Постанова

від 21.05.2009 по справі 2/480

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21.05.2009 р.                                           

11:45                                                 

№ 2/480

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі: головуючий - Келеберда В.І., судді

-Добрянська Я.І., Ковзель П.О. при секретарі судового засідання Бузінському

А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету

Міністрів України

про визнання

акту незаконним

Обставини

справи:

Ухвалою

Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.08р. у справі №

2-а-11980/08 (№ 2-а-2490/07) роз'єднано адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України Совєтського району м. Макіївки та до

Кабінету Міністрів України та виділено у самостійне провадження справу за

позовом ОСОБА_1. до Кабінету Міністрів України про визнання постанови № 470 від

10.04.06р. та постанови № 1783 від 20.11.03р. такими, що не відповідають Закону

України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку

передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

          Ухвалою Окружного адміністративного

суду міста Києва від 17.11.08р. справу № 2-а-22506/08 прийнято до провадження

суддею Келеберда В.І. та присвоєно номер - № 2/480.

ОСОБА_1

звернувся до суду із позовом про визнання незаконними та скасування постанови

Кабінету Міністрів України від 20.11.03р. № 1783 та постанови Кабінету

Міністрів України від 10.04.06р. № 470. В процесу судового розгляду

адміністративної справи позивач надав уточнення та просить суд також визнати

незаконним Порядок підвищення розміру пенсій, затверджений постановою КМУ від

11.05.05р. № 341.

В

обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність даних

нормативно-правових актів Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування»та зазначає, що оскаржені акти Кабінету Міністрів

України порушують його право на підвищення пенсії у зв'язку із підвищенням

середньої заробітної плати, оскільки у відповідності із зазначеними Постановами

застосовуються дискримінаційні індивідуальні коефіцієнти, що не відповідає

Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Представник

відповідача проти задоволення позову заперечив. В якості безпідставності

заявленого позову Кабінет Міністрів України вказує на ті обставини, що видання

оскаржуваних постанов проведено в межах компетенції відповідача та у

відповідності актам вищої юридичної сили.

Ухвалою суду

від 07.04.09р. залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1. до Кабінету

Міністрів України в частині оскарження постанови КМУ від 10.04.06р. № 470.

До

матеріалів справи додані письмові пояснення Управління Пенсійного фонду України

в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області щодо спірних правовідносин

сторін. З наданих пояснень вбачається, що перерахунок пенсії ОСОБА_1. зроблений

на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»та Порядку підвищення розміру пенсій, затвердженого постановою КМУ

від 11.05.05р. № 341.

Розглянувши

подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини,

на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою

Кабінету Міністрів України від 20.11.03р. № 1783 «Про заходи щодо

поліпшення пенсійного забезпечення громадян»(далі -Постанова № 1783)

встановлено, що Пенсійному фонду під час призначення та перерахунку пенсій

відповідно до Закону України  № 1058-ІV

від 09.07.03р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»необхідно

застосовувати для визначення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у

галузях національної економіки, за місяць, за який розраховується коефіцієнт

заробітної плати (доходу), визначені Державним комітетом статистики показники

за період з 1958 по 2002 рік згідно з додатками 1 і 2. При цьому, під час

перерахунку пенсій відповідно до статті 43 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підлягає застосуванню

показник середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 306,45 гривні, встановлений

Державним комітетом статистики.

Постановою

Кабінету Міністрів України від 11.05.05р. № 341 «Про заходи щодо

реалізації частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування»(далі -Постанова № 341) затверджено Порядок

підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у зв'язку із зростанням

середньомісячної заробітної плати штатного працівника. При цьому встановлено,

що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підвищення розміру пенсій не

проводиться, якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат особі у році, що

передує року підвищення пенсії, перевищує встановлений Кабінетом Міністрів

України на відповідний рік коефіцієнт, що застосовується для підвищення розміру

пенсій. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році менший ніж

коефіцієнт, що застосовується для підвищення розміру пенсій у відповідному

році, пенсії підвищуються на коефіцієнт, визначений згідно з пунктом 4 цього

Порядку.

Позивач

вважає, що з 01.01.04р. він отримує пенсію, яка не відповідає Закону № 1058-ІV

від 09.07.03р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно

до Порядку підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у зв'язку із зростанням

середньомісячної заробітної плати штатного працівника застосовується коефіцієнт

1,0734. Разом з тим, передбачається перерахунок пенсії з урахуванням

індивідуального коефіцієнту підвищення пенсійних виплат, який визначається

шляхом ділення коефіцієнту підвищення пенсій в 2006 році (1,0734) на

індивідуальний коефіцієнт підвищення пенсійної виплати в минулому році.

Станом на

31.12.05р. розмір пенсії збільшується на коефіцієнт підвищення пенсійних

виплат, який обчислений відповідно до ст.27 Закону № 1058-ІV від 09.07.03р.

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з врахуванням доплати

відповідно до пункту 4 розділу XV «Прикінцевих положень»та суми підвищення

відповідно до пункту 2 ст. 42 Закону, яка була встановлена з 01.03.2005 року.

Як

вбачається з матеріалів справи, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1. станом на

31.12.2005 р. згідно з Порядком підвищення пенсій,  призначених відповідно до цього Закону у

зв'язку із зростанням середньої заробітної плати складає 401,76 грн. Розмір

пенсійної виплати ОСОБА_1. станом на 01.01.2005 р. складає 374,31 грн.

Індивідуальний коефіцієнт підвищення за 2005 рік ОСОБА_1. складає 401,76 : 374,31

= 1,07333. Тобто, коефіцієнт підвищення пенсійних виплат з урахуванням

індивідуального коефіцієнту пенсійних виплат складає 1,0734 : 1,07333= 1,00007.

Розмір

пенсії до підвищення з 01.03.2006 р. ОСОБА_1. складає 401,76 + 20,59

(підвищення з 01.03.2005 р.) = 422,35 грн. Підвищення пенсії позивача складає

(422,35 * 1,00007) - 422,35 = 0,03 грн. Загальний розмір підвищення ОСОБА_1. з

01.03.2006р. складає 20,59 + 0,03 = 20,62 грн. Загальний розмір пенсії ОСОБА_1.

з 1 березня 2006 року складає 544,93 грн. = (405,31 грн. (розмір пенсії за ст.

27 Закону) + 119,00 грн. (доплата за понаднормативний стаж) + 20,62 грн.

(загальний розмір підвищення згідно Постанови КМУ № 470 від 10.04.2006 р.).

Згідно ч. 3

ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь

у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий акт

-акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює

суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери

дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм

прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності

конкретних осіб за скоєне ними правопорушення.

Форми,

найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами залежать

від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і

регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та

положенням (статутом) про такий орган.

Відповідно

до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у

системі органів виконавчої влади, якій у своїй діяльності керується

Конституцією та законами України, а також указами Президента України та

постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та

законів України.

До

повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст. 116 Конституції України,

зокрема належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави,

виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття

заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення

проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту,

освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і

природокористування.

Кабінет

Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження,

які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує

Прем'єр-міністр України (ст. 117 Конституції України).

Закон

України від 21.12.2006р. № 514-V «Про Кабінет Міністрів України»(що був чинний

на момент видання оскаржених постанов) визначав організацію, повноваження та

порядок діяльності Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень цього

Закону, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо забезпечення

проведення державної соціальної політики, вжиття заходів щодо підвищення

реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян;

забезпечення розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги,

вжиття заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального

захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених

верств населення; забезпечення проведення державної правової політики тощо.

Підставами

для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного

законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з

прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у

справі.

З урахуванням

закріплених законом принципів здійснення державної влади, виконання основних

функцій держави та завдань органів виконавчої влади у відповідності до

Конституції та законів України, суд вбачає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно

до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх

гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава

відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і

свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі

верховенства права.

З 01.01.2004

набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування».

Цей Закон,

розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України

про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і визначає принципи,

засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного

пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання

соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових

внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Статтею 43

наведеного Закону передбачений перерахунок пенсій, призначених до набрання

чинності цим Законом. При цьому, відповідно до частини 1 зазначеної норми,

перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за

вислугу років, призначених до набрання чинності Законом, здійснюється за

нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну

плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в

пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а

також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а згідно ч. 2

цієї норми для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності Законом,

враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за

документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна

плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої ст. 40

Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається

відповідно до частини другої ст. 40 Закону із застосуванням середньої

заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002

рік.

Частиною 2

ст. 40 Закону передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії

визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп -

заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня

заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за

календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума

коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз + Кз + Кз +... +

Кз);

Кз -

кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної

плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином,

для обчислення пенсії у Законі застосовуються поняття: «середня заробітна плата

працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що

передує року звернення за призначенням пенсії»та «сума коефіцієнтів заробітної

плати (доходу) за кожний місяць». Порядок обчислення зазначених величин Закон

не містить.

Згідно

пункту 2 статті 42 Закону № 1058-ІV від 09.07.03р. «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування»у разі, якщо величина середньої заробітної плати

в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої

влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року

розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам

темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім

роком. Розмір та порядок такого підвищення визначаються у межах бюджету

Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Так,

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.05р. № 341 «Про заходи щодо

реалізації частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування»встановлений Порядок підвищення розміру пенсій та

встановлено, що у 2005 році для підвищення пенсій згідно з частиною другою ст.

42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»застосовується коефіцієнт 1,055 та у 2006 році -коефіцієнт 1,0734

та внесено зміни до Порядку підвищення пенсій, призначених відповідно до цього

Закону у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати.

Постанова

Кабінету Міністрів України від 20.11.03р. № 1783 «Про заходи щодо поліпшення

пенсійного забезпечення громадян»прийнята відповідно до вимог ст. 14

Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»та набула чинності з 01.01.2004р. Так, згідно зазначеного акту,

Уряд зобов'язав Пенсійний фонд під час призначення та перерахунку пенсій

відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»застосовувати для визначення середньої заробітної плати

працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за місяць, за який

розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначені Державним

комітетом статистики показники за період з 1958 року по 2002 рік згідно з

додатками 1 і 2. У додатку 2 наведені показники середньомісячної заробітної

плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 1992 - 2002

роки, що застосовуються під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до

ст. 40 і ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», з яких вбачається, що середньоарифметичний показник зарплати у

2002 році становив 376,38 грн. на місяць.

Пунктом 2

постанови № 1783 вирішено погодитися з пропозицією Державного комітету

статистики та Пенсійного фонду щодо застосування під час перерахунку пенсій

відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування»показника середньої заробітної плати за 2002 рік на рівні 306,45

гривні.

При цьому,

статистичний показник середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у

сфері економіки України, у розмірі 306,45 грн., який застосовується при

перерахуванні пенсії, встановлений в залежності від сукупності заробітної

плати, з якої сплачувалися обов'язкові платежі до пенсійного фонду, від

чисельності осіб, за яких сплачено ці платежі.

Сума в

розмірі 376,38 грн. Держкомстатом була встановлена до прийняття Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При визначенні зазначеного

показника середньомісячної заробітної плати Держкомстатом враховувалися всі

платежі, в тому числі й ті, з яких не справлялися пенсійні внески. Перехід до

страхової пенсійної системи передбачив пряму залежність від страхового стажу та

розміру заробітку працівника, а тому розмір показника середньомісячної

заробітної плати працівників, зайнятих у сфері економіки України, зменшився до

суми 306, 45 грн.

Погоджуючись

з обґрунтованістю такого показника, суд виходить з того, що Кабінет Міністрів

України прийняв зазначену постанову на виконання вимог пп. 4 п. 14 Розділу XV

«Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», в межах своїх повноважень, не порушуючи прав чи законних

інтересів заявника.

Так,

твердження позивача про те, що для перерахунку пенсій необхідно застосовувати

офіційно опубліковані показники середньої заробітної плати працівників,

зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік, а не визначені Урядом, є

помилковим, оскільки не враховують цілей, на досягнення яких встановлено такий

показник, та залишають поза увагою джерела формування фонду виплат.

Посилання на

невідповідність постанов Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування»не може братися до уваги, оскільки в Законі механізм

обчислення показника середньої заробітної плати не визначений.

Твердження

позивача про те, що Уряд, як і решта органів державної влади, зобов'язаний

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений

Конституцією та законами України, є незаперечним. У цьому контексті оскаржувані

рішення узгоджуються з вимогами Конституції, оскільки саме Кабінет Міністрів

України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту (п. 3 ч. 1

ст. 116 Конституції України), а видані з цього питання постанови є

обов'язковими (ст. 117 Конституції України).

Крім того,

суд вбачає за доцільне вказати на наступне.

З огляду на

положення ст. 129 Конституції України, рішення суду обов'язкові для всіх

органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств,

установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають

виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними

договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за

її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності,

встановленої законом.

Відповідно

до ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.10.06р. встановлено, що

при перерахунку пенсії ОСОБІ_1 правильно застосована ст. 43 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 2

постанови Кабінету Міністрів України N 1783 "Про заходи щодо поліпшення

пенсійного забезпечення громадян", який встановлює розмір середньомісячної

заробітної плати працівників, зайнятих у сфері економіки України в розмірі

306,45 грн. Висновки судів першої та апеляційної інстанції про відповідність п.

2 постанови Кабінету Міністрів України N 1783 "Про заходи щодо поліпшення

пенсійного забезпечення громадян" відповідають вимогам Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначена

правова позиція Вищого адміністративного суду України також висловлена й в

ухвалі суду від 14.08.07р.

Таким чином,

на день вирішення даної адміністративної справи в суді, Вищим адміністративним

судом України вже ухвалено рішення у справі за аналогічним предметом позову в

частині оскарження постанови Кабінету Міністрів України № 1783 від 20.11.03р.

До того ж,

суд погоджується з клопотанням відповідача про застосування до позивача наслідків

строків звернення до суду, оскільки оскаржені постанови прийняті Кабінетом

Міністрів України у 2003 та 2005 роках, позивач просить суд перерахувати пенсію

з січня 2004 року, проте за захистом свого права звернувся до суду лише у

серпні 2007 року.

Враховуючи

наведене, суд приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України при виданні

оскаржених актів діяв в межах наданих йому повноважень, на підставі норм Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому не

порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

За таких

обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення

позову.

Керуючись ч.

3 ст. 160, ст.ст. 161-163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          Відмовити у задоволені позову.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова

суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про

апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову

суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються

Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний

суд міста Києва.

Головуючий

суддя                                                                               

В.І. Келеберда

Судді                                                                      

                             Я.І.

Добрянська

П.О. Ковзель

Дата

складання повного тексту постанови -28.05.2009р.