Постанова

від 21.10.2014 по справі 911/3556/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Справа № 911/3556/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 року у справі №911/3556/13 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" про стягнення суми та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору,

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_3, дов. № 1312 від 23.07.2013 року,

Відповідача: Здоровєйщева Т.Ю., дов. № 35 від 20.10.2014 року.

В с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФРП ОСОБА_2, Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" (далі - ТОВ "Агроремтехніка"), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 101655,00 грн., з яких: 85800,00 грн. плати за користування приміщенням і 15855,00 грн. плати за землю, на підставі договору № 01/03-12 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 року.

У свою чергу, ТОВ "Агроремтехніка" подало до господарського суду зустрічний позов до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 01/03-12 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року, первісний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ "Агроремтехніка" на користь ФОП ОСОБА_2 85800,00 грн. заборгованості по орендній платі. В іншій частині первісного позову та у задоволенні зустрічного позову, відмовлено.

За результатами перегляду вказаних судових рішень, постановою Верховного Суду України від 23.09.2014 року постанову Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Агроремтехніка", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема ст.ст. 203, 215, 216, 238, 243 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 8, 15 Закону України "Про оренду землі" (далі - ЗУ "Про оренду землі"), просить скасувати прийняті у справі судові рішення повністю і прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) і ТОВ "Агроремтехніка" в особі його директора ОСОБА_2 (Орендар), було укладено договір № 01/03-12 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) Орендодавець зобов'язався передати Орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Біла Церква, пров. Будівельників, 1, загальною площею 374,7 кв.м. та земельну ділянку, для використання останнім у господарській діяльності.

Термін дії Договору оренди (п. 1.3.) визначено з 01.03.2012 по 28.02.2013 року.

В наступному Договір було пролонговано до 28.02.2014 року.

Також, пунктами 4.1., 4.2. Договору оренди передбачалось, що за оренду приміщення сплачується орендна плата у розмірі 6600,00грн. на місяць. Орендну плату Орендар сплачує незалежно від наслідків його господарської діяльності у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 05 числа попереднього місяця.

Предметом спору у даній справі є вимоги ФОП ОСОБА_2 за первісним позовом - про стягнення 101655,00 грн., з яких: 85800,00 грн. плати за користування приміщенням і 15855,00 грн. плати за землю, за договором № 01/03-12 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 року, з посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 759, 762 ЦК України, умови Договору оренди, та на неналежне виконання ТОВ "Агроремтехніка" своїх зобов'язань по оплаті орендованого приміщення за період з вересня 2012 року по вересень 2013 року включно.

Водночас, вимогами ТОВ "Агроремтехніка" за зустрічним позовом є визнання недійсним Договору оренди, з посиланням на ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215, 232, 238, 243 ЦК України і на те, що спірний договір від імені його сторін підписаний однією і тією ж особою, та не визначено у цьому договорі такі істотні умови, як розмір земельної ділянки та порядок повернення об'єкту оренди.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, на підставі встановлених обставин справи, встановивши неналежність виконання ТОВ "Агроремтехніка" своїх зобов'язань по внесенню орендної плати за користування майном, що є порушенням умов Договору оренди, і наявність заборгованості по оплаті орендованого приміщення та, водночас - відсутність правових підстав для стягнення орендної плати за землю, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову, стягнувши з ТОВ "Агроремтехніка" на користь ФОП ОСОБА_2 85800,00 грн. боргу по орендній платі.

Щодо зустрічних позовних вимог, то суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав, зазначених ТОВ "Агроремтехніка" у його зустрічному позові, для визнання Договору оренди недійсним, відмовивши у його задоволенні.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.

Так, статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 203 ЦК України).

При цьому, статтею 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину, зокрема: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

В даному випадку, як зазначалось вище, договір № 01/03-12 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 року, який було укладено між ФОП ОСОБА_2, як орендодавцем, та ТОВ "Агроремтехніка", як орендарем, від імені останнього було підписано його директором - ОСОБА_2

У зв'язку з цим, з огляду на вказані обставини справи, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Договору оренди, не врахував у повній мірі вказаних вище вимог норм матеріального права та їх застосування для правильного вирішення даного спору і, зокрема, не звернув увагу на те, що спірний договір, було укладено від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою, яке свідчить про те, що вказана угода була направлена на реалізацію інтересів однієї і тієї ж особи, що суперечить приписам ч. 3 ст. 238 ЦК України та, у свою чергу, впливає на прийняття правильного рішення у даному спорі.

Разом з тим, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 111 12 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 4 7 ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права та обставинам справи, про які вказувалось вище, та які мають значення для правильного вирішення даної справи і, зокрема, про те, що договір оренди від імені орендодавця та орендаря було укладено однією і тією ж особою, що призвело до прийняття неправильного рішення у даній справі.

Між тим, згідно приписів ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню повністю, а справа - її направленню на новий розгляд до господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, а у випадку необхідності - витребувати ще й належні докази по справі, встановивши при цьому фактичні обставини справи та з'ясувавши підстави виникнення спору, дійсні права і обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 10.12.2013 року у справі № 911/3556/13 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова М.М.