Рішення

від 27.08.2007 по справі 2-233/2007

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-233/2007рік

Справа №

2-233/2007рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27

серпня 2007 року Семенівський районний суд Чернігівської області в складі

головуючого -судді Бисоцької Н.В.,  при

секретарі Фільчаговій Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Семенівка справу за позовом ОСОБА_1 до ПСК

«Хлібокомбінат» Семенівського РССТ Чернігівської області про поновлення строку

звернення до суду,  стягнення середнього

заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати і відшкодування

моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка

звернулася до суду з позовом, 

посилаючись на те,  що вона

знаходилася з відповідачем в трудових відносинах,  працювала з 14 квітня 1993 року до 02 квітня

2007 року,  після чого була звільнена з

роботи згідно  ст.  40 п. 1 КЗпПУ. При звільненні їй не була

виплачена заборгованість з заробітної плати в сумі 1409 гривень 50

копійок,  що підтверджується довідкою ПСК

«Хлібокомбінат» Семенівського РССТ Чернігівської області. Згідно наказу

Семенівського районного суду від 12.04.2007 року було стягнуто в примусовому

порядку дану заборгованість. В подальшому заборгованість була частково сплачена

на суму 555 гривен 76 копійок. З квітня 2007 року вона стала на облік як

безробітна в Семенівському районному центрі зайнятості,  де знаходиться на обліку і на цей час.  Вважає, 

що вказана заборгованість по заробітній платі виникла з вини відповідача

по справі,  тому він повинен виплатити їй

середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Внаслідок дій

відповідача в частині затримки виплати заробітної плати їй завдана значна

моральна шкода,  яку оцінює в сумі 2000

гривень. Просить суд позов задовольнити

Позивачка

в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та показала,  що вона 02 квітня 2007 року була звільнена з

роботи згідно  ст.  40 п. 1 КЗпПУ. При звільненні їй не була

виплачена заборгованість з заробітної плати в сумі 1409 гривень 50

копійок,  що підтверджується довідкою ПСК

«Хлібокомбінат» Семенівського РССТ Чернігівскої області. З квітня 200,  року вона на обліку і на цей час.  Не зверталась до суду,  так як вважала,  що заборгованість виплатять у добровільному

порядку. Просить суд поновити строк звернення до суду та стягнути середини

заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати і моральну шкоду.

Представник

відповідача в особі Науменко Віра Іванівна позов не визнала та показала,  що позивачка мала реальну можливість

звернутись до суду про стягнення середнього заробітку за весь час затримки

виплати заробітної плати і відшкодування моральної шкоди протягом

трьохмісячного строку,  так як за

стягненням заборгованості по заробітної плати звернулась через 10 днів після

звільнення,  тобто пропустила строк не з

поважних причин. Кошти не виплачені в зв'язку з тяжким фінансовим становищем

підприємства.

Суд,  вислухавши сторони,  вивчивши матеріали справи вважає за необхідне

в задоволенні чозову відмовити повністю за наступних підстав. По сітраві

встановлено,  що позивач перебувала в

трудових відносинах з відповідачем по справі з 14 квітня 1993 року до 02 квітня

2007 року,  була звільнена з роботи

згідно  ст.  40 п. 1 КЗпПУ. При звільненні їй не була

виплачена заборгованість з заробітної плати в сумі 1409 гривень 50

копійок,  що підтверджується довідкою ПСК

«Хлібокомбінат» Семенівського РССТ Чернігівскої області. Згідно наказу

Семенівського районного суду від 12.04.2007 року було стягнуто в примусовому

порядку дану заборгованість. В подальшому заборгованість була частково сплачена

на суму 555 гривен 76 копійок. З квітня 2007 року позивачка перебуває на обліку

як безробітна в Семенівському районному центрі зайнятості. На даний час

заборгованість по заробітній платі виплачена частково,  що підтверджується наданими довідками та

визнається відповідачем.

Вимоги в частині

поновлення строку,  стягнення середнього

заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральна шкода суд

вважає не підлягають задоволенню.

Доводи

позивачки досліджені в судовому засіданні, 

стосовно поважності пропуску строку звернення до суду не знайшли свого

підтвердження,  так як позивачка з заявою

про

стягнення

заборгованості по заробітної плати звернулась через 10 днів після

звільнення,  на обстеженні з приводу

лікування дитинипозивачка перебувалал на протязі одного тижня в період з

14.06.2007 року,  що підтверджується

наданою довідкою,  з чого

вбачається,  що мала реальну можливість

звернутися за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при

звільненні на підставі  ст.  117 КЗпПУ. Тому вимоги позивачки щодо

стягнення не можуть бути задоволені, 

оскільки немає підстав для поновлення пропущеного позивачем 3-х

місячного строку звернення до суду, 

встановленого  ст.  233 КЗпПУ. Посилання позивача в позовній

заяві на ч. 2  ст.  235 КЗпПУ є безпідставним,  оскільки вона стосується позовних вимог про

стягнення належної працівнику заробітної плати, 

а не середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та

моральної шкоди.

Частина

1  ст. 

233 КЗпПУ підтверджує визнання тримісячного строку,  як загального строку для звернення за

захистом суб'єктивних трудових прав працівників.

Згідно

п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про

практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 пропуск без

поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою

для відмови в позові,  однак якщо суд

установить,  що останній є

необгрунтованим,  він відмовляє в його

задоволенні саме з цих підстав.

Обов'язок

по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови,  що моральні стражданин працівника,  або

втрата ним нормальних життєвих зв'язків, 

або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали

наслідками порушення законних прав працівника.

Суд

вважає,  що сама по собі відсутність

коштів у роботодавця не виключає його відповідальності,  передбаченої 

ст.  117 КЗпПУ,  перебіг тримісячного строку звернення до суду

починається з наступного дня після звільнення, 

так позивач дізнався про порушення його прав в частині затримки

розрахунку при звільненні,  що підтвердив

під час судового засідання,  крім того як

вбачається з довідки відділу виконавчої служби Семенівського районного

управління юстиції за № 522-1/2715 від 25.07.2007 року на рахунки відповідача

по справі накладено арешт з 13.04.2007 року та на касу - 11.05.2007 року. За

таких умов суд вважає,  що дана обставина

є доказом відсутності вини роботодавця та відсутності підстав задоволення

позову в частині стягнення моральної шкоди

Глава XV

КЗпПУ не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду.

Тому і правило  ст.  238 КЗпПУ про право органу,  який розглядає спір,  постановити рішення про виплату працівникові

належних йому сум (крім передбачених 

ст.  235 КЗпПУ виплат середнього

заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання

нижчеоплачуваної роботи) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови

додержання строків звернення за вирішенням спору.

Позовні

вимоги в частині поновлення строку на звернення до суду не підлягають

задоволенню. Суд,  розглянувши справу у

межах позовних вимог,  вважає за

необхідне в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час

затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити в зв'язку з

пропуском строку звернення до суду.

На

підставіви ще викладеного, 

керуючись  ст.  ст. 

117,  233,  235, 

237-1,  238 КЗпП України,  п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду

України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами

законодавства про оплату праці»,  

ст.  ст.  10, 

60,  210,  215, 

221 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСК

«Хлібокомбінат» Семенівського РССТ Чернігівскої області про поновлення строку

звернення до суду,  нарахування та

стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати і

відшкодування моральної шкоди- відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення

до суду.

Рішення

може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі

заяви про апеляційне оскарження до Семенівського районного суду Чернігівської

області протягом девяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі

апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.