Постанова

від 17.03.2015 по справі 911/3556/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 911/3556/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників

сторін: від позивача - Репйова О.В., Алексєєнко К.Є.

від відповідача - Здоровейщева Т.Ю.

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни

на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2015 року

у справі № 911/3556/13 (Суддя: Щоткін О.В.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка"

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка"

до Фізичної особи-підприємця Алексєєнко Катерини Євгенівни

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2015 року відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог.

Зустрічний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано договір оренди нежитлового приміщення № 01/03-12 від 01 березня 2012 року, укладений між Фізичною особою підприємцем Алєксєєнко Катериною Євгенівною (09100, Київська обл., м. Біла Церква, пров. Гірський, 4, код 2496918823) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, код ЄДРПОУ 30683878) недійсним.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Алєксєєнко Катерини Євгенівни (09100, Київська обл., м. Біла Церква, пров. Гірський, 4, код 2496918823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, код ЄДРПОУ 30683878) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка", (09153, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Городище, вул. Радянська, 33, код ЄДРПОУ 30683878) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 00 коп., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 25.10.2013 № 40.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Алексєєнко Катерина Євгенівна звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області в частині первісних вимог скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким первісні вимоги задовольнити повністю. В частині зустрічних позовних вимог рішення змінити, визнавши договір оренди нежилого приміщення №01/03-12 недійсним та припинивши зобовязання за цим договором на майбутнє, з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 24.02.2015 року оголошено перерву до 17.03.2015 року.

Позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Дане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не належали від нього, Також подані копії документів належним чином не засвідчені.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.03.2012 року між ФОП Алєксєєнко К.Є. (Орендодавець) і ТОВ "Агроремтехніка" в особі його директора Алєксєєнко К.Є. (Орендар), було укладено договір № 01/03-12 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) Орендодавець зобов'язався передати Орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,7 кв.м. та земельну ділянку, для використання останнім у господарській діяльності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215, 232, 238, 243 ЦК України і на те, що спірний договір від імені його сторін підписаний однією і тією ж особою, та не визначено у цьому договорі істотні умови.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суду першої інстанції необхідно врахувати положення ч. 3 ст. 238 ЦК України, та, у випадку необхідності - витребувати ще й належні докази по справі, встановивши при цьому фактичні обставини справи та з'ясувавши підстави виникнення спору, дійсні права і обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами

Частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також враховуючи вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2014р., встановив наступне.

Як вбачається зі спірного договору, від імені ТОВ "Агроремтехніка" він підписаний Алєксєєнко К.Є., яка на час укладання зазначеного договору була директором підприємства.

Даний факт, також усно був підтверджений Алєксєєнко К.Є. в судових засіданнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Дослідивши спірний договір оренди нежитлового приміщення від 1 березня 2012 року № 01/03-12 судом встановлено, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, його було укладено від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою, тобто договір направлений на реалізацію інтересів однієї особи.

З огляду на це, можливо дійти висновку, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки під час його укладення було порушено вимоги ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16 квітня 2014 року у справі № 911/2043/13, від 14 квітня 2014 року у справі №12/214-11/21, від 21 травня 2013 року у справі № 8/103-12, від 21 травня 2012 року у справі № 5010/868/2011-9/37, від 23 лютого 2011 року у справі № 13/22, від 3 лютого 2010 року у справі № 17/74, від 26 січня 2010 року у справі № 17/75, від 5 лютого 2009 року у справі № 15/270, від 18 грудня 2008 року у справі № 16/403пд та від 29 листопада 2006 року у справі № 43/394.

До того ж, за умовами спірного договору, крім нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,7 кв.м., ТОВ "Агроремтехніка" було передано в оренду земельну ділянку.

Фізична особа-підприємець Алєксєєнко К.Є. не мала права передавати земельну ділянку, оскільки дана земельна ділянка знаходилась у неї в оренді на підставі Договору оренди землі № 82 від 15.03.2011, відповідно до якого орендодавцем є Білоцерківська міська рада, яка не приймала рішень щодо надання згоди на передачу орендованої земельної ділянки у суборенду, а договором оренди землі № 82 від 15.03.2011 не передбачено право відповідача за зустрічним позовом передавати земельну ділянку або її частину у суборенду.

Крім того, 28 лютого 2013р. Білоцерківська міська рада прийняла рішення № 889-39-VI, яким припинила дію Договору оренди землі № 82 від 15.03.2011 року.

Також, варто зазначити, що спірний договір не містить всіх істотних умов, а саме: об'єкту оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутність яких, є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі",

Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Враховуючи вищезазначені порушення законодавства, договір оренди №01/03-12 від 01 березня 2012 року, на підставі ст. 215 ЦК України, визнається недійсним.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості є вимогою, яка виникла, на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 01/03-12 від 01.03.2012р., який визнано недійсним, а підставою визнання є те, що Фізична особа-підприємець Алєксєєнко К.Є. не мала права укладати від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою спірний договір, що свідчить про те, що вказаний договір був направлений на реалізацію інтересів однієї і тієї ж особи, що суперечить приписам ч. 3 ст. 238 ЦК України, колегія суддів вважає наступне.

Відсутні належні та допустимі докази фактичного користування відповідачем нежитловим приміщенням розташованим з адресою м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,4 кв. м.

Позивач не мала правових підстав для укладення договору №01/03-13 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 року та для укладення акту приймання-передачі від 31.05.2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01/03-12 від 01.03.2012р., який визнаний судом недійсним.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Приписами ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено, що станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

У зв'язку з чим, за подання зустрічної позовної заяви з вимогою немайнового характеру, судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1147,00 грн.

Проте, з наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 25.10.2013 № 40 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1920,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений при поданні зустрічного позову згідно платіжного доручення від 25.10.2013 №40 підлягає частковому поверненню позивачу за зустрічним позовом з державного бюджету у розмірі 773,00 грн.

Решта судового збору, сплаченого позивачем за зустрічним позовом у розмірі 1147,00 грн. та судовий збір сплачений за розгляд первісного позову, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 року у справі №911/3556/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/3556/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 19.03.2015 року.