Постанова

від 19.03.2014 по справі 5016/639/2012(4/29)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р.Справа № 5016/639/2012(4/29) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання: Рибаков О. Т.

за участю представників:

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2, за дов. від 17.06.2011 р. №1757;

від ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4, за дов. від 20.04.2012 р. №178;

від Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області - не з'явився;

від ТОВ "Родос"- не з'явився;

від Відділу Держземагентства у Березанському районі Миколаївської області Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області - не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20.12.2013р.

у справі №5016/639/2012(4/29)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Родос"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області Відділ Держземагентства у Березанському районі Миколаївської області Головного управління земельних ресурсів у Миколаївській області

про визнання права на використання частини земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя Олейняш Е.М.) від 20.12.2013 р. у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

На позивача покладено витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2942,40 грн., зобов'язано сплатити судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 3367 грн., 2116, 80 грн. - витрат за проведення судової експертизи.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про визнання права на використання відповідно до умов договору оренди землі від 06.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області, частини земельної ділянки розміром 0,0121 га, що прилягає до земельної ділянки, суд виходив з висновку судового експерта № 1118-1119 від 14.11.2013 року, яким встановлено, що на момент проведення експертизи розміри і конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3 відповідають розмірам і конфігурації земельної ділянки, яка була надана у постійне користування орендному підприємству "Родос" згідно Державного акту на право постійного користування серії І-МК № 000011 від 21.07.89 року. Суд першої інстанції зазначає, що відповідачем ОСОБА_3 не порушено прав інших осіб, оскільки вона в силу приписів ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України мала право на оформлення у користування земельної ділянки для обслуговування придбаного об'єкта нерухомості та вживала заходи до оформлення права на земельну ділянку, а станом на день звернення до суду із позовом у відповідача ОСОБА_3 вже було оформлено право користування на земельну ділянку згідно договору оренди землі від 08.06.11 року, який не розірвано та не визнано недійсним.

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати встановлені на частині земельної ділянки, що передана ОСОБА_1 в оренду, розміром 0,0121 га бетонний майданчик, огорожу, металевий навіс, будь-які інші розмішені на ній предмети, об'єкти вмотивовано тим, що: зобов'язання відповідача ОСОБА_3 демонтувати об'єкт, належний їй на праві власності, порушуватиме право відповідача щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном, яке захищається законом; вищевказані об'єкти знаходяться на земельній ділянці, що надана в оренду ОСОБА_3 відповідно до умов договору оренди землі від 08.06.2011 року, тобто земельній ділянці, яка оформлена відповідно до вимог закону, вже на момент звернення до суду із позовом; оскільки позивач не має права на земельну ділянку, на якій розташовано спірні об'єкти правові підстави для зобов'язання відповідача демонтувати вищевказані об'єкти.

Відмову у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області за власний рахунок відновити межові знаки в натурі та передати їх на зберігання ОСОБА_1, судом вмотивовано тим, що факт встановлення межових знаків підтверджується Актом про передачу-приймання межових знаків під охорону та зберігання від 07.12.07 року, підписаним та скріпленим печатками вищевказаних осіб, в тому числі позивача (том І, арк. справи 128 на звороті). Також, суд зазначив, що позивачем в порушення приписів ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1, 33 ГПК України жодним чином не наведено та не подано доказів на підтвердження викладених обставин, в чому саме порушено його право відповідачем Березанською районною державною адміністрацією.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення господарського суду Миколаївської області від 20.12.2013 р. у справі №5016/639/2012(4/29) скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким визнати право ОСОБА_1 на використання відповідно до умов договору оренди землі від 06.12.2007, укладеного між ОСОБА_1 та Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області, частини земельної ділянки, що прилягає до земельної ділянки, право користування ТОВ «Родос» якою припинено розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 26.09.2008 № 961, яка облаштована, зокрема металевим навісом, бетонним майданчиком, огорожею; зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати встановлені на частині земельної ділянки, що передана ОСОБА_1 в, розміром 0,0121 га бетонний майданчик, огорожу, металевий навіс, будь-які інші розміщені на ній предмети, об'єкти; зобов'язати Березанську районну державну адміністрацію Миколаївської області за власний рахунок відновити межові знаки в натурі та передати їх на зберігання ОСОБА_1

Зокрема, доводи апеляційної скарги обґрунтовано наступним. Судом при прийнятті рішення абсолютно проігноровані висновки експерта, зокрема в частині: « з того моменту, коли земельна ділянка площею 0, 0498га в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, була надана в оренду ОСОБА_3 відповідно до умов договору оренди землі від 08.06.11 року, укладеного між ОСОБА_3 та Березанською районною державною адміністрацією, відбулося накладання цієї земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_1...» та «...Споруди, які розташовані на земельній ділянці, що накладається, і які зазначені в Висновку експерта № 9-10 від 30.04.13 року будівельно-технічної експертизи: частина металевого навісу; три кам'яні душові кабіни; бетонний майданчик, на якому встановлені два умивальника; металева альтанка; металеве огородження з сітки рабиці, збудовані самочинно. Ці споруди не зазначені в договорі купівлі-продажу від 08.08.06 року і в Технічному паспорті від 18.08.98 року.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.08.06 року відповідач ОСОБА_3 не придбала об'єкти (частина металевого навісу; три кам'яні душові кабіни; бетонний майданчик, на якому встановлено два умивальника; металева альтанка; металеве огородження з сітки рабиці), які знаходяться на земельній ділянці, що надана в оренду ПП відповідно до умов договору оренди землі від 08.06.2011 року, та накладається на земельну ділянку площею 0,0582 га (кадастровий номер ділянки 4820983900:09:000:0359), яка надана в оренду позивачу ПП ОСОБА_3 відповідно до умов договору оренди землі від 06.12.2007 року відповідно до п. 4 Висновку експерта № 9-10 від ЗО. 04.13 року.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.08.06 року відповідач ОСОБА_3 придбала тільки пункт прокату літ. «А», загальною площею 196, 8 кв.м...»

Скаржник зазначає, що посилання господарського суду першої інстанції в своєму рішенні на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 18.11.2010р. у справі №22ц-7979/10 з іншими сторонами і з приводу іншого предмету спору суперечать чинному законодавству України, факт різних сторін і предметів позовів підтверджено Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012р.

Також, вказує на те, що посилання суду, що у ОСОБА_3 начебто були підстави для користування і оформлення права на оспорювану земельну ділянку на підставі придбаної у ТОВ «Родос» нерухомості (оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт нерухомості і земельною ділянкою, необхідною для обслуговування об'єкту нерухомості) є такими, що суперечать законодавству України та фактичним обставинам справи, адже придбаний пункт прокату не знаходиться на спірній земельній ділянці (на спірній земельній ділянці самочинно збудовані об'єкти), а чинним законодавством України не передбачений механізм розрахунку розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування об'єкту нерухомості.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки діям Бережанської районної адміністрації Миколаївської області щодо по суті надання земельної ділянки одночасно двом суб'єктам і як результат порушенню прав цих суб'єктів та не застосовано засобів для відновлення порушених прав.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 31.01.2014 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2014 р. о 10:00 год.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання з'явилися представники ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3, інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка у судове засідання інших учасників процесу у даній справі обов'язковою не визнавалась, судовою колегією вирішено розглянути апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 за відсутності учасників, що не з'явились.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, підстав для скасування оскарженого рішення суду, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи;

28.09.2007р. розпорядженням Березанської райдержадміністрації "Про дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання правовстановлюючих документів земельної ділянки в оренду" № 1030 ОСОБА_1 дозволено розробку Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою для комерційного використання під розміщення магазину-бару з літнім майданчиком, в межах території Рибаківської сільської ради.

29.11.2007р. Розпорядженням Березанської райдержадміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки" № 1401 від 29.11.07р. ОСОБА_1 затверджено технічну документацію та надано в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0582 га для комерційного використання під розміщення магазину-бару з літнім майданчиком в межах території Рибаківської сільської ради.

06.12.2007 р. між Березанською районною державною адміністрацією Березанського району Миколаївської області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за № 040700700080 від 19.12.2007 року, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження від 29.11.2007 року № 1401 надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для комерційного використання під розміщення магазину-бару з літнім майданчиком забудованих земель, які використовуються в комерційних цілях в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Згідно із п. 2 вказаного договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0, 0582 га забудованих земель, кадастровий номер ділянки - 4820983900:09:000:0359. Відповідно до п. 6 договору оренди земельна ділянка надана в оренду на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації цього договору. Земельна ділянка передана за актом приймання-передачі.

Позивач наполягав, що 23.01.2008 р. між ОСОБА_1 (замовник) та ТзОВ „Миколаївська будівельна компанія" (підрядник) укладено договір підряду № 01-2008, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: будівництво магазину-бару з літнім майданчиком на земельній ділянці, розташованій за адресою АДРЕСА_2.

ТОВ „Миколаївська будівельна компанія" листом від 04.02.2008 року № 2/1 повідомило замовника про те, що виконати визначену в договорі підряду роботу неможливо, оскільки при винесенні в натурі земельної ділянки площею 0,0582 га встановлено, що проектні розміри меж орендованої земельної ділянки не вписуються на місцевості через те, що на території земельної ділянки знаходиться металевий навіс, огорожа та бетонний майданчик, які виступають з суміжної земельної ділянки в середньому на 6 метрів.

Отже, в ході судового розгляду встановлено, що розмір, вказаний у договорі оренди, не відповідає фактичному, а межові знаки, відновлені у період користування орендованою земельною ділянкою попередніми користувачами, відсутні.

Водночас, судом встановлено наступне:

08.08.2006р. на підставі договору купівлі-продажу, ТОВ "Родос" передав у власність, а ОСОБА_3 прийняла нежитлову будівлю, яка розташована в АДРЕСА_1.

Нежитлова будівля, що відчужується за даним договором складається з: пункту прокату за літ. А - металевий, загальною площею 196,8 кв. м. Відповідно до п. 1.4 договору купівлі-продажу від 08.08.2006 р. земельна ділянка під вказаною нежитловою будівлею площею 0,05 га, знаходиться в постійному користуванні продавця ТОВ "Родос" на підставі Державного акту на право постійного користування серії І-МК № 000011 від 21.07.89 р.

Право власності на нерухоме майно зареєстровано ОСОБА_3, про що свідчить Витяг Березанської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за № 12536137 від 16.11.06 року та Витяг з Державного реєстру правочинів № 2730579 від 08.08.06 р.

11.10.2006р. ТОВ "Родос" звернулося до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області із листом № 52, в якому просило вилучити земельну ділянку розміром 0,05 га в зв'язку з продажем павільйону побутових послуг.

26.09.2008р. Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" № 961, припинено право постійного користування земельною ділянкою ТОВ „Родос" площею 0,05 га під існуючим павільйоном побутових послуг за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району, в зв'язку з продажем нерухомого майна на даній території та добровільною відмовою. Відповідну земельну ділянку переведено до земель державної власності (запасу).

31.01.2007 року відповідач ОСОБА_3 звернулась із заявою до Березанської райдержадміністрації, в якій просила переоформити земельну ділянку площею 0,05га в АДРЕСА_1 у зв'язку з купівлею пункту прокату.

17.10.2008р. на підставі розпорядження Березанської райдержадміністрації "Про дозвіл на виготовлення технічної документації зі складання кадастрового плану до договору оренди земельної ділянки" № 1039 від 17.10.08 р., ОСОБА_3 розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення та обслуговування пункту прокату за рахунок земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради.

Як вбачається з Технічної документації раніше земельні ділянки загальною площею 0,2900 га, до складу яких входить запроектована до надання в довгострокову оренду земельна ділянка площею 0,05 га, були надані орендному підприємству "Родос" в постійне користування для підприємницької діяльності на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.10.95 року № 116-р. В зв'язку з продажем майна пункту прокату, земельна ділянка площею 0,05 га була вилучена із користування орендного підприємства "Родос" і переведена до земель запасу.

Межі земельної ділянки визначені в натурі і проходять по існуючим елементам ситуації (металева огорожа). На земельній ділянці розташовано майно (будівлі та споруди), які є власністю гр. ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.08.06 року. Площа земельної ділянки вирахувана з точністю до 1 кв. м.

31.03.2011р. Розпорядженням Березанської райдержадміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки" НОМЕР_1 ОСОБА_3 затверджено технічну документацію та надано в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0498 га для комерційного використання під розміщення та обслуговування пункту прокату за рахунок земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради.

08.06.2011 р. між Березанською районною державною адміністрацією Березанського району Миколаївської області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Відділі Держкомзему в Березанському районі за № 482098394000010 від 20.06.2011 року, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження від 31.03.11 року № 176 надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку для комерційного використання під розміщення та обслуговування пункту прокату за рахунок земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради. Згідно із п. 2 вказаного договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,0498 га забудованих земель, кадастровий номер ділянки - 4820983900:09:000:1475. Відповідно до п. 6 договору оренди земельна ділянка надана в оренду на 49 років, починаючи з дати державної реєстрації цього договору. Земельна ділянка передана за Актом приймання-передачі (том ІІ, арк. справи 107).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 9-10 від 30.04.2013 р. встановлено , що земельна ділянка площею 0,0498 га в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, яка надана в оренду ПП ОСОБА_3 частково розташована на земельній ділянці площею 0,0582 га, яка надана в оренду позивачу ПП ОСОБА_8, тобто вищеназвані земельні ділянки накладаються одна на одну, площа накладення складає 80 кв.м.; в результаті накладання земельної ділянки, наданої в оренду ПП ОСОБА_3 на земельну ділянку ОСОБА_1, частина споруд ОСОБА_3 знаходиться на земельній ділянці, що накладається, а саме: частина металевого навісу; три кам'яні душові кабіни; бетонний майданчик, на якому встановлені два умивальника; металева альтанка; металеве огородження з сітки рабиці.

Додатково, Висновком судової будівельно-технічної експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1118-1119 від 14.11.2013 р. встановлено , що в період з 26.09.08 року (коли орендне підприємство "Родос" повернуло земельну ділянку площею 0,05га до державної власності) до моменту підписання договору оренди землі від 08.06.11 року, укладеного між ОСОБА_3 та Березанською РДА, ОСОБА_1 вже мав в оренді земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 06.12.07 року, тобто з того моменту, коли земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_3 відповідно до умов договору оренди землі від 08.06.11 року, відбулося накладання цієї земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_1 В свою чергу, розміри і конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3 відповідають розмірам і конфігурації земельної ділянки, яка була надана у постійне користування орендному підприємству "Родос" згідно Державного акту на право постійного користування, частина металевого навісу; три кам'яні душові кабіни; бетонний майданчик, на якому встановлено два умивальника; металева альтанка; металеве огородження з сітки рабиці, знаходяться на земельній ділянці, що надана в оренду ПП ОСОБА_3

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду стосовно того, що висновки судового експерта містять докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, детальні, відсутні жодні обставини, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Зокрема, Висновки судового експерта узгоджується з рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 18.11.2010 року у справі № 22ц-7979/10, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, ТОВ "Родос" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди.

Апеляційним судом Миколаївської області встановлено: "пункт прокату, власником якого є ОСОБА_3, був збудований у 80-х роках, під час попереднього користування ТОВ "Родос" земельною ділянкою, на якій він розташований, порушень земельного законодавства встановлено не було. Технічна документація, яку оформлює ОСОБА_3, не містить відомостей про те, що відповідачка вийшла за межі земельної ділянки, яка виділялась ТОВ "Родос". Посилання позивача на акти обстежень земельної ділянки, не можуть бути достатнім доказом порушення його права відповідачами на користування спірною частиною земельної ділянки, оскільки в них містяться суперечливі відомості щодо розмірів начебто самовільного захвату землі. До того ж, державним інспектором припускається ймовірність помилки при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1, в результаті якої на земельну ділянку ТОВ "Родос" здійснена накладка розміром 0,75 м. Позивач не довів порушення ОСОБА_3 його права на користування частиною земельної ділянки, наданою йому в оренду, розміром 0,0121 га.".

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 1, ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до абз. 2 п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3.1 вищевказаної Постанови відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Матеріалами справи переконливо доведено, що ОСОБА_3 після придбання об'єкта нерухомості за договором купівлі-продажу від 08.08.06 року та після припинення права постійного користування ТОВ "Родос" на земельну ділянку, на якій знаходився вищевказаний об'єкт, звернулась до Березанської РДА з клопотанням про оформлення земельної ділянки в оренду.

Як вже зазначалося вище, Розпорядженням Березанської РДА "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" від 26.09.2008 року № 961 припинено право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Родос" площею 0,05 га під існуючим павільйоном побутових послуг, а земельну ділянку переведено до земель державної власності.

Оскільки, земельна ділянка площею 0,0582 га надана в оренду ПП ОСОБА_1 відповідно до умов договору оренди землі від 06.12.2007 р., знаходилася на земельній ділянці, яка була надана у постійне користування орендному підприємству "Родос" згідно Державного акту на право постійного користування серії І-МК № 000011 від 21.07.98 року, Березанська РДА передала в оренду, а ОСОБА_1 прийняв до користування земельну ділянку ще до того, як було припинено право постійного користування суміжного землекористувача (ТОВ "Родос") згідно розпорядження Березанської РДА у 2008р. Таким чином, місцевий господарський суду дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на момент виготовлення земельної документації та оформлення договору оренди не мав права на частину земельної ділянки, яка ще була у постійному користуванні іншої юридичної особи. Також, ОСОБА_3 не порушено прав інших осіб, оскільки вона в силу приписів ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України мала право на оформлення у користування земельної ділянки для обслуговування придбаного об'єкта нерухомості та вживала заходи до оформлення права на земельну ділянку. Станом на день звернення до суду із позовом у відповідача ОСОБА_3 вже було оформлено право користування на земельну ділянку згідно договору оренди землі від 08.06.11 року, який не розірвано та не визнано недійсним. Відтак, відповідач на законних підставах користується спірною земельною ділянкою. Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відносно вимоги позивача про зобов'язання Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області за власний рахунок відновити межові знаки в натурі та передати їх на зберігання ОСОБА_1, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що актом про передачу-приймання межових знаків під охорону та зберігання від 07.12.07 року, підписаним та скріпленим печатками посадових осіб Березанської РДА, і в тому числі позивача, зафіксований факт встановлення межових знаків та передачі їх на збереження ОСОБА_1

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.99 року (в редакції, яка була чинна на момент укладення договору оренди) межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості. Згідно до п. 1.14 вищевказаної Інструкції довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 1401 від 09.11.07 року Приватним підприємцем ОСОБА_10 в присутності начальника відділу земельних ресурсів у Березанському районі та замовника ОСОБА_1 відновлено в натурі межі земельної ділянки, що надана в довгострокову оренду терміном на 49 років громадянину України ОСОБА_1 для рекреаційного використання під розміщення магазину-бару з майданчиком, площею 0, 0582 га забудованих земель, які використовуються комерційних цілях в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність порушення з боку відповідача вимог закону в частині встановлення межових знаків та передачі їх ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 20.12.2013 р. у справі № 5016/639/2012(4/29) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 21.03.2014 р.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя В.Т. Пироговський