Ухвала

від 28.07.2014 по справі 911/3556/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 липня 2014 року Справа № 911/3556/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Губенко Н.М.,

суддів:Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., Самусенко С.С., Черкащенка М.М.,

розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 03.06.2014 у справі№ 911/3556/13 за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" простягнення 96 000, 00 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 провизнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 101 655,00 грн. заборгованості (з них: 85 800,00 грн. орендної плати за оренду приміщення, 15 855,00 грн. орендної плати за землю) за оренду нежитлового приміщення згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 01/03-12.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" подано зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2012 № 01/03-12.ї

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2013 у справі № 911/3556/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014, первісний позов задоволено частково: вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 85 800,00 грн. боргу з орендної плати за приміщення; у задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 у справі № 911/3556/13 рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроремтехніка" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 03.06.2014 у справі № 911/3556/13 з дотриманням строку, передбаченого частиною першою статті 111 17 ГПК України (про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку на конверті від 25.06.2014), у якій заявник просить вказану постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 16.04.2014 у справі № 911/2043/13, від 14.04.2014 у справі № 12/214-11/21, від 21.05.2013 у справі № 8/103-12, від 21.05.2012 у справі № 5010/868/2011-9/37, від 23.02.2011 у справі № 13/22, від 03.02.2010 у справі № 17/74, від 26.01.2010 у справі № 17/75, від 05.02.2009 у справі № 15/270, від 18.12.2008 у справі № 16/403пд, від 29.11.2006 у справі № 43/394 та на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.03.2008 у справі № К-10698/06, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У постанові від 03.06.2014 у справі № 911/3556/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору (в частині, що стосується доводів заявника), не зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний договір від імені обох сторін підписано однією особою (від імені позивача за зустрічним позовом - як директором товариства з обмеженою відповідальністю, а від імені відповідача - як фізичною особою-підприємцем). При цьому, місцевим господарським судом, з висновками якого погодився і Вищий господарський суд України, зазначено, що директор товариства з обмеженою відповідальністю (позивача за зустрічним позовом), укладаючи спірний договір діяв як одноособовий виконавчий орган товариства, що не є тотожним поняттю представника товариства, з огляду на що відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору з посиланням на порушення приписів частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України.

Водночас у постановах від 16.04.2014 у справі № 911/2043/13, від 14.04.2014 у справі № 12/214-11/21, від 21.05.2013 у справі № 8/103-12, від 21.05.2012 у справі № 5010/868/2011-9/37, від 23.02.2011 у справі № 13/22, від 03.02.2010 у справі № 17/74, від 26.01.2010 у справі № 17/75, від 05.02.2009 у справі № 15/270, від 18.12.2008 у справі № 16/403пд та від 29.11.2006 у справі № 43/394 суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірний договір від імені обох сторін підписано однією особою, прийшов до висновку щодо наявності підстав для визнання такого договору недійсним з підстав порушення приписів частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що зі змісту вказаних судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Колегія суддів не може розцінити як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.03.2008 у справі № К-10698/06, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах та у справі № 911/3556/13, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так, предметом позову у справі № 911/3556/13 за первісним позовом є стягнення заборгованості за договором, а за зустрічним позовом - визнання недійсним договору, в той час як у справі № К-10698/06 предметом позову є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Із зазначеного вбачається, що спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Допустити справу № 911/3556/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Губенко Судді:Н. Дунаєвська Н. Мележик С. Самусенко М. Черкащенко