Рішення

від 12.01.2015 по справі 911/3556/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" січня 2015 р. Справа № 911/3556/13

за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни, смт. Гостомель.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка», Білоцерківський р-н, с. Городище

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка»,

Білоцерківський р-н, с. Городище

до Фізичної особи - підприємця Алєксєєнко Катерини Євгенівни,смт. Гостомель

про визнання недійсним договору

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач за первісним позовом(відповідач за зустрічним позовом) -Алєксєєнко К.В. (особисто)

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Здоровейщева Т.Ю. предст. дов. №38 від 09.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/3556/13 за первісним позовом Фізичної особи - підприємця Алєксєєнко Катерини Євгенівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» до Фізичної особи - підприємця Алєксєєнко Катерини Євгенівни про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №01/03-12 від 01.03.2012р.

Рішенням господарського суду Київської області від 10 грудня 2013 року (суддя Саванчук С.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р., первісний позов задоволено частково, стягнуто 85 800,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 червня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року та рішення господарського суду Київської області від 10 грудня 2013 року залишено без змін.

За результатами перегляду вказаних судових рішень, постановою Верховного Суду України від 23.09.2014 року постанову Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року та рішення господарського суду Київської області від 10 грудня 2013 року скасовано, а справу №911/3556/13 передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2014 справу було прийнято до провадження судді Щоткіна О.В., призначено до розгляду на 24.11.2014 та зобов'язано позивача та відповідача надати в наступне судове засідання пояснення з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2014.

В судовому засіданні 24.11.2014 було оголошено перерву до 16.12.2014, про що сторони повідомлені особисто під розписку в бланку оголошення перерви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2014 строк розгляду спору було продовжено в порядку ст. 69 ГПК та відкладено розгляд справи на 12.01.2015.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.01.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд,-

встановив:

01.03.2012 року між ФОП Алєксєєнко К.Є. (Орендодавець) і ТОВ «Агроремтехніка» в особі його директора Алєксєєнко К.Є. (Орендар), було укладено договір № 01/03-12 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) Орендодавець зобов'язався передати Орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,7 кв.м. та земельну ділянку, для використання останнім у господарській діяльності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215, 232, 238, 243 ЦК України і на те, що спірний договір від імені його сторін підписаний однією і тією ж особою, та не визначено у цьому договорі істотні умови.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суду першої інстанції необхідно врахувати положення ч. 3 ст. 238 ЦК України, та, у випадку необхідності - витребувати ще й належні докази по справі, встановивши при цьому фактичні обставини справи та з'ясувавши підстави виникнення спору, дійсні права і обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами

Частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також враховуючи вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2014р., встановив наступне.

Як вбачається зі спірного договору, від імені ТОВ «Агроремтехніка» він підписаний Алєксєєнко К.Є., яка на час укладання зазначеного договору була директором підприємства.

Даний факт, також усно був підтверджений Алєксєєнко К.Є. в судових засіданнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Дослідивши спірний договір оренди нежитлового приміщення від 1 березня 2012 року № 01/03-12 судом встановлено, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, його було укладено від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки під час його укладення було порушено вимоги ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 911/2043/13, від 14 квітня 2014 року у справі №12/214-11/21, від 21 травня 2013 року у справі № 8/103-12, від 21 травня 2012 року у справі № 5010/868/2011-9/37, від 23 лютого 2011 року у справі № 13/22, від 3 лютого 2010 року у справі № 17/74, від 26 січня 2010 року у справі № 17/75, від 5 лютого 2009 року у справі № 15/270, від 18 грудня 2008 року у справі № 16/403пд та від 29 листопада 2006 року у справі № 43/394.

До того ж, за умовами спірного договору, крім нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,7 кв.м., ТОВ «Агроремтехніка» було передано в оренду земельну ділянку.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що фізична особа-підприємець Алєксєєнко К.Є. не мала права передавати земельну ділянку, оскільки дана земельна ділянка знаходилась у неї в оренді на підставі Договору оренди землі № 82 від 15.03.2011, відповідно до якого орендодавцем є Білоцерківська міська рада, яка не приймала рішень щодо надання згоди на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду, а договором оренди землі № 82 від 15.03.2011 не передбачено право відповідача за зустрічним позовом передавати земельну ділянку або її частину у суборенду.

Крім того, 28 лютого 2013р. Білоцерківська міська рада прийняла рішення № 889-39-VI, яким припинила дію Договору оренди землі № 82 від 15.03.2011.

Також, варто зазначити, що спірний договір не містить всіх істотних умов, а саме: об'єкту оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутність яких, є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»,

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Враховуючи вищезазначені порушення законодавства, договір оренди № 01/03-12 від 01 березня 2012 року, на підставі ст. 215 ЦК України, визнається судом недійсним.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості є вимогою, яка виникла, на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 01/03-12 від 01.03.2012р., який визнано судом недійсним, то, як наслідок, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01/03-12 від 01.03.2012р., який визнаний судом недійсним.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Приписами ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» визначено, що станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

У зв'язку з чим, за подання зустрічної позовної заяви з вимогою немайнового характеру, судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 147,00 грн.

Проте, з наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 25.10.2013 № 40 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 920,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений при поданні зустрічного позову згідно платіжного доручення від 25.10.2013 № 40 підлягає частковому поверненню позивачу за зустрічним позовом з державного бюджету у розмірі 773,00 грн.

Решта судового збору, сплаченого позивачем за зустрічним позовом у розмірі 1 147,00 грн. та судовий збір сплачений за розгляд первісного позову, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за первісним позовом.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Відмовити в задоволенні первісних позовних вимог.

2. Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати договір оренди нежитлового приміщення № 01/03-12 від 01 березня 2012 року, укладений між Фізичною особою підприємцем Алєксєєнко Катериною Євгенівною (09100, Київська обл., м. Біла Церква, пров. Гірський, 4, код 2496918823) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, код ЄДРПОУ 30683878) недійсним.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Алєксєєнко Катерини Євгенівни (09100, Київська обл., м. Біла Церква, пров. Гірський, 4, код 2496918823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка» (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, код ЄДРПОУ 30683878) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроремтехніка», (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, код ЄДРПОУ 30683878) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 00 коп., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 25.10.2013 № 40.

6. Видати накази після набрання рішення законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 21.01.2015р.

Суддя О.В. Щоткін