього відповідачі заперечували проти задоволення позову в

частині зобов'язання їх знести перегородку у коридорі загального користування з

тих підстав,  що ця перегородка була

зведена не ними,  а їх сусідкою ОСОБА_4., 

у зв'язку з чим на них не можуть бути покладені обов'язки

по знесенню цієї перегородки.

Крім

цього,  відповідачі звернулися до суду з

зустрічним позовом обґрунтовуючи його тим, 

що спірні приміщення вони зайняли з дозволу керівництва комбінату

„Одеспромбуд" та домоуправління, 

більше 20 років вони проживають в цих приміщеннях,  оплачують комунальні послуги відповідно

займаній площі,  підтримують їх у

належному технічному стані,  у зв'язку з

чим,  на їх думку,  вони набули право користування спірними

кімнатами №31 та 34,  а також душовою та

туалетною кімнатами. Вони неодноразово зверталися до позивача з заявами про

видачу ордеру та укладення

договору найму на спірні

приміщення,  але у задоволенні цих заяв

їм було відмовлено без наведення належних мотивів. Зазначене стало підставою

для звернення до суду з зустрічним позовом, 

в якому вони просили зобов'язати ТОВ "Комплекс" видати їм

ордер на право вселення у спірні кімнати №31 і 34 та на право користування

приміщенням санвузлу гуртожитку,  а також

зобов'язати укласти з ними договір найму на зазначені приміщення та кімнату №

33. Крім цього,  ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

просили зобов'язати ТОВ "Комплекс" прийняти він них заяви про

реєстрацію їх місця проживання у кімнатах №31 та 34 зазначеного гуртожитку,  перевірити документи та передати ці заяви до

органу реєстрації. Ці вимоги позивачі за зустрічним позовом мотивували

тим,  що в подальшому у них з'явиться

необхідність реєстрації у зазначених спірних приміщеннях,  і на їх думку є вірогідність того,  що ТОВ "Комплекс" відмовить їм у

прийнятті заяв про їх реєстрацію.

В

судовому засіданні представник ТОВ "Комплекс" заперечував проти

задоволення зустрічного позову з підстав, 

зазначених у позові ТОВ "Комплекс". Крім цього представник

пояснив,  що відповідачі ніколи не

зверталися до них з заявами про їх реєстрацію у спірних приміщеннях,  у зв'язку з чим спір між ними в цій частині

фактично відсутній.

Вислухавши

пояснення сторін,  допитавши

свідків,  дослідивши матеріали цивільної

справи,  розглянувши справу в межах

заявлених вимог та на підставі представлених доказів,  суд прийшов до висновку про те,  що позов ТОВ "Комплекс" підлягає

частковому задоволенню,  а у задоволенні

зустрічного позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2. необхідно відмовити з наступних

підстав.

В

судовому засіданні встановлено,  що на

підставі спільного рішення адміністрації, 

профспілкового комітету та комітету комсомолу будівельно-монтажного

управління №17 тресту „Одеспромбуд" від 08.09.1987 року,  ОСОБА_3. на склад сім'ї з трьох осіб,  в тому числі: дружина -відповідачка ОСОБА_1.

та син - відповідач ОСОБА_2.,  була

надана житлова площа в кімнаті №33 в гуртожитку,  розташованому за адресою: АДРЕСА_1,  який на підставі рішення Господарського суду

Одеської області від 15.07.2005 року та ухвали цього ж суду від 29.07.2005 року

належить на праві власності ТОВ „Комплекс". На підставі ордеру №117 серії

08 від 19.10.1987 року відповідачі в цьому ж році вселилися в зазначену

кімнату,  яка розташована на другому

поверсі гуртожитку,  та проживають в ній

до цього часу (а.с.  5,  12, 

27,  56,  111-113).

Крім

зазначеної кімнати відповідачі з усного дозволу адміністрації гуртожитку

зайняли кімнати №31та 34,  які

розташовані на цьому ж поверсі поруч з кімнатою №33,  а також самовільно зайняли приміщення душової

та туалетної кімнат загального користування, 

які розташовані поруч з кімнатою №31. Також в перегородці,  яка розташована між кімнатами №31 та №33 в

коридорі загального користування та яка раніше була самовільно збудована іншою

мешканкою гуртожитку ОСОБА_4.,  відповідачі встановили замок,  відділивши таким чином фактично у одноособове

користування частину коридору загального користування,  душову та туалетну кімнати загального

користування та кімнати №31,  33,  34. Зазначені обставини підтверджуються

технічним паспортом гуртожитку (а.с. 

27,  148-152),  актом від 26.08.2004 року (а.с.  6), 

матеріалами Суворовського РВ ОМУ Умвс України в Одеській області

(а.с.  7-9,  38, 

40,  41),  поясненнями свідків ОСОБА_5. ,  ОСОБА_6. , 

ОСОБА_7.,  ОСОБА_4.,  ОСОБА_8., 

ОСОБА_9. ,  та не заперечувалися

самими відповідачами.

Відповідно

до  ст. 127 ЖК України,  для проживання робітників,  службовців, 

студентів,  учнів,  а також інших громадян у період роботи або

навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Згідно

зі  ст. 

ст.  128, 129 ЖК України,  жила площа в гуртожитку надається за спільним

рішенням адміністрації підприємства, 

установи,  організації чи органу

кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового

комітету,  і на його підставі

громадянинові видається спеціальний ордер, 

який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно

ч.3  ст. 116 ЖК України особи,  які самоуправно зайняли житлове

приміщення,  виселяються без надання їм

іншого житлового приміщення.

На

підставі зазначеного,  з урахуванням

встановлених в судовому засіданні фактів, 

суд приходить до висновків про те, 

що відповідачі вселилися в спірні кімнати №31 та №34 без достатніх

правових підстав,  оскільки рішення про

надання їм цієї житлової площі ніким не приймалося,  спеціальний ордер на вселення в ці приміщення

їм не видавався,  у зв'язку з чим суд

вважає необхідним задовольнити вимоги ТОВ «Комплекс» в частині виселення

відповідачів зі спірних кімнат без надання їм іншого житлового приміщення.

При

цьому доводи відповідачів про те,  що

вони мають право користування спірними кімнатами у зв'язку з тим,  що вселилися в них з дозволу адміністрації

гуртожитку,  тривалий час проживають в

них,  оплачують комунальні послуги,  суд до уваги не приймає,  оскільки зазначені обставини не спростовують

висновків суду про незаконне вселення відповідачів в ці кімнати,  а тривале проживання на цій житловій площі та

оплата комунальних послуг,  на думку

суду,  не породжують у відповідачів прав

та обов'язків відносно цих кімнат.

Також

суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині зобов'язання

відповідачів усунути перешкоди у користуванні душовою та туалетною

кімнатами,  оскільки вони є приміщеннями

загального користування і в одноособове користування відповідачам не

надавалися. Зазначені вимоги суд вважає необхідним задовольнити шляхом

зобов'язання відповідачів зняти замок з двері в перегородці,  яка розташована в коридорі загального

користування між кімнатами №31 та №33, 

оскільки в ході розгляду справи судом було встановлено,  що саме шляхом закриття на замок цієї двері

відповідачами перекривався доступ до зазначених приміщень,  чим створювалися перешкоди у користуванні для

інших мешканців гуртожитку та адміністрації.

При

цьому доводи відповідачів про те,  що

інші мешканці гуртожитку не мають необхідності у використанні спірних приміщень,  суд вважає несуттєвими,  оскільки ці обставини не спростовують

висновків суду щодо неправомірного створення відповідачами перешкод у доступі

та користуванні місцями,  які передбачені

для використання усіма мешканцями гуртожитку.

Також

суд вважає безпідставними доводи відповідачів про пропуск позивачем строку на

звернення до суду з цим позовом, 

оскільки правовідносини,  які

виникли між сторонами щодо незаконного зайняття та користування відповідачами

спірних приміщень носять триваючий характер, 

і на думку суду до цих правовідносин не можуть бути застосовані строки

позовної давності.

Разом з

тим суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання

відповідачів знести самовільно збудовану перегородку між кімнатами №31 та

№33,  оскільки в ході розгляду справи

судом було встановлено,  що ця

перегородка була самовільно збудована не відповідачами,  а ОСОБА_4.,  у

зв'язку з чим вимоги щодо покладення на відповідачів обов'язку знести цю

перегородку суд вважає необгрунтованими.

На

підставі зазначеного вище суд вважає необхідним також відмовити у задоволенні

зустрічного позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в частині зобов'язання ТОВ

„Комплекс" видати ордер та укласти з ними договір найму на спірні кімнати

№31 та №34 та приміщення санвузлу, 

оскільки відповідно до  ст. 61 ЖК

України укладення договору найму житла пов'язано з наявністю права користування

житловою площею,  а в ході розгляду

справи судом було безперечно встановлено, 

що відповідачі без належних правових підстав вселилися в спірні кімнати

та приміщення санвузлу і не набули права користування ними. Крім цього,  відповідно до ч.2  ст. 63 ЖК України не можуть бути самостійним

предметом договору найму підсобні приміщення. Вимоги в частині зобов'язання

видати ордер на спірні приміщення не підлягають задоволенню з тих підстав,  що відповідно до  ст. 128, 

129 ЖК України ордер на вселення в житлове приміщення видається на

підставі спільного рішення адміністрації підприємства,  установи, 

організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та

відповідного профспілкового комітету,  а

в ході розгляду справи судом було безперечно встановлено,  що таке рішення стосовно надання спірних

приміщень ОСОБА_1. та ОСОБА_2. ніким не приймалося.

Також

суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в

частині зобов'язання ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в частині зобов'язання ТОВ

„Комплекс" укласти з ними договір найму на спірні кімнати №31 укласти з

ними договір найму на кімнату №34,  оскільки

в ході розгляду справи судом було встановлено, 

що фактично між сторонами такий договір на цю кімнату був

укладений,  що не оспорювалося в судовому

засіданні представником ТОВ „Комплекс" та підтверджується ордером на цю

кімнату (а.с.  56),  розрахунковими книжками по оплаті комунальних

послуг (а.с.  65-71),  у зв'язку з чим вимоги про повторне укладення

такого договору суд вважає необгрунтованими.

Крім

цього,  суд вважає необхідним відмовити у

задоволенні вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про зобов'язання ТОВ

"Комплекс" прийняти він них заяви про реєстрацію їх місця проживання

у кімнатах №31 та 34 зазначеного гуртожитку, 

перевірити документи та передати ці заяви до органу реєстрації,  оскільки в ході розгляду справи ці вимоги не

знайшли свого підтвердження,  а

позивачами за зустрічним позовом не було представлено суду будь-якого

обґрунтування цих вимог та будь-яких доказів взагалі про наявність спору в цій

частині.

Відповідно

до  ст. 88 ЦПК України суд вважає

необхідним стягнути з ОСОБА_1,  ОСОБА_2на

користь ТОВ „Комплекс" сплачене ним державне мито в розмірі 17 грн.,  а також на користь ТУДСА в Одеській області

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі по 3.75

грн. з кожного.

Керуючись  ст. 

ст.  61,  63, 

116,  127-129 ЖК України;

Примірним положенням про гуртожитки,  затвердженим

Постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. № 208;  ст.  

ст.  10,  11, 

57,  61,  64, 

88,  209,  212, 

214,  215,  218 ЦПК України суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства

з обмеженою відповідальністю „Комплекс" задовольнити частково.

Виселити

ОСОБА_1та ОСОБА_2з кімнат №31 та №34 в гуртожитку ТОВ „Комплекс",  розташованого за адресою: АДРЕСА_1,  без надання їм іншого житлового приміщення.

Зобов'язати

ОСОБА_1та ОСОБА_2зняти замок з двері у перегородці,  розташованій у коридорі загального користування

біля кімнат №31 та №33 на другому поверсі гуртожитку ТОВ „Комплекс",  розташованого за адресою: АДРЕСА_1,  та зобов'язати їх не перешкоджати іншим

особам користуватися санвузлом та душем загального користування,  які розташовані біля кімнати №31 на другому

поверсі у цьому ж гуртожитку.

У задоволенні

позову ТОВ „Комплекс" в іншій частині відмовити.

Позов

ОСОБА_1,  ОСОБА_2до Товариства з

обмеженою відповідальністю „Комплекс" про зобов'язання видати ордер на

право вселення,  укласти договір найму

житла та прийняти заяви про реєстрації місця проживання,  перевірити документи та передати до органу

реєстрації залишити без задоволення.

Стягнути

з ОСОБА_1,  ОСОБА_2на користь Товариства

з обмеженою відповідальністю „Комплекс" сплачене ним державне мито в

розмірі 17 грн.,  а також на користь

ТУДСА в Одеській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи в розмірі по 3.75 грн. з кожного.

Рішення

може бути оскаржене в Апеляційний суд Одеської області протягом місяця через

Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подання заяви про апеляційне

оскарження протягом 10 днів з наступного дня після проголошення рішення,  та надання апеляційної скарги протягом 20

днів з дня подання вказаної заяви.