Постанова

від 24.03.2014 по справі 813/8719/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року № 813/8719/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.

представника позивача Лисовича І.І.

представника відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегамайстер-Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегамайстер-Плюс» (далі - ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (ІV том а.с.237-239) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.11.2013 року №0000822210/6693.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки відповідача, в основу якого взяті акти податкових органів за результатами звірки його контрагентів. Вважає, що такі акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Позивач зазначає, що його господарські операції з ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», ТзОВ «Форс»,ТзОВ «ТПК Груп» підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Під час проведення перевірки ці ж документи було надано податковому органу, проте він не надав їм належної оцінки, що у підсумку призвело до безпідставних висновків та прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, а тому прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях (томIV а.с.253-256). Додатково пояснила, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області при перевірці діяла в межах норм ПК України. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТзОВ «Мегамайстер-Плюс» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 09.09.2010 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 415 102 0000 024203, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 37278390.

Взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 17.09.2010 року за № 172, станом на 09.10.2013 року перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

У періоді який перевірявся, суб'єкт господарювання був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, консолідовано податки не сплачував.

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2010 року №100303644, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, індивідуальний податковий номер - 372783913079, був зареєстрований платником ПДВ з 01.10.2010 року.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мегамайстер-Плюс» (ЄДРПОУ 37278390) з питань правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд» (ЄДРПОУ 33499358) за серпень-жовтень 2011 року, ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» (ЄДРПОУ 37241554) за березень-липень 2011 року, ТОВ «Інтеграл Ай Ті» (ЄДРПОУ 37403533) за листопад-грудень 2011 року, ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (ЄДРПОУ 37635291) за листопад 2011 року, ТзОВ «Нові технології» (ЄДРПОУ 35921869) за березень 2012 року, ТзОВ «Укрміксі» (ЄДРПОУ 38148281) за жовтень- грудень 2012 року, січень-лютий 2013 року, ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» (ЄДРПОУ 37700469) за травень-липень 2012 року, ТзОВ «Форс» (ЄДРПОУ 30312466) за серпень-жовтень 2011 року, березень, квітень, червень, липень 2012 року, ТзОВ «ТПК Груп»( ЄДРПОУ 38148831) за липень-жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2013 року №207/73/22-1009/37278390 (далі - акт перевірки) ( І том а.с.9-30), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, а саме: в порушення п.п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI(із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету по безтоварних операціях на загальну суму 223 465,00 грн., в т.ч. за березень 2011р. - 2 951,00 грн., квітень 2011р. - 4 562,00 грн., травень 2011р.-2 662,00 грн., червень 2011р.-3 562,00 грн., липень 2011р.-6 299,00 грн., серпень 2011р.-4 947,00 грн.,вересень 2011р.- 8 920,00 грн., жовтень 2011р.-7 364,00 грн.,листопад 2011р.-11 238,00 грн.,грудень 2011 р.-33 982,00 грн., січень 2012 р.- 4 510,00 грн., лютий 2012 р.-8 558,00 грн., березень 2012р.-12 742,00 грн., квітень 2012 р.- 1 693,00 грн., травень 2012 р. - 3 086,00 грн., червень 2012 р.- 3 338,00 грн., липень 2012р.- 1 829,00 грн., вересень 2012 р.- 7 697,00 грн., жовтень 2012р. - 21 705,00 грн., листопад 2012 р.- 28 560,00 грн., грудень 2012 р.- 8 143,00 грн., лютий 2013 р.-6 889,00 грн., березень 2013 р.- 18 202,00 грн., квітень 2013 р.-10 026,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов аналізуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», ТзОВ «Форс»,ТзОВ «ТПК Груп».

Зокрема встановлено, що провести зустрічні звірки по вказаних контрагентах неможливо, оскільки такі не знаходяться за юридичними адресами та не надали податковому органу первинних документів, в тому числі по взаємовідносинах з позивачем. Вказане підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок, складених ДПІ у Печерському та Голосіївському районах м.Києва:

- акт від 17.05.2013 року №1707/22.8/35691490 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (код за ЄДРПОУ-37403533) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.11.2011 року по 31..10.2012 року;

- акт від 17.05.2013 року №1707/22.8/35691490 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп»(код за ЄДРПОУ-37241554) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року;

- акт від 16.05.2013 року №1689/22-8/33499358 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд», (код за ЄДРПОУ-33499358) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.08.2011 року по 24.11.2011 року;

- акт від від 17.05.2013 року №1691/22.8/37635291 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код за ЄДРПОУ-37635291) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року;

- акт від 03.04.2013 року №1242/22.10/38148281 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ«Укрміксі» (код за ЄДРПОУ-38148281) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2012 року по 28.02.2013 року;

- акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 03.04.2013 року №1239/22-2/38148831 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ«ТПК Груп»(код за ЄДРПОУ-38148831) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 02.04.2012 року по 28.02.2013 року;

- акт від 13.09.2012 року №3735/22-3/37700469 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ«Фінанс Пан Трейд» (код за ЄДРПОУ-37700469) з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2012 року - липень 2012 року;

- акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 12.08.2013 року №771/26-55-22-2/35921869 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ«Нові технології», (код за ЄДРПОУ-377004690) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень, лютий, березень, квітень, серпень, вересень 2012 року.

- лист ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 16.10.2012 року №10344/7/22-810, яким надіслано акт від 16.10.2012 року №706/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Форс» (код за ЄДРПОУ-30312466) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року по 312.08.2012 року.

На підставі акта перевірки від 22.10.2013 року №207/73/22-1009/37278390 податковий орган 05 листопада 2013 року прийняв податкове повідомлення - рішення №0000822210/6693 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 328 330,00 грн., у тому числі основний платіж 223 465,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 104 865,00 грн.(І том а.с.8).

Не погодившись з вищевказаними податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (постанова Верховного Суду України від 20 листопада 2012 р. у справі № 3-52гс12).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Вирішуючи спір, суд керується принципом законності та виходить з положень Конституції України, відповідно до частини 2 статті 19 якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивачем, на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», ТзОВ «Форс»,ТзОВ «ТПК Груп» долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме:

- копію договору поставки №0103 від 01.03.2011року укладеного з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп»(ІV том а.с.248-249), видаткові накладні(І том а.с.122-130);

- копію договору поставки №000108 від 01.08.2011року укладеного з ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд» (ІV том а.с.250-251), видаткові накладні (І том а.с.122-121);

- договора оренди нежитлового приміщення №19 від 01.02.2013 року та від 2010 року (ІV том а.с.240-247);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Укрміксі»)(І том а.с.64-83);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «ТПК Груп») (І том а.с.84-102);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс») (І том а.с.131-132);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Фінанс Пан Трейд») (І том а.с.133-136);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Форс») (І том а.с.137-143);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Фінанс Пан Трейд») (І том а.с.133-136);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») за березень-квітень 2011 року, червень 2011 року,серпень 2011 року (І том а.с.137-250);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») за вересень 2011 року (ІІ том а.с.1-38);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») з січня 2013 року по лютий 2013 року(ІІ том а.с.39-105);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») з липня 2012 року по вересень 2012 року(ІІ том а.с.106-250, ІІІ том а.с.1-44);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») з січня 2012 року по березень 2012 року(ІІІ том а.с.45-109);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») з травня 2012 року по червень 2012 року(ІІІ том а.с.110-156);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») з жовтня 2012 року по листопад 2012 року(ІІІ том а.с.157-250);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») з листопада 2011 року по грудень 2011 року(ІV том а.с.1-86);

- видаткові накладні (постачальник ТзОВ «Мегамайстер-Плюс») з жовтня 2012 року по грудень 2012 року(ІV том а.с.87-225);

- податкові накладні (щодо придбання товару ТзОВ «Мегамайстер-Плюс» у ТзОВ «Нові технології», ТзОВ «Укрміксі»,ТзОВ «Форс», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТзОВ «ТПК Груп»)(V том 1-103);

- виписки з банківських розрахунків (V том 111 -188).

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «Мегамайстер-Плюс» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки та не заперечується представником відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцієювстановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2 цього ж Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

В судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_4 - працюючого у ТзОВ «Мегамайстер», який фактично підтвердив здійснення господарських операцій по поставці товарів з контрагентами зазначенимиу акті перевірки.

Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Будівельно - торгова компанія «Євробуд», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові технології», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», ТзОВ «Форс»,ТзОВ «ТПК Груп».

Фактично висновки акту перевірки від 22.10.2013 року №207/73/22-1009/37278390 ґрунтуються на припущенні про неспроможність вказаних контрагентів позивача надавати послуги з причин відсутності за місцезнаходженням. Щодо таких підприємств податковий орган посилається на акти перевірок ДПІ у Печерському та Голосіївському районах м.Києва щодо неможливості проведення зустрічних звірок та цитує їх зміст.

Даючи правову оцінку таким актам, суд враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

Оцінюючи дані факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари отримані від зазначених контрагентів були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності. Достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придбання таких у суду немає.

Крім цього використані відповідачем акти перевірки контрагентів містять посилання на протоколи допиту свідків - посадових осіб контрагентів позивача .

Проте статтею 83 ПК України визначений вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. Згідно з названою статтею для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом (підпункт 83.1.1), податкова інформація (підпункт 83.1.2), експертні висновки (підпункт 83.1.3), судові рішення (підпункт 83.1.4), інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (підпункт 83.1.6).

Суд звертає увагу на те, що законодавством, зокрема статтею 83 ПК України, не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями ПК, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише рішення (вирок) суду, яке набрало законної сили, а не матеріали досудового слідства.

Незважаючи на вищевказане, перевіряючим органом при викладенні висновків у акті перевірки використані протоколи допиту свідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вина осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом чи у підробленні документів може встановлюватися лише вироком суду, адже такі діяння є кримінально карані. Відповідачем не було надано вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємств постачальників позивача, чи вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу відповідача на те, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, вини певних осіб у підробленні документів чи зайнятті фіктивним підприємництвом постанова суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. (ст. 245 КАС України).

При цьому, згідно положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, відтак, є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка має індивідуальний характер відповідно до ст.61 Конституції України, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Мегамайстер-Плюс» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань по поставці товарів та їх оплати. Відтак, протиправного умислу позивача, на укладення протиправного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу, описані вище правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з с.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Представлені позивачем суду докази свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 05 листопада 2013 року № 0000822210/6693.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Мегамайстер-Плюс» 458(чотириста п'ятдесят вісім) грн.81 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 28 березня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.