Постанова

від 19.03.2014 по справі 911/3556/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа№ 911/3556/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі:Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_3, представник за довіреністю №1312 від 23.07.2013р.;

від відповідача за первісним позовом: Парадна Т.Ю., представник за довіреністю №15 від 21.10.2013р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка»

на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013р. (підписано 16.12.2013р.)

у справі № 911/3556/13 (Суддя: Саванчук С.О.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка»

про стягнення 96 000, 00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» про стягнення 96000,00грн., з яких: 79 200,00грн. - борг з орендної плати за приміщення, 16800,00грн. - борг з орендної плати за землю.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 вказувала на те, що з 28.02.2013р. термін дії Договору оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р., який укладений між нею Євгенівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» закінчився, про що 22.05.2013р. Фізична особа-підпримець ОСОБА_5 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» претензією (а.с. 42, т. 1), зазначивши при цьому на необхідність здійснення оплати заборгованості за користування орендованим нежитловим приміщенням та про необхідність передачі орендованого майна до орендодавця за актом-приймання передачі від 22.05.2013р.(а.с. 43, т. 1), який був доданий до вказаної претензії. В підтвердження направлення вказаної претензії та отримання її ТОВ «Агроремтехніка», ФО-П ОСОБА_5 додала копію фіскального чеку (а.с. 45, т. 1), опис цінного листа (а.с. 46, т. 1), копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47, т. 1). Проте, на день пред'явлення позову, всупереч вимогам ст.ст. 525, 526, 530,610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 283 Господарського кодексу України, як стверджував позивач, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов'язання за укладеним між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р., за користування приміщенням за період з вересня 2012 року по серпень 2013 року допустив заборгованість з орендної плати в сумі 79 200,00грн. та заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 16 800,00грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №911/3556/13.

В процесі розгляду позову Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подала уточнення до позовних вимог, що за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої заявлено до стягнення 101655,00грн., з яких: 85800,00грн. - борг з орендної плати за приміщення, 15855,00грн. - борг з орендної плати за землю.

Заяву ФО-П ОСОБА_5 про збільшення позовних вимог прийнято місцевим господарським судом та визначено нову ціну позову, а саме: про стягнення 101655,00грн., з яких: 85800,00грн. - борг з орендної плати за приміщення, 15855,00грн. - борг з орендної плати за землю.

29.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» подало до місцевого господарського суду зустрічну позовну до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним Договору оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р.

Обгрунтовуючи зустрічний позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» посилалось на те, що Договір оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р. був укладений від імені орендодавця та від імені орендаря однією і тією ж особою - ОСОБА_5, що в свою чергу суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України. Одночасно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» зазначало, що дана обставина є підставою для визнання вказаного договору оренди недійсним на підставі ч.1, 5 ст. 203 ЦК України, адже, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2013р., подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» зустрічна позовна заява прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зустрічний позов не визнала, посилаючись на його необгрунтованість та недоведеність. Заперечуючи доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка», Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначала, що договір є реальним та є таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Крім того, ФО-П ОСОБА_5, адже, Договір з моменту його укладення і до зміни засновників Товариства постійно виконувався, про що свідчить виписка по рахунку ФО-П ОСОБА_5

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» не визнало позовну заяву ФО-П ОСОБА_5, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що дізнався про існування договору оренди з претензії від 11.01.2013р., рахунки на оплату орендних платежів йому не направлялись, що фактично є відсутністю вимоги виконання зобов'язання. Всі інші доводи є аналогічними тим, які зазначені у зустрічній позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2013р. у справі № 911/3556/13 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 85800,00грн. боргу з орендної плати за приміщення та 1716,00грн. судового збору. У задоволені решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволені зустрічного позову відмовлено повністю. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" з державного бюджету України судовий збір у розмірі 773,00грн., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 25.10.2013 року №40.

За оцінкою місцевого господарського суду, Договір оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р. підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» ОСОБА_5, яка на момент укладення вказаного договору була директором підприємства та діяла у межах своїх повноважень, що надані директору згідно зі статутом, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним вказаного договору оренди.

Задовольняючим первісний позов, місцевий господарський суд встановив, що між ТОВ «Агроремтехніка» та ФО-П ОСОБА_5 виникли орендні правовідносини щодо строкового, оплатного користування нежитловим приміщенням, які продовжуються до 28.02.2014р., у зв'язку з відсутністю заперечень сторін про його продовження і об'єкт оренди не повертався орендодавцю. Встановивши цю обставину, господарський суд Київської області визнав переконливими доводи ФО-П ОСОБА_5 про допущену орендарем заборгованість в оплаті орендних платежів у вказаний період і стягнув заявлену останнім суму на користь орендодавця. Між тим, для стягнення заборгованості з орендної плати за землю у період з вересня 2012 року по вересень 2013 року в сумі 15855,00грн. суд відмовив, посилавшись на те, що дія договору оренди землі від 15.03.2011р. №82, укладеного між ФО-П ОСОБА_5 та Білоцерківською міською радою, припинено на підставі Рішення Білоцерківської міської ради від 28.02.2013р. №889-39-VI «Про скасування підпунктів рішень міської ради, виконавчого комітету, припинення дії Договорів оренди землі, внесення змін в підпункти рішень міської ради». Одночасно судом зазначено, що ФО-П ОСОБА_5 при укладенні договору оренди земельної ділянки з іншою особою не було здійснено погодження з Білоцерківською міською радою, що прямо суперечило вимогам статті 93 Земельного кодексу України та за умовами договору. За даної обставини, суд дійшов висновку, що за Договором оренди землі, що укладений ФО-П ОСОБА_5 та Білоцерківською міською радою, в суборенду іншій юридичній особі земельна ділянка не передавалась, відповідний договір між ФО-П ОСОБА_5 та ТОВ «Агроремтехніка» не укладався, а тому підстав для стягнення заборгованості орендних платежів за землю у розмірі 15855,00грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій останній просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013р. у справі №911/3556/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження скаржник вказував, що судом першої інстанції прийнято рішення при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та помилковим застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, суд, оцінюючи договір оренди на предмет його недійсності, безпідставно не врахував положень ст.ст. 203, 215, 232, 238 ЦК України. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка», обґрунтовуючи свою позицію, посилалося на те, що спірний Договір суперечив чинному законодавству України, оскільки укладений від імені обох сторін Договору одним представником - ОСОБА_5, яка була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» у період укладання спірного Договору і стороною Договору, в той час, як відповідно до частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах, або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, а тому, є цілком обґрунтовані підстави для визнання Договору недійсним.

Також скаржник стверджував про неврахування судом і тієї обставини, що договір оренди нежитлового приміщення фактично містив два предмета: оренда приміщення та оренда земельної ділянки. Відсутність істотних умов договору відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання такого договору недійсним.

Одночасно скаржник звертав увагу на ту обставину, що пункт 4.1. вказаного договору суперечив приписам ч. 5 ст. 203 ЦК України, цією умовою визначено, що при укладенні договору оренди приміщення наслідком є фактичне використання приміщення, а вимога оплати орендних платежів до 05 числа попереднього місяця унеможливлює виконання договірних зобов'язань, що призводить до нікчемності правочину. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» зазначало, що ФО-П ОСОБА_5 не направлялись підприємству акти виконаних робіт та рахунки на оплату, не надано також суду і докази їх формування в бухгалтерському обліку фізичної особи-підприємця, що фактично призводить до неможливості виконання умов договору.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013р. у справі №911/3556/13 передано для розгляду головуючому судді Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. у справі №911/3556/13 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» та призначено розгляд справи №911/3556/13 на 26.02.2014р.

25.02.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» відкладено у зв'язку з неявкою представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та задоволенням клопотання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

У судове засідання 19.03.2014р. з'явились представники сторін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» у судовому засіданні 19.03.2014р. підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013р. у справі № 911/3556/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.03.2014р. представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» (далі - відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом, орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №01/03-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 374,7 м2 та земельну ділянку.

Термін дії Договору, за пунктом 1.3., визначено з 01.03.2012р. по 28.02.2013р.

Відповідно до п. 2.1. Договору орендодавець зобов'язаний після підписання договору передати приміщення орендареві за актом прийому-передачі, у якому зазначається технічний стан приміщення на момент здавання в оренду.

На доведення передачі у строкове платне користування нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 374,7 м2 та земельну ділянку, позивач за первісним позовом надав підписаний та скріплений печатками обох сторін Акт прийому - передачі в оренду нежитлового приміщення від 01.03.2012р. (а.с. 48, т. 1).

Заперечуючи доводи позивача за первісним позовом про неналежне виконання орендарем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р., і загалом, вчинення сторонами правочину оренди, апелянт стверджував, що укладений ними Договір у момент його укладення суперечив частині 3 статті 238 Цивільного кодексу України чинному законодавству України, адже від імені обох сторін Договору діяла - ОСОБА_5, яка була директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» і одночасно фізичною особою -підприємцем. До того ж, зазначав апелянт, Договір був укладений щодо оренди нежитлового приміщення та оренди земельної ділянки, а тому мав містити , зокрема, опис земельної ділянки у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Посилався скаржник і на ту обставину , що ФО-П ОСОБА_5 у впродовж дії Договору не направлялись акти виконаних робіт та рахунки на оплату, а суду не надавалися докази їх формування в бухгалтерському обліку фізичної особи-підприємця, що фактично призводить до неможливості виконання умов договору.

Колегія суддів вважає, що твердженням скаржника суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, а доводи ФО-П ОСОБА_5, як неспроможні, правильно відхилені судом першої інстанції, з огляду на таке.

Пленум Верховного Суду України в пункті 7 Постанови від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу імперативних приписів закону ч.ч. 2, 3 ст. 639 ЦК України договір у простій письмовій формі є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частинами 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі у зв'язку з підписанням Договору оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р. обома сторонами вказаного договору та скріплення його печатками (а.с. 8-10, т. 1) виникли правовідносини оренди .

На час укладання Договору ОСОБА_5 була директором ТОВ «Агроремтехніка», що підтверджується матеріалами справи, і діяла від його імені без довіреності та обмежень.

Відповідно до пункту 5 нової редакції 05.09.2002р. №19425498юоо10355 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка», чинної на момент укладання спірного Договору, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка», зокрема, мала право діяти без довіреності від імені Товариства, укладати від імені Товариства договори, угоди, контракти, у тому числі зовнішньоекономічні та забезпечувати їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Отже, волю юридичної особи на укладення договору виражають його органи у відповідності до повноважень, визначених установчими документами та законом. Органи юридичної особи є частиною юридичної особи, складають із нею одне ціле і не являються представниками ст. 238 ЦК України.

Виконання орендодавцем своїх обов'язків з передачі об'єкту оренди у користування та володіння орендарю підтверджується наявним у справі актом прийому-передачі від 01.04.2012р. ( а.с. 48, т. 1).

Доводи ФО-П ОСОБА_5 щодо невідповідності умов Договору приписам Закону України «Про оренду землі» спростовуються наступним.

У відповідності до ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про подовження строку користування орендованим нерухомим майном сторонами на той самий строк у на тих же умовах, які погоджені сторонами Договором від 01.03.2012р.

Відповідно до п. 1.3. Договору договір укладено на строк з 01.03.2012р. до 28.02.2013р.

Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавством передбачена можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання наймача продовжувати відносини найму у даному випадку висловлюється - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що ж стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому, за змістом наведеного, ініціатива таких дій покладається саме на орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не виявляли наміру припинити договірні відносини, визначені Договором оренди на дату закінчення строку оренди 28.02.2013р., ні протягом місяця потому.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що орендар продовжує володіти та користуватися орендованим майном і орендоване майно не повертає.

Доводи орендаря, який, користуючись річчю і не вносячи плати за користування нею, посилається на недійсність договору, до уваги братися не повинні. Як вірно встановлено судом першої інстанції, об'єкт оренди був переданий у користування відповідачу за первісним позовом, прийнятий ним без зауважень; сторонами по справі досягнута згода про розмір плати за таке користування і погоджені інші істотні умови Договору, а тому слід дійти висновку, що сторони зв'язані зобов'язанням, яке, в силу ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, є для них обов'язковим і від якого жодна із сторін довільно відмовитися не може.

Між тим, у відповідності до пунктів 4.1., 4.2. Договору, за зазначене приміщення орендар, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, повинен сплачувати орендну плату в розмірі 6600,00грн. на місяць у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа попереднього місяця.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з банківських виписок орендодавця, на його рахунок з вересня 2012 року по вересень 2013 року від орендаря коштів за оренду не надходило.

За таких обставин справи висновок суду першої інстанції з приводу того, що орендар, в порушення взятих на себе за Договором зобов'язань у період з вересня 2012 року по вересень 2013 року допустив заборгованість з орендних платежів у розмірі 85800,00грн. є документально доведеним та постановленим при вірному застосуванню судом першої інстанції норм матеріального права, а відтак, правомірно задоволені вимоги позивача за первісним позовом у заявленому орендодавцем розмірі.

Утім доводи орендодавця про наявність заборгованості орендаря з приводу плати за землю не можна вважати доведеними.

У відповідності до пункту 4. 5 Договору експлуатаційні старти, орендна плата за землю, рахунки за комунальні послуги оплачуються орендарем окремо в строк, зазначений до даних розрахунків, про що повідомляє та надає відповідні документи орендодавцю.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2011р. між ФО-П ОСОБА_5 та Білоцерківською міською радою (далі - Договір оренди землі) був укладений договір оренди землі №82, за яким, Білоцерківська міська рада надала, а ФО-П ОСОБА_5 прийняла у строкове платне користування земельну ділянку під розміщення існуючої виробничої бази, яка знаходиться: АДРЕСА_1. Пунктом 9 вказаного договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься позивачем за первісним позовом у розмірі 11 959,04 грн. в рік.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 28.02.2013р. № 889-39-VI «Про скасування підпунктів рішень міської ради, виконавчого комітету, припинення дії Договорів оренди землі, внесення змін в підпункти рішень міської ради» дію Договору оренди землі припинено.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В матеріалах справи відсутні рахунки, направлені орендарю, на оплату орендної плати за землю, зайняту орендованою річчю, а тому нарахування позивачем за первісним позовом заборгованості зі сплати орендної плати за землю є недоведеним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача за первісними позовом орендної плати за землю у період з вересня 2012 року по вересень 2013року в сумі 15855,00 грн.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013р. у справі №911/3556/13 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2013р. у справі №911/3556/13 - без змін.

2.Матеріали справи №911/3556/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Т.В. Ільєнок

Г.В. Корсакова