Постанова від 17.03.2014 по справі 3/043-11/20-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 3/043-11/20-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Мигаленка М.О., дов. № б/н від 08.01.2014 року;

Відповідача: Садового В.С. - директора;

Третьої особи -1: Мельніченко І.В., дов. № 4-к від 04.03.2014 року;

Третьої особи -2: Мигаленка М.О., дов. № б/н від 08.01.2014 року;

Третьої особи -3: Печовал А.О., дов. № 66/11/9 від 08.01.2014 року;

Третьої особи -4: не з'явився;

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Кузнецової Ю.В., посв. № 023135 від 26.11.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року

у справі № 3/043-11/20-12 господарського суду Київської області

за позовом Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Київської обласної державної адміністрації

2) Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації

3) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області

4) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області

за участю прокурора

про зобов'язання передати майно

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОЗТОЧЧЯ", просило (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.04.2011 року) (т. 1, а.с. 37-38) визнати право власності на майно, збудоване у м. Тараща Київської області за державні кошти відповідно до договору № 3 від 23.12.2005 року для громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи: квартири в будинку по вул. Білоцерківській, 92; зобов'язати відповідача передати належним чином 17 квартир в будинку, який введено в експлуатацію за адресою Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, буд. 92, посилаючись на безпідставне ухилення відповідачем від виконання зобов'язань (т. 1, а.с. 6-9).

Позовні вимоги мотивовано безпідставним ухиленням відповідача від зобов'язань за договором № 3 від 23.12.2005 року.

Заступник прокурора Київської області листом № 05/1-808вих від 12.04.2011 року повідомив про вступ у справу (т. 1, а.с. 41).

Ухвалами господарського суду Київської області від 12.04.2011 року та від 18.05.2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську обласну державну адміністрацію, Головне управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Київській області (т. 1, а.с. 44-45, 136-138).

Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2011 року (суддя Лопатін А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року (головуючий - Чорногуз, судді Агрикова О.В., Жук Г.А.) (т. 2, а.с. 81-88) позов задоволено, визнано за Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації право власності на 17 квартир згідно адресного переліку, які знаходяться за адресою: 09500, Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92 згідно договору № 3 від 23.12.2005 року на інвестування житла; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОЗТОЧЧЯ" передати позивачу вищезазначене майно та вирішено питання про розподіл судових витрат (т. 1, а.с. 200-210).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Акулова Н.В., Євсіков О.О.) рішення господарського суду Київської області від 09.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року скасовано, справу передано на новий рогляд до місцевого господарського суду (т. 3, а.с. 171-178).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (т. 4, а.с. 1-2).

У поясненнях від 14.08.2012 року Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації уточнило позовні вимоги та просило зобов'язати відповідача передати за актом приймання-передачі 17 квартир (№ № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 23, 24), які знаходяться за адресою: Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92 (т. 4, а.с. 28-31).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2012 року провадження у справі зупинялось до вирішення пов'язаної з нею справи господарського суду Львівської області № 5015/2284/12 (т. 4, а.с. 192-195).

Рішенням господарського суду Київської області від 24.07.2013 року (головуючий Бабкіна В.М., судді Антонова В.М., Лилак Т.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року (головуючий Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Майданевич А.Г.) (т. 5, а.с. 163-176) позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 4, а.с. 241-259).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю та обгрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 5, а.с. 192-197).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2014 року (т. 5, а.с. 190-191).

У судове засідання 17.03.2014 року представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача - Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ", третіх осіб - Київської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ" (сторона -1) та Управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (сторона -2) було укладено договір № 3 на інвестування житла, відповідно до умов якого сторона -2 доручає стороні-1 вчинити дії з будівництва житла, яке в подальшому сторона -1 передає стороні -2 з метою забезпечення цим житлом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а сторона -1 зобов'язується збудувати та передати стороні -2 житло в 24-квартирному житловому будинку, що розташований за адресою: 09500, Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92-а загальною площею 1 085,52 кв. м. згідно адресного переліку квартир, що додається (додаток № 1) (т. 1, а.с. 11-12).

Сторонами підписано додаток № 1 до зазначеного договору, яким визначено адресний перелік квартир, що підлягають передачі за адресою: 09500, Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92-а. Сторони договору встановили, що всього передається 17 квартир загальною площею 1 085,52 кв. м. (т. 1 а.с. 13).

Згідно п. п. 2.1 та 2.2 договору сторона -2 здійснює попередню оплату вартості житла, що буде передано стороною -1 за договірною ціною в 1 822,75 грн. за 1 кв. м загальної площі. Загальна вартість житла, що передається в кількості 1 085,52 кв. м. складає 1 978 631,58 грн., в тому числі ПДВ 329 771,93 грн. Оплата повинна бути здійснена не пізніше 27.12.2005 року. Вартість одного квадратного метра загальної площі житла є фіксованою на момент оплати житла і встановлюється в розмірі 1 822,75 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів стороною -2 на розрахунковий рахунок сторони -1.

Відповідно до п. 3.1.1 договору (з урахуванням договору від 18.10.2006 року про внесення змін і доповнень до договору № 3 на інвестування житла від 23.12.2005 року) сторона-1 зобов'язана у термін до 25.04.2007 року передати стороні-2 квартири загальною площею 1 085,52 кв. м. згідно адресного переліку (додаток 1) (т. 1, а.с. 16).

Згідно п. 3.2.1 договору сторона -2 зобов'язана сплатити вартість загальної площі у відповідності з умовами п.п. 2.1, 2.2 цього договору.

Підпунктом 3.2.2 договору передбачено, що сторона -2 має право вимагати передачі їй загальної площі квартир і оплати стороною -1 неустойки, яка викликана затримкою термінів передачі квартир у відповідності з п. 1.2 цього договору і додатку № 1 до нього, або зі свого боку відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування неустойки, якщо сторона -1 порушує його і не передає стороні -2 весь обсяг загальної площі житла.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1 978 631,58 грн., однак, у порушення п. 3.1.1 договору (з подальшими змінами) відповідач не передав квартири позивачеві.

Судами також встановлено, що відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації № 899-е від 04.12.2009 року об'єкт - 24-х квартирний житловий будинок за адресою: Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92 слід вважати закінченим будівництвом та готовим до експлуатації (т. 4, а.с. 44-47).

Свідоцтвом про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 10000837від 07.12.2009 року, яке видане Інспекцією ДАБК у Київській області засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта - 24-х квартирного житлового будинку за адресою: Київська область, м. Тараща, вул. Білоцерківська, 92 кількість квартир -24, загальна площа квартир - 1 392,6 кв.м. (т. 4, а.с. 43).

Згідно довідки виконавчого комітету Таращанської міської ради Київської області № 64 від 20.01.2012 року житловому будинку по вул. Білоцерківській, будівництво якого завершувало товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОЗТОЧЧЯ" було присвоєно номер 92 (попередня адресна нумерація до початку будівництва - вул. Білоцерківська, 92-а) (т. 4, а.с. 60).

Відповідно до листа комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" № 628 від 29.02.2012 року зазначені в адресному переліку (додаток № 1 до договору № 3 від 23.12.2005 року) 17 квартир станом на час проведення інвентаризації (07.05.2007 року) мали наступні фактичні площі: № 1 загальною площею 68,7 кв. м. ; № 2 загальною площею 53,3 кв. м.; № 3 загальною площею 39,1 кв. м.; № 4 загальною площею 69,7 кв. м.; № 5 загальною площею 70,2 кв. м.; № 6 загальною площею 53,2 кв. м.; № 9 загальною площею 69,9 кв. м.; № 10 загальною площею 53,6 кв. м.; № 13 загальною площею 70,4 кв. м.; № 14 загальною площею 53,2 кв. м.; № 15 загальною площею 38,3 кв. м.; № 16 загальною площею 69,1 кв. м.; № 18 загальною площею 53,3 кв. м.; № 19 загальною площею 39,0 кв. м.; № 20 загальною площею 67,9 кв. м.; № 23 загальною площею 39,4 кв. м.; № 24 загальною площею 68,8 кв. м. (т. 4, а.с. 32-33).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України від 18.09.1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній станом на 23.12.2005 року) інвестиційна діяльність здійснюється на основі державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України від 18.09.1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній станом на 23.12.2005 року) об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Частиною 5 ст. 7 Закону України від 18.09.1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній станом на 23.12.2005 року) передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 18.09.1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній станом на 23.12.2005 року) основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України від 18.09.1991 року № 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній станом на 23.12.2005 року) при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами вчинено часткове виконання інвестиційного договору, зокрема, позивач здійснив інвестування коштів на суму 1 978 631,58 грн., а відповідач прийняв їх для фінансування будівельних робіт та здійснив будівництво житла.

Враховуючи те, що відповідач у порушення умов договору № 3 від 23.12.2005 року добровільно не виконав зобов'язання щодо передачі квартир, місцевий та апеляційний господарські суди обгрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про недійсність (неукладеність) договору № 3 від 23.12.2005 року слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2012 року у справі № 5015/2284/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неотехінформ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ" та Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, за участю прокурора визнано недійсним абзац 2 пункту 2 рішення тендерного комітету Управління у справах соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, оформленого протоколом засідання тендерного комітету № 14 від 15.12.2005 року в частині визначення переможцем торгів товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Розточчя"; визнано недійсним договір № 3 від 23.12.2005 року та застосовано двосторонню реституцію.

Проте, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 20.09.2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Тобто, господарськими судами у справі № 5015/2284/12 розглядалось питання щодо недійсності (неукладеності) договору № 3 від 23.12.2005 року.

Також є необгрунтованими доводи касаційної скарги про порушення судами приписів ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Так, ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Апеляційною інстанцією встановлено, що справа була прийнята до провадження господарським судом Київської області, оскільки місцезнаходженням спірного майна є вул. Білоцерківська, 92 у м. Тараща, Київської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Вимоги заявника касаційної скарги про прийняття нових доказів, які не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, відхиляються як такі, що суперечать приписам розділу XII 1 ГПК України.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками суду апеляційної інстанції та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РОСТОЧЧЯ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 року у справі № 3/043-11/20-12 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков