Ухвала

від 26.03.2014 по справі 22/5009/2520/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.03.2014 Справа № 22/5009/2520/11

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача: не з'явився; від відповідача (заявника): Низовцев В.М., довіреність № 1 від 05.09.2012 р.; від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області: не з'явився.

Розглянувши скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промізолкомплект» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (скорочено: Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області) у справі № 22/5009/2520/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декті» (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 60, к.551, скорочено ТОВ «Декті»);

до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промізолкомплект» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, кв. 24, скорочено ПВКП «Промізолкомплект»);

про стягнення заборгованості за договором № 1 від 10.01.2008р. у розмірі 14 883,22 грн.,

за участю Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області (69006, пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя);

ВСТАНОВИВ:

21.02.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промізолкомплект" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області, в якій скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень суду УДВС ГУЮ в Запорізькій області та зобов'язати відділ примусового виконання рішень суду УДВС ГУЮ у Запорізькій області зняти арешт з майна заявника - Приватного виробничо - комерційного підприємства "Промізолкомплект", що був накладений в межах примусового виконання наказу № 22/5009/2520/11, виданого господарським судом Запорізької області 18.07.2011 р.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України вказану скаргу передано на розгляд судді Науменку А.О., у зв'язку з перебуванням судді-доповідача у справі Ярешко О.В. у декретній відпустці.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.02.2014 р. скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Промізолкомплект" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.03.2014 р., розгляд заяви відкладено на 26.03.14 р.

ПВКП «Промізолкомплект» заяву мотивує тим, що наразі виконавче провадження фактично не відбувається, оскільки відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження": "Якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними" - виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, тобто на цей час виконавче провадження відсутнє, виконавчий документ відповідно до постанови від 09.09.2013 р. повернуто стягувачу. Повторно подати зазначений виконавчий документ стягувач - ТОВ «Декті» наразі немає можливості, оскільки строк пред'явлення документу до виконання - 19.07.2012 року. 04.02.2011 р. заявником була подана заява про зняття засобів забезпечення виконавчого провадження, а саме зняття арешту та розшуку. 11.02.2014 року за вих. № 1252-3/1 була отримана відповідь Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області, відповідно до якої: «Виконавче провадження боржником за яким виступає ПВКП «Промізолкомплект» було завершено в порядку п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тому підстав, на момент завершення виконавчого провадження, для зняття арешту з майна боржника в порядку ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» - не було». Тобто, в знятті арешту з майна заявника, за відсутності виконавчого провадження, було відмовлено. Хоча серед підстав закінчення виконавчого провадження відсутні випадки повернення виконавчого документа стягувачу за статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження", відповідач вважає, що повернення виконавчого документа стягувачеві є аналогічним закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються та не можуть здійснюватися, а саме виконавче провадження, фактично, закінчується. За таких обставин, державний виконавець зобов'язаний був зняти арешт з майна боржника, оскільки не зняття його порушує права боржника при наявності факту закінченого виконавчого провадження.

Представник відповідача (заявника) в судовому засіданні підтримав скаргу, відповів на поставлені судом питання.

12.03.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшли заперечення (вих. № 2222-3/11 від 12.03.2014 р.), в яких Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області просить у задоволенні скарги Приватного виробничо - комерційного підприємства "Промізолкомплект" відмовити у повному обсязі. В обгрунтування заперечень, Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області посилається на наступне. 28.10.2011 р. з метою забезпечення виконання наказу № 22/5009/2520/11, виданого 18.07.2011 р. господарським судом Запорізької області, державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ, в порядку ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 28291356 від 28.10.2011 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. На підставі постанови від 29.08.2012 р. вищезазначене виконавче провадження передано з Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ на виконання до відділу. Згідно довідки Державної податкової адміністрації в Запорізькій області боржник має відкриті рахунки в АТ "УкрСиббанк". На вказаний рахунок постановою державного виконавця про арешт коштів боржника № 668/6 від 21.09.2011 р. та № 348/3 від 12.03.2012 р. накладено арешт. Перевіркою залишку коштів на рахунках встановлено, що кошти на рахунку боржника відсутні, що підтверджується повідомленням банку та платіжними вимогами. Згідно повідомлення інспекції державного технічного нагляду у боржника відсутня сільськогосподарська техніка. Згідно довідки ГУ Держкомзему у Запорізькій області від 02.03.2012 р. у боржника відсутні зареєстровані земельні ділянки. Згідно довідки ЗМБТІ від 23.03.2012 р. за боржником об'єкти нерухомості не зареєстровані. Згідно бази даних "АІС Автомобіль" за боржником зареєстрований транспортний засіб, а саме: легковий автомобіль марки Ford Tranzit, 1995 р. випуску, державний номер НОМЕР_1, вантажний автомобіль марки FAW 2007 р. випуску, державний номер НОМЕР_2. Постановою № 348/3 від 18.07.2012 р. оголошено розшук вищезазначених автомобілей. Розшук вищезазначених автомобілей результатів не дав. Актом опису та арешту майна від 18.04.2012 р. описано та арештовано рухоме майно боржника, а саме: лінія по виробництву азбокартону, інвентарний № 267, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Комсомольська, буд. 64, що на підставі договору про заставу № 033403/1107 від 08.11.2007 р. перебуває в заставі АТ "Банк "Фінанси та Кредит". Згідно звіту про експертну оцінку від 08.01.2013 р., вартість вищезазначеного рухомого майна боржника без урахування ПДВ складає 359884 грн. Згідно ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення вимог ТОВ "Декті" з реалізації заставного майна боржника відсутні. Державним виконавцем в порядку п. 2. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № 28291356 від 09.09.2013 р. та направлено виконавчий документ стягувачеві. Виконавче провадження, боржником за яким виступає Приватне виробничо-комерційне підприємство "Промізолкомплект", було завершене в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", тому підстав, на момент завершення виконавчого провадження, для зняття арешту з майна боржника в порядку ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" - не було.

Представники позивача та Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

За клопотанням представника відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розглянувши заяву, вислухавши пояснення представника відповідача та оцінивши представлені в обґрунтування заяви докази, суд приходить до висновку, що подана відповідачем заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідач вважає, що державним виконавцем неправомірно не знято арешт з майна боржника після завершення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження.

Згідно частин 1 та 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено наступні підстави для зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника:

1) закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

2) повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Частиною 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав відбувається з наступних підстав та в наступному порядку. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В даному випадку Державним виконавцем в порядку п. 2. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № 28291356 від 09.09.2013 р.

Згідно п. 2. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином в спірних правовідносинах відсутні обставини з якими закон пов'язує зняття арешту з майна боржника, що передбачені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд враховує принцип обов'язковості виконання на всій території України судових рішень та ті обставини, що виконавче провадження не закінчено, наприклад згідно п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач не позбавлений права на поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання згідно ст. 119 ГПК України, матеріалами справи підтверджується перебування легкового автомобілю марки Ford Tranzit, 1995 р. випуску, державний номер НОМЕР_1, вантажного автомобілю марки FAW 2007 р. випуску, державний номер НОМЕР_2, у розшуку згідно постанови № 348/3 від 18.07.2012 р.

Посилання заявника на п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, за яким у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо), є недоречним. У вказаному пункті інструкції йдеться про зазначення підстав у постановах про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), а словосполучення : «зняття арешту» стосується постанов про закінчення виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), при прийнятті яких статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено зняття арешту з майна боржника.

Отже, подана скарга Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промізолкомплект» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області у справі № 22/5009/2520/11 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промізолкомплект» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області у справі № 22/5009/2520/11 залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з дати її прийняття.

Суддя А.О.Науменко