Постанова

від 03.06.2014 по справі 911/3556/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 911/3556/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕМТЕХНІКА", м. Біла Церква Київської області,

на рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014

у справі № 911/3556/13

за первісним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), АДРЕСА_1,

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕМТЕХНІКА" (далі - Товариство), м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 96 000, 00 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕМТЕХНІКА" (далі - Товариство), м. Біла Церква Київської області,

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі -Підприємець), АДРЕСА_1,

про визнання недійсним договору.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Підприємця - ОСОБА_3 предст. (дов. від 23.07.2013)

Товариства - Парадна Т.Ю. предст. (дов. від 21.10.2013)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернулася до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 101 655,00грн. заборгованості (з них: 85 800,00грн. орендної плати за оренду приміщення, 15 855,00грн. орендної плати за землю) за оренду нежитлового приміщення згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 №01/03-12.

Зустрічний позов Товариства заявлено про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 №01/03-12, обґрунтовано посиланням на приписи частини третьої статті 238, статті 215, частин першої, п'ятої статті 203, статті 232 Цивільного кодексу України та недосягненням сторонами договору згоди щодо усіх його істотних умов.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2013 (суддя Саванчук С.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (судді Кропивна Л.В. - головуючий, Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Підприємця 85 800,00грн. боргу з орендної плати за приміщення, 1716,00грн. судового збору. У задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 530, 610, 762 Цивільного кодексу України, статті 13, 15 Закону України "Про оренду землі" мотивовано, у частині вирішення спору за первісним позовом, неналежним виконанням Товариством зобов'язань із внесення оплати за оренду приміщення та відсутністю правових підстав для стягнення з Товариства орендних платежів за землю. У частині вирішення спору за зустрічним позовом судові рішення із посиланням, зокрема, на приписи статей 97, 203, 204, 207, 215 Цивільного кодексу України, мотивовано відсутністю правових підстав для визнання договору недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 №01/03-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого Підприємець як орендодавець, зобов'язалася передати Товариству як орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 374,7кв. м. та земельну ділянку;

- даний Договір підписано від імені Товариства директором ОСОБА_2 як одноособовим виконавчим органом та Підприємцем ОСОБА_2;

- за актом приймання-передачі від 01.04.2012, який підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, нежитлове приміщення передано Товариству в оренду;

- термін дії Договору оренди визначено з 01.03.2012 по 28.02.2013;

- у відповідності до приписів частини четвертої статті 764 Цивільного кодексу України дію Договору пролонговано до 28.02.2014;

- пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що за оренду приміщення сплачується орендна плата у розмірі 6600,00грн. на місяць. Орендну плату Товариство сплачує незалежно від наслідків його господарської діяльності у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 05 числа попереднього місяця;

- Експлуатаційні витрати, орендна плата за землю, рахунки за комунальні послуги відповідно до пункту 4.5 Договору оплачуються Товариством окремо у строк, зазначений відповідно до даних розрахунків, про що повідомляє та надає відповідні документи Підприємцю;

- Товариством не внесено орендну плату за оренду приміщення за період з вересня 2012 року по вересень 2013 року включно у розмірі 85 800,00грн. До стягнення Підприємцем також нараховано заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 15 855,00грн., яка виникла за період з вересня 2012 року по вересень 2013 року включно.

Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати за приміщення та орендної плати за землю. Причиною виникнення спору за зустрічним позовом є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним.

Місцевий та апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги наявність договору оренди приміщення і умови його виконання, встановивши прострочення внесення Товариством орендної плати за спірний період, відсутність підстав для стягнення орендної плати за землю (за відсутності укладеного сторонами договору оренди землі з визначенням усіх його істотних умов та недосягненням сторонами згоди щодо усіх істотних умов оренди землі у договорі оренди приміщення), дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з Товариства орендної плати за оренду приміщення та відсутності правових підстав для стягнення орендної плати за землю. Що ж до вирішення спору за зустрічним позовом, то, встановивши, що директор ОСОБА_2 при підписанні договору від імені Товариства діяла як одноособовий виконавчий орган Товариства в інтересах цього Товариства та у межах повноважень наданих їй статутом Товариства, а також беручи до уваги принцип свободи договору, недоведеність Товариством існування обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, зазначені суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 зі справи № 911/3556/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕМТЕХНІКА" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій